Масова культура у проекціях культурологічної думки

Як самостійне явище масова культура оцінюється суперечливо.У цілому існуючі точки зору можна розділити на дві групи.  Представники першої групи (Адорно,  Маркузе та ін) Дають негативну оцінку масової культури.  На їхню думку,  масова культура формує у її споживачів пасивне сприйняття дійсності. Така позиція аргументується тим,  що в творах масової культури пропонуються готові відповіді на те,  що відбувається в соціокультурному просторі навколо індивіда. Крім того,  деякі теоретики масової культури вважають,  що під її впливом змінюється система цінностей: прагнення до цікавості і розважальності стає домінуючим.

До негативних моментів,  пов’язаних з впливом масової культури на суспільну свідомість, деякі дослідники відносять те,  що масова культура грунтується не на орієнтації на реальність,  а на системі іміджів,  що впливають людську психіку.

До цієї групи можна віднести авторів Вчення Живої Етики (Махатми,  сім’я Реріхів).  Згідно парадигмі Живої Етики,  масова культура за своєю суттю є псевдо-культурою,  так як на відміну від справжньої (тобто високої або елітарної культури) у більшості своїх форм не сприяє гуманістично орієнтованому соціальному прогресу і духовній еволюції людини.  Покликання і призначення істинної культури – облагороджування і вдосконалення людини. Масова культура виконує зворотні функції – вона реанімує нижчі аспекти свідомості і інстинкти,  які,  у свою чергу,  стимулюють етичну,  естетичну та інтелектуальну деградацію особистості.

Колись поява газети викликала в Гете серйозне занепокоєння за долю цивілізації. Йому здавалося, що газетний листок не здатний стати місцем серйозних міркувань. З його погляду, преса несла із собою загрозу загибелі культури. Історія спростувала побоювання великого поета. Сьогодні без преси неможливо уявити собі не тільки інформацію суспільства про події, що відбуваються, але і прогрес культури. Багато важливих для розвитку культури ідей не тільки популяризуються, але і вперше одержують доступ до мас саме зі сторінок періодичних видань. Але якщо вже вести мову про лідируючий засіб масової інформації, то навряд чи можна заперечити роль телебачення.

Між вікном у стіні і телеекраном є та істотна відмінність, що вікно, навіть якщо воно виходить у двір, вабить вийти і взяти участь у подіях, що розгорнулися, а телевізійне вікно у світ найчастіше приковує до крісла.

Нерідко можна почути думку, що телебачення не стільки розвиває інтерес до культури, мистецтва, до життя взагалі, скільки перетворює глядача в пасивний додаток до самого себе, прирікаючи його на бездіяльність. Справді, набагато легше одержати готову "картинку" з телеекрана, ніж читати або намагатися збагнути важкі для розуміння твори елітарної культури. І в той же час зафіксовано, що, наприклад, після демонстрації на телеекрані екранізацій літературного шедевра росте популярність автора, книги розходяться великими тиражами.

Між тим, дослідники, що дотримуються оптимістичній точки зору на роль масової культури в житті суспільства, вказують що: вона притягує до себе маси, що не вміють продуктивно використовувати свій вільний час; дає можливість широкій аудиторії познайомитися з творами культури.