Притирання.

Для притирки застосовують притри, виготовленні з:

1. чугуна;

2. кольорових металів і сплавів,

3. пластмас;

4. 4)дзеркального скла.

Притирочні матеріали:

1. порошки:

• корунда;

• електрокурунда;

• карбіда кремніія;

• оксида;

• оксида заліза.

2) пасти складаються з абразивних порошків і хімічних активних речовин, які мають різний склад.

Наприклад: паста ДОІ містить в якості хімічно активної зв'язки олеїнову і стеаринову кислоти.

Такі пасти прискорюють процес притирки, так як входячі в них хімічно активні речовини окислюють оброблювану поверхню, а виникаюча м'яка плівка легко відділяється абразивними зернами.

Притирку зовнішніх циліндричних поверхонь виконують притиром, на який попередньо наносять абразивний мікропорошок з мастилом або спеціальну пасту.

В одиничному виробництві та ремонтних майстернях притирку зовнішніх поверхонь шийок валін виконують на токарному верстаті притиром в виді розрізної втулки (чугунної, мідної, бронзової, свинцевої), виточеної по розміру притираємої заготовки (Рис. 86 намалювати). Втулку змащують всередині рівним шаром притирочного порошку з мастилом або оздоблювальною пастою. Потім втулку вставляють в металічну обійму та надівають на заготовку.

Трішки підтягуючи обійму болтом, рівномірно переміщують притир вздовж заготовки, що обертається. При притирці заготовку потрібно змащувати рідким машинним маслом.

Припуск на притирку залишають 5...20 мкм на діаметр. Притиркою забезпечують точність по 5 квалітету і шорхість R_а- 0,05 мкм.

Швидкість обертання заготовки при притирці – 10…20 м/хв.

В крупно серійному та масовому виробництві притирку виконують на спеціальних притирочиих верстатах, які використовуються для обробки коротких циліндричних заготовок (наприклад - поршневих пальців). Притирка виконується двома чугунними дисками, між якими знаходиться заготовка.

Суперфінішування - це метод особливо чистої обробки в основному зовнішніх циліндричних поверхонь При цьому методі обробка поверхонь виконується головкою і абразивними брусками. При суперфінішуванні виконується три рухи:

1. обертання заготовки,

2. поздовжнє переміщення брусків вздовж вісі заготовки;

3. коливальний рух брусків вздовж вісі заготовки.

Головним рухом є коливальний рух головки з абразивними брусками (Рис. 88 дати замалювати) з малим ходом (2...6 мм) та значним числом подвійних ходів за хвилину (400...1000). При суперфінішуванні кожне окреме зерно абразива не проходить двічі по одному і тому ж шляху.

Тиск абразивних брусків на обробляему поверхню дуже малий, внаслідок цього поверхня при обробці не нагрівається та виконується тільки зрізання гребінців. В якості ЗОР використовують суміш керосина та веретенного мастила.

При суперфінішуванні подача брусків за один оберт заготовки не піддається розрахунку, тому основний технологічний час встановлюють на основі хронометражу.

Знімається шар металу товщиною 0,0005 0,020 мм.

Тривалість обробки зазвичай 0,2…0,5 хв. Шорсткість поверхні досягається R_z-0.04mkm, але точність розмірів та правильність форми не забезпечуються.

Поверхні, оброблені метедом суперфінішування, зношуються мінімально.

Полірування - процес чистової обробки поверхні м'якими кругами з нанесеним на них мілкозернистим абразивним порошком, змішаним зі змазкою.

Матеріал поліровочних кругів войлок, фетр, і качина, шкіра.

Поліровкою досягається мала шорсткість поверхні але необхідна точність розмірів і правильнісіь геометричної форми не досягаються. Поверхня після поліровки – блискуча

В масовому та крупно серійному виробництві для полірування використовують поліровочні багатошпіндельні автомати.