1.2. Нормативне забезпечення організації та методики економічного аналізу дебіторської заборгованості у процесі господарської діяльності

Підприємство Облспоживспілки «Облкооплісбудгоспторг» як юридична особа, що згідно з положенням Цивільного кодексу України володіє відокремленим майном, а також має певні організаційно правові атрибути, а саме: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, поточний рахунок в банку, печатку, тощо. Як суб’єкт господарювання підприємство Облспоживспілки «Облкооплісбудгоспторг» здійснює свою фінансову діяльність відповідно до чинного законодавства. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємства є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на Закони України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про підприємницьку діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та ряд інших.

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об’єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік сьогодні це система безперервного, суцільного і взаємопов’язаного спостереження за створенням (і вираженням) суспільного продукту і пов’язаними з ними процесами обміну, розподілу та перерозподілу за наявністю та рухом майна господарства будь-якого масштабу та рівня.

Можна сміливо констатувати, що нині бухгалтерський облік став невід’ємною складовою управлінської системи світової економіки.

Бухгалтерський облік є поєднуючою ланкою між господарською діяльністю і особами, які приймають рішення, є своєрідною «мовою бізнесу», а саме:

• вимірює господарську діяльність шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання;

• обробляє дані, зберігаючи їх до потрібного моменту, а потім опрацьовує таким чином, щоб вони стали корисною інформацією;

• передає за допомогою звітів інформацію тим, хто використовує її для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік, будучи фінансовим центром управлінської системи, дозволяє управлінському апарату і зовнішнім користувачам мати повну картину господарської діяльності підприємства.

Правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. №1996-XIV.

Законом передбачено:

• державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;

• застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартними) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

• розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П(С)БО відповідно до галузевих особливостей;

• напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Закон декларує існування бухгалтерського обліку як джерела інформації про результати діяльності підприємства, споживачами якого є передусім власники підприємства і потенційні інвестори. За даними бухгалтерського обліку повинно бути видно, який майновий стан підприємства, за рахунок яких джерел придбано майно, скільки в нього боргів і наскільки воно прибуткове чи збиткове, чи вкладати в нього гроші або вилучати вкладення. Споживачами бухгалтерської інформації є також кредитори, перш за все банки і ділові партнери підприємства. Бухгалтерський облік повинен бути джерелом інформації і для податкового обліку, який відрізняється від бухгалтерського обліку, переслідуючи власні цілі. Ведення податкового обліку регулюється податковим законодавством.

Закон про бухгалтерський облік покладає всю відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на власника підприємства або виконавчий орган (посадову особу), який здійснює керівництво підприємством.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складення фінансових звітів, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують та захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Принципи бухгалтерського обліку реалізуються через Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку - це сукупність прийомів і процедур організації і методології бухгалтерського обліку та звітності, вироблених практикою і узагальнених наукою.

Зараз П(С)БО є нормативною базою бухгалтерського обліку, а інструкції та методичні вказівки-методологічним забезпеченням.

Порядок організації обліку розрахунків з фізичними особами на підприємстві визначається П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» та П(С)БО №11 «Зобов’язання».

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандартах) бухгалтерського обліку №10/2 «Дебіторська заборгованість».

Структуру П(С)БО 10 можна подати в такому виді (табл.):

Таблиця СТРУКТУРА П(С)БО 10

Загальні положення	п 1-4	Сфера дії положення, особливості його застосування, терміни, що використову­ються.
Визнання та оцінка дебіторської заборгованості	п 5-12	Визнання, класифікація та оцінка дебітор­ської заборгованості порядок її включен­ня до підсумку балансу, порядок визначення величини сумнівних боргів методи визначення коефіцієнту сум­нівності, порядок відображення нарахо­ваної суми резервних боргів у звітності і списання безнадійної дебі­торської заборгованості.
Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у при­мітках до фінансової звітності	п 13	Інформація про дебіторську заборгованість, яка повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

П(С)БО №11 визначає методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також принципи відображення зобов’язань у фінансовій звітності(табл .)

Таблиця Структура П(С)БО 11

Загальні положення	п 1-4	Методичні принципи, які визначає П(С)БО: Сфери і особливості застосування стандарту, терміни, що використовуються в П(С)БО.
Визнання та оцінка зобов’язань	п 5-19	Порядок визнання зобов’язань, класифікація зобов’язань, визнання довгострокових і поточних зобов’язань, вартість за якою вони відображаються в балансі, порядок створення забезпечення, обчислення його суми, а також порядок перегляду залишку забезпечення і відображення непередбачених зобов’язань на рахунках.
Розкриття інформації про зобов’язання в при­мітках до фінансової звітності	п 20-22	Наводиться інформація про зобов’язання, яка розкривається в примітках до фінансової звітності.

Дія П(С)БО 11 розповсюджується на всі підприємства, організації та інших юридичних осіб (крім бюджетних організацій) незалежно від форм власності. Але дане Положення використовується лише з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, встановлених іншими П(С)БО.

Основними фінансово-правовими державними актами, які регулюють систему розрахунків в Україні, є:

• Закон України «Про Національний банк України»;

• Закон України «Про банки і банківську діяльність»;

• Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей, в Україні»;

• Інструкція Національного банку України «Про безготівкові розрахунки» від 29.03.2001 р. № 135;

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджене Правлінням НБУ 19 лютого 2001 р.);

• Закон України «Про оплату праці»;

• Закон України «Про відпустки».