10. Аналіз трудомісткості продукції та визначення резервів її зниження.
Розрізняють такі види трудомісткості. Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і почасовиків: Тт=Тв+Тп.
Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників. Виробнича трудомісткість (Твир) – це всі затрати праці основних і допоміжних робітників. Твир=Тт+Тоб. Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.
Повна трудомісткість (Т)– це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу: Т=Тт+Тоб+Ту; або Т=Тв+Тп+Тоб+Ту; або Т=Твир+Ту.
Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати робочого часу на одиницю продукції (весь обсяг продукції) або на виконання конкретної технологічної операції. Трудомісткість продукції визначається в нормо-годинах, які є нормативами трудових затрат на одиницю виробу. Трудомісткість визначає, з якою ефективністю використовується робоча сила.
То=ФРЧ/КВ
ФРЧ – фонд робочого часу на виготовлення відповідного виду виробів;
КВ - кількість виробів одного найменування в натуральному або умовно-натуральному вимірі.
Трудомісткість однієї гривні (тис. грн.) Т(грн.) продукції:
Т = ФРЧ / ТП
Аналіз передбачає оцінку виконання завдань з трудомісткості, вивчення її динаміки, причин відхилення від запланованих (розрахункових) показникв та обчислення впливу трудомісткості на рівень продуктивності праці
Можна визначити, які зміни відбулися в середньогодинному виробітку продукції внаслідок зниження трудомісткості. Приріст продуктивності праці (ΔПП), тобто середньогодинного виробітку визначається за формулою:
ΔТ * 100
100-ΔТ
(гри.)
Для того, щоб прослідкувати зворотну пропорційну залежність між трудомісткістю і продуктивністю праці, розглянемо, як змінюється трудомісткість продукції:
ΔПП * 100
100 + ΔПП
Слід мати на увазі, що трудомісткість не завжди виступає показником продуктивності праці. Бувають випадки, коли при значній питомій вазі продукції, яку заново освоює підприємство, трудомісткість виробничої програми зростає, що потребує додаткового залучення трудових ресурсів. Збільшується трудомісткість іноді й при поліпшенні якості продукції. Щоб досягти підвищення якості, надійності виробів, доводиться йти на додаткові затрати праці і коштів. У цьому разі програш підприємства від зниження продуктивності індивідуальної праці (унаслідок зростання трудомісткості виробів підвищеної якості)_ перекривається тими вигодами, які одержить підприємство при продажу цих виробів на ринку. Зниження трудомісткості відбувається під впливом різних факторів. До них відносять насамперед науково-технічний прогрес. який забезпечує появу більш досконалих знарядь праці, нових технічних рішень, удосконалення та розширення сфер застосування устаткування та інструментів, заходи щодо поліпшення організації виробництва та праці, підвищення кваліфікації робітників, упровадження науково обґрунтованих норм виробітку і впорядкування нормування праці.
Матеріально-технічні фактори пов'язані з використанням нової техніки, нових видів сировини та матеріалів. (модернізації обладнання, заміни морально застарілого обладнання новим, автоматизації виробництва.) матеріальна та моральна -зацікавленість у результатах праці, як індивідуальна, так і колективна; зміна форм власності на засоби виробництва та результати праці; рівень кваліфікації працівників, якість їх професійної підготовки та загальний культурно-технічний рівень. Залежно від умов формування вони у свою чергу можуть поділятися на дві основні групи:
- резерви, обумовлені невиконанням встановлених планом обсягів впровадження нової техніки, прогресивної технології, наукової організації праці, заходів плану соціального розвитку колективу, за відсутності об’єктивних (що не залежать від підприємства) причин, які перешкоджають виконанню цих планових завдань;
- резерви, обумовлені недостатньо ефективним використанням вже діючих чинників, зокрема резерви, обумовлені неповним використанням можливостей діючого обладнання (паспортних та проектних параметрів), застосуванням занижених порівняно з встановленими технологічних параметрів, застосуванням занижених норм праці порівняно з розрахунковими проектними даними або з розрахунками на основі галузевих (міжгалузевих) нормативів трудових витрат тощо.
Відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:
% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + % підвищення виробітку)- 100;
% підвищення виробітку =%зниження трудомісткості / (100 - % зниження трудомісткості)- 100.
Після аналізу динаміки трудомісткості розрах. показники на які може вплинути цей фактор. Серед них показник – умовне вивільнення чисельності = відношення зниження трудомісткості на чисельність робітників.