31. Аналіз структури пасиву балансу. Оцінка ринкової стійкості. Оцінка запасу фінансової стійкості.

Пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела засобів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних засобів у загальній величині джерел засобів підприємства: реальний власний капітал/загальна величина джерел засобів підприємства , і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою: К= скориговані довготермінові зобов' язання + скориговані поточні зобов' язання/реальний власний капітал При розрахунку згаданих коефіцієнтів необхідно брати реальний власний капітал. Для одержання реального власного капіталу підприємства потрібно розділ І пасиву балансу "Власний капітал" збільшити на суму, відображену в розділі V пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів," і зменшити на суму, відображену в розділі І пасиву в рядку 370 "Вилучений капітал", де наведені дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або через інші причини, а також відняти суму, наведену в рядку 360 пасиву. При розрахунку коефіцієнта співвідношення позичених і власних засобів скориговані позичені засоби одержують шляхом збільшення суми підсумку розділу ІІІ "Довготермінові зобов'язання" і підсумку розділу ІV "Поточні зобов'язання" на величину статті "Цільове фінансування" у рядку 420 розділу ІІ пасиву балансу та зменшення на суму в розділі V "Доходи майбутніх періодів" у рядку 630. Попередній аналіз структури пасивів проводять аналогічно до аналізу структури активів. У результаті аналізу визначають статті пасиву, за якими відбулося найбільше зростання загальної величини джерел засобів. обчислюють коефіцієнт нагромадження власного капіталу:  К= резервний капітал + нерозподілений прибуток − непокритий збиток/реальний власний капітал Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) - про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності. проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою:  К= скориговані короткотермінові зобов' язання/реальний власний капітал + скориговані довготермінові зобов' язання Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов'язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.

Ринкова стійкість визначається показниками, що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо. Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів. Відповідно до стандартів фінансової звітності саме ці показники відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За визначенням, це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи позитивний вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно фор-мувати свої активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо повернення боргів. Співвідношення між власними і позиковими коштами визначає на-перед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з неризиковим співвідношенням упевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків. У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування. 1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації власного капіталу, Коефіцієнт Кавт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50 %, тобто Кавт > 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта автономії (К = 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

2.Коефіцієнт фінансової залежності Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта КА, у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо КА = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

3. Коефіцієнт ризику= позиковй капітал / Власний капітал

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, необхідно знати запас його фінансової стійкості (зону безпеки). З цією метою розраховується поріг рентабельності: сума виручки, яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитку. Рентабельність при такій виручці дорівнюватиме нулю.

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу від виручки. Маржиналь-ний доход підприємства – це сума постійних витрат та прибутку.

Виходячи з порогу рентабельності, можна розрахувати запас фінансової стійкості підприємства за формулою: ЗФС = ((виручка – поріг рентабельності) / виручка) х 100.

У ході аналізу аналітик повинен з’ясувати, наскільки близький або далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститися виручка підприємства.

На закінчення своєї роботи аналітику необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити точний діагноз фінансового стану підприємства, а також його прогноз на перспективу. Слід розробити конкретні заходи, що дозволять поліпшити фінансовий стан підприємства.

49