54. План фінансування

Складовими плану фінансування є:

• Плановий звіт про проектні прибутки і збитки,

• Плановий баланс по проекту,

• План грошових потоків,

План фінансування проекту – це кошторис проекту в розрізі основних джерел фінансування робіт щодо реалізації проекту на інвестиційній фазі.

Основними розділами плану фінансування є:

• Внутрішні ресурси підприємства ( прибуток і амортизаційні відрахування),

• Залучені ресурси,

• Позичені ресурси

При розробленні плану фінансування потрібно врахувати специфіку різних джерел фінансування з позиції фінансових умов, а також з позиції умов цільового використання коштів. Тому при поглибленому розробленні плану фінансування в ньому потрібно оказувати не тільки загальні цифри фінансування по джерелу, а і конкретизувати на що будуть використані кошти кожного джерела.

У разі, коли для фінансування проекту створюється створюється банківський консорціум або синдикат, він розробляється за обов’язкової участі банку – організатора кредитної лінії. Тоді основна роль у контролі за виконанням плану фінансування належить уже не замовникові проекту, а банку.

55. Моніторинг проекту та управління: етапи, принципи, функції управління проектами.

Моніторинг інвестиційної діяльності — це механізм постійного спостереження за контрольованими показниками інвестиційної діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень. Організація моніторингу інвестиційної діяльності сприяє становленню безперервного процесу контролю основних інвестиційних показників, що у свою чергу, веде до підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Управління проектом – це процес керівництва та координації людськими, матеріальними та фінансовими ресурсами протягом усього життєвого циклу шляхом застосування сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів за складом та обсягом робіт, вартістю, часом, якістю та задоволення інтересів учасників проекту.

Управління проектом поділяють на:

• Стратегічне управління проектом,

• Оперативне управління,

• Інструментальне управління,

До етапів управління проектом відносять:

• Започаткування та завершення проекту,

• Поточне управління та узгодження,

• Експертизу проекту,

• Завершення проекту.

Основними принципами управління проектом є:

• Поглиблення рівня обґрунтованості інвестиційних пропозицій і рішення шляхом багатофакторних оцінок( технологічних, економічних, соціальних…)

• Високий ступінь координації та контролю у процесі реалізації інвестиційного проекту

• Систематичний аналіз та постійне відслідковування змін( кон’юнктури ринку за всіма видами ресурсів)

Функції органу управління інвестиційним проектом:

• Надання консультаційної допомоги замовникові,

• Підбір проектувальників та підрядників,

• Підготовка даних та укладення контрактів,

• Поставки устаткування та матеріалів,

• Розроблення графіків і моделей,

• Контроль за якістю, термінами та вартістю будівництва,

• Введення в експлуатацію виробничої потужності або об’єкта.

56. Сутність необхідність та методи державного регулювання економіки:роль, форми, методи, суб’єкти та об’єкти державного регулювання економіки

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Основні функції Державної контрольно-ревізійної служби:

- організують роботу органів середньої і базової ланок з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок, повідомляють про них органам законодавчої і виконавчої влади;

- проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності в міністерствах, відомствах, інших органах виконавчої влади, організаціях, підприємствах, установах, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

- проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету;

- проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

- здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

- розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

- здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю, (зазначені функції виконує тільки вища ланка КРС України). Методи державного регулювання економіки — це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної еко­номічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ поділяють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. Залежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.

Прямі та непрямі методи ДРЕ

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.

Основними інструментами прямого державного регулювання є: нормативно-правові акти, макроекономічні плани та цільові комплексні програми, державні замовлення, централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламентують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, че­рез створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фі­скальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, аморти­заційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.

57. Організація інвестиційного проектування в розвинених країнах.

У розвинутих країнах будівельне і технологічне проектування є найважливішими ланками матеріалізації науково-технічного прогресу. У процесі проектування визначається технічний рівень і економіка виробництва майбутніх підприємств, а також ступінь оптимальності конструктивних рішень.

У країнах з ринковою економікою нагромаджено великий досвід ціноутворення. Визначення вартості інвестиційних проектів здійснюється інвестором або за його дорученням фірмою-проектантом на кожній стадії інвестиційного проекту з використанням широкої інформаційної бази.

В інвестиційному циклі зростає роль проектування. Тому сфера проектування в економічно розвинутих країнах перетворюється в особливий сектор економіки з своєю інфраструктурою, що акумулюють численні види діяльності: архітекторської, конструкторської, будівельної та ін.

У країнах із розвинутою економікою існує кілька типів класифікації інвестиційних проектів. Одні з них: розбивка проектів на великі(вартістю понад 2 млн дол. США), середні( 300 тис – 2 млн) і малі(менше 300 тис.). Великі проекти становлять до 80% усіх фінансових ресурсів.