Я-образ:
- це система уявлень та знань людини про свої власні особливості, ознаки та якості;
- це виявлення самосвідомості;
- формується під впливом досвіду кожного індивіда;
- становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки зі світом, що її оточує.
Образ "я" - центральний компонент самосвідомості, його вияви
Основою для функціонування всієї самосвідомості виступає образ "Я" - її центральний компонент.
Образ "Я" - це система уявлень та знань людини про свої власні особливості, ознаки та якості.
Якщо йдеться про приблизну, орієнтовну інформацію, то фігурують уявлення ("... Мені здається, що я маю здібності до малювання"), якщо інформація про себе є об'єктивною, перевіреною, то мають на увазі знання (ім'я людини, дата її народження тощо).
До складу образу "Я" входять наступні компоненти:
"Образ Я" включає 3 компоненти:
1. Когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальній значущості і так далі тобто, усвідомлюючи усі ці складові себе, відбувається самопізнання людини. Механізми самопізнання : рефлексія, самоаналіз, самовосприятие - все те, за допомогою чого людина добуває знання про себе.
2. Емоційний - самоповага, себелюбство, самоуничижение, самокритичність, гордість і так далі
3. Поведінковий (вольовий) - прагнення підвищити самооцінку, завоювати пошану, добитися успіху або ж бажання залишитися непоміченим, відхилитися від оцінки і критики, приховати свої недоліки і так далі.
Образ "Я" має динамічний характер через зміни, що постійно відбуваються в людині та процес їх пізнання і виявляється в таких категоріях:
Я–фантастичне – той образ майбутньої особистості, якого людина може досягнути, якщо обставини складуться найбільш сприятливо (напр., студент Оксфордського університету);
Я–ідеальне – перспективний образ себе в майбутньому, мета для самодосягнення (напр., студент аспірантури);
Я–реальне – ті особливості, якими людина володіє на теперішній момент (напр., статус студента ВНЗ)
Погляди вчених на психологічну проблему Я:
П. Лігше розглядав "Я" як об'єднуючий компонент свідомості. Він вважав "Я" діяльним, реальним субстратом індивідуальної свідомості.
Джеме виділяв емпіричне пізнавальне "Я" і чисте "Я" як елементи свідомості. Між ними існує єдність і боротьба протилежностей.
З. Фройд вважав внутрішнім джерелом розвитку "Я" особистості суперечність між його реальним та ідеальним компонентами (боротьба "Его" та "Супер-Его").
К. Роджерс підкреслює здатність людини до особистісного самовдосконалення.
Ідентифікація — це спосіб пізнання, при якому встановлюється подібність об'єктів шляхом знаходження спільного та відмінного в їх ознаках
У сучасній психологічній науці ІДЕНТИФІКАЦІЮ розглядають у трьох аспектах:
• як процес виявлення подібності одного конкретного індивіда з Іншим, а також як ототожнення людиною себе, своїх властивостей з персонажами художньо-мистецьких творів, із життєвими зразками поведінки, вчинками осіб референтних груп на основі прийняття їх цінностей;
• як процес бачення суб'єктом іншої людини як проекції себе, уявне наділення її своїми рисами характеру, особливостями ставлення до людей, життя;
• як механізм перенесення себе в простір обставин життя іншої людини, тобто засвоєння її* особистісних смислів за допомогою емпатії.
Рефлексія
Рефлексія - це механізм самопізнання, особливий дослідницький акт, при якому людина не просто досліджує свій внутрішній світ, але і себе як дослідника.
Процес рефлексії - це процес подвоєного, дзеркального взаємного відображення суб'єктами один одного, змістом якого виступає відтворення особливостей один одного.
Очікування рефлексій - це уявлення людини про те, що про неї думають люди, що становлять коло її спілкування.
У рефлексії виявляється боротьба мотивів, моральність особистості. Що глибша в людини рефлексія, то важче їй розв'язувати конфлікти.
Самооцінка
оцінка себе, своєї діяльності, свого становища в певній групі чи організації та в колі друзів, а також ставлення до оточуючих і не менш важливим є критичне ставлення до своїх здібностей і можливостей;
це усвідомлення власної ідентичності незалежно від зовнішніх впливів;
складається в процесі пізнання людиною себе.
Самооцінка формується з дитинства у процесі спілкування за такими етапами:
Увага збоку дорослих;
Співробітництво з ними;
Відчуття поваги з їхнього боку;
Взаєморозуміння.