лекція 6
ПСИХОЛОГІЯ ЗДІБНОСТЕЙ
План
Здібності в структурі індивідуальності.
Структура здібностей.
Характеристика здібностей.
Дослідження інтелектуальних здібностей.
Теорії множинності інтелектів.
Джерела варіативності інтелекту.
Поняття обдарованості і геніальності.
Геніальність у роботах В.П. Єфромсона.
Здібності в структурі індивідуальності
Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особи, що є умовою успішного виконання тієї або іншої продуктивної діяльності. Найголовнішими у визначенні здібностей представляються три моменти: по-перше, вказівка на те, що здібності відрізняють одну людину від іншого, по-друге, що, на відміну від дефектів, вони забезпечують успіх, по-третє, факт несводимости здібностей до знань, умінь, навиків (2, 4, 15).
Здатності неможливо розташувати на одному рівні індивідуальності; маючи комплексну природу, вони «проростають» крізь всі рівні, взаємодіючи з іншими якостями.
Існує декілька концепцій здібностей. 1. Теорії спадковості розуміють здібності як біологічно детерміновані явища, розвиток і прояв яких залежить цілком і повністю від успадкованого фонду. Цієї позиції дотримувався Ф. Гальтон, обгрунтовувавши наслідуваність таланту за даними енциклопедичних словників і генеалогіям відомих людей. 2. Теорія придбаних здібностей. Гельвециі в XVIII столітті затверджував, що за допомогою виховання можна сформувати геніальність будь-якого рівня. Це твердження дещо лагідніло Ешбі, який вважав, що здібності складаються з природжених програм і працездатності.
3. Нарешті, третій підхід, що затверджує діалектику природженого і придбаного в здібностях, розвивався в основному у вітчизняній психології. Природженими можуть бути лише анатомо-фізіологічні особливості, а самі здібності – результат становлення (причому природжене успадковане не ототожнюється). Здібності формуються в діяльності і тому залежать від її змісту і від спілкування з дорослими, що дають дитині еталони дій і досягнень. На цій підставі П.Я. Гальперін припускав, що здібності є результат інтеріоризації.
Але не тільки ззовні відбувається їх формування. Б.М. Тепле стверджував, що можна виховати музичні здібності дуже високого рівня, але все таки соглашалея з своїми опонентами в тому, що здібності в цілому соціальні, а ось завдатки передаються тільки по спадку і, таким чином, є индивидными характеристиками (18).
Здібності – явище динамічне; не можна говорити про їх присутність до того, як вони виявилися, і не можна вважати їх такими, що остаточно розвинулися. Вони історичні і відповідають запиту культурної практики: абсолютний слух у дитини не виявляється, поки він не опинився перед завданням розпізнавати звуки по висоті. Поява нового вигляду професійної діяльності також висвічує, виявляє і новий вигляд здібностей – економічні, до програмування і т.д.
Структура і характеристики здібностей
Будучи психофізіологічною основою здібностей, завдатки містять в основному властивості нервової системи. А.Г. Ковальов і В.Н. Мясищев відзначали, що сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів, сприяючи комунікативним і вольовим якостям, покращують діяльність, в якій ці якості необхідні (7). А слабка (чутлива) нервова система сприятлива для занять мистецтвами. Завдатки виявляються і в схильностях до певного виду діяльності, і в підвищеній допитливості до всього, здійснюючи таким чином зв'язок між здібностями і темпераментом.
Здібності описують за допомогою декількох характеристик. Так, вони володіють якістю (що визначає ту діяльність, якою вони сприяють) і кількістю (мірою вираженості). За якістю найчастіше виділяють загальні здібності (систему індивідуально-вольових якостей особи, яка забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і здійсненні різних видів діяльності) і спеціальні, або приватні (систему властивостей особи, яка допомагає досягти високих результатів в якій-небудь спеціальній області діяльності, – музичною, сценічною, математичною). Для завдатків приватних здібностей існують періоди, особливо сприятливі (їх називають сензитивними), протягом яких завдатки можуть розкритися яскравіше. Музичні, математичні здібності зазвичай виявляються рано, до 5 років, коли активно розвиваються слух і музична пам'ять дитини, а лінгвістичні або образотворчі – декілька пізніше.
Характеризуючи спочатку тільки період особливої чутливості психіки до розвитку завдатків талантів, згодом поняття сензитивного періоду, використовуване Н.С. Лейтесом, стало використовуватися і в психології розвитку в цілому, характеризуючи оптимальні періоди розвитку тих або інших психічних функцій (сприйняття форми, звукової сторони мови і ін.) (10).
У прояві здібностей можуть також виділятися рівні – репродуктивний (відтворюючий, коли людина демонструє лише те, чому його навчили) і продуктивний, творчий (талант і геніальність, при яких чоловік породжує щось суб'єктивно або об'єктивно нове).
А ще в структурі здібностей виділяють опорні властивості, без яких прояв здібностей взагалі неможливий (наприклад, для образотворчої діяльності це чутливість зорового аналізатора, сенсрмоторні якості, образна пам'ять) і провідні властивості, які задають верхню межу розвитку здібностей (творча уява). Або, кажучи про структуру здібностей, виділяють завдатки і операції, за допомогою яких здібності реалізують себе (15, 18).
Отже, здібності мають синтетичну природу природного і соціального характеру, володіють складною, комплексною структурою, завдяки якій вони приобреи успадковане не ототожнюється). Здібності формуються в діяльності і тому залежать від її змісту і від спілкування з дорослими, що дають дитині еталони дій і досягнень. На цій підставі П.Я. Гальперін припускав, що здібності є результат інтериоризації.
Але не тільки ззовні відбувається їх формування. Б.М. Теплов стверджував, що можна виховати музичні здібності дуже високого рівня, але все таки погоджуючись з своїми опонентами в тому, що здібності в цілому соціальні, а ось завдатки передаються тільки по спадку і, таким чином, є индивидными характеристиками (18).
Здібності – явище динамічне; не можна говорити про їх присутність до того, як вони виявилися, і не можна вважати їх такими, що остаточно розвинулися. Вони історичні і відповідають запиту культурної практики: абсолютний слух у дитини не виявляється, поки він не опинився перед завданням розпізнавати звуки по висоті. Поява нового вигляду професійної діяльності також висвічує, виявляє і новий вигляд здібностей – економічні, до програмування і т.д.