Урбанізації та її негативні наслідки.

Урбанізація (від лат. Urbanus- міський) – це процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Особливі міські відносини охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, розміщення виробництва і розселення.

Передумовами урбанізації є: ріст індустрії, поглиблення територіального поділу праці, розвиток культурних і політичних функцій міст.

Для урбанізації характерний приплив у міста сільського населення і зростаюче маятниковий рух людей із сільського оточення і найближчих дрібних міст у великі.

У великих містах переплелися як позитивні, так і негативні сторони науково-технічного прогресу й індустріалізації. Створено нове екологічне середовище з високою концентрацією антропогенних факторів. Одні з них , такі як забруднення атмосферного повітря, високий рівень шуму, електромагнітні випромінювання, є безпосереднім продуктом індустріалізації, інші, такі як зосередження підприємств на обмеженій території, висока щільність населення, міграційні процеси і т.д. – наслідок урбанізації як форми розселення.

Проблеми відходів людської діяльності.

Відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відходи класифікують:

• · за агрегатним станом відходів;

• · за властивостями;

• · за походженням;

• · за джерелами забруднення.

За агрегатним станом відходи поділяють на:

• · тверді;

• · рідкі;

• · газоподібні.

Відходи за властивостями поділяють на слідуючі категорії(класи):

• · малонебезпечні;

• · помірнонебезпечні;

• · високонебезпечні;

• · надзвичайно небезпечні.

Відходи за походженням ділять на слідуючі види:

• · промислові;

• · сільськогосподарські;

• · побутові;

• · військові.

Відходи за джерелами забруднення ділять на слідуючі види:

• · фізичні;

• · хімічні;

• · біологічні.

До фізичних відходів відносять: шум, ультразвук, вібрацію, випромінювання, електрохімічні поля, тощо.

До хімічних відходів відносять: хімічні речовини та їх сполуки, що утворюються в процесах виробничої та інших видів діяльності, які підлягають утилізації та подальшій переробці.

До біологічних відходів відносять: антибіотики, шкідливі мікроорганізми, віруси, гриби, спори рослин, тощо.

Небезпечні тверді відходи це – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природнього середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Поводження з твердими відходами це – дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Збирання твердих відходів це – діяльність, пов’язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. Зберігання твердих відходів це – тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення); оброблення (перероблення) твердих відходів це – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Утилізація твердих відходів це-використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Всі тверді промислові відходи в залежності від їх впливу на ґрунти, підземні ґрунтові води, атмосферу та здоров’я людини поділяють на чотири класи токсичності:

• I – надзвичайно небезпечні;

• II – високо небезпечні;

• III- помірно небезпечні;

• IV- мало небезпечні.

До I класу токсичності відносяться надзвичайно небезпечні тверді промислові відходи :

• · малорадіоктивні;

• · ртуть та її сполуки;

• · миш’як та його сполуки ;

• · ціаніди;

• · та інші надзвичайно отруйні речовини.

До II групи токсичності відносять високо небезпечні тверді промислові відходи :

• · важкі метали та їх солі;

• · хром та його солі ;

• · кадмій та його солі ;

• · свинець та його солі;

• · відходи гальванічних виробництв;

• · осад стічних вод промислових підприємств;

• · шлам пилу із систем мокрого очищення газів.

До III групи токсичності відносять помірно –небезпечні тверді промислові відходи (які утворюються на підприємствах хімічної промисловості і не відносяться до перших двох груп токсичності )

• · сода та дистилярна рідина ;

• · розчини солей;

• · пластмаси та інші.

До IV групи токсичності відносять мало небезпечні тверді промислові відходи :

• · деревина;

• · зола;

• · шлами;

• · продукти збагачення мінеральної сировини .

В залежності від класу токсичності тверді промислові відходи знешкоджують та проводять їх захоронення.

Основними методами знешкодження та захоронення твердих промислових відходів являються:

1. біологічне окислення ;

2. термічна обробка;

3. складування у поверхневих сховищах;

4. захоронення високотоксичних речовин та їх сполук в поверхневих шарах землі .

Біологічне окислення використовують для знешкодження та стабілізації осадів стічних вод на очисних спорудах. В результаті його застосування утворюється біогаз та органічні добрива. Біогаз використовують для одержання тепла та електроенергії,а органічні добрива в сільському господарстві .

В останній час все більше застосування для знешкодження та утилізації твердих промислових відходів знаходять термічні методи їх обробки на сміттєспалювальних заводах та полігонах. Незалежно від конструкції застосованих печей спалювання вони повинні забезпечувати:

1. хороше перемішування відходів в процесі горіння для забезпечення більш повного їх згорання;

2. збереження і підтримка достатньо високих температур,що забезпечить повне знешкодження токсичних компонентів.

Спалювання помірно та мало небезпечних твердих промислових відходів можна здійснювати в печах різної конструкції ( камерні, барабанні, із зваженим шаром та інші), але в кожній із них повинні існувати слідуючі температурні зони:

· Підсушування ( до 250 ⁰С )

· Підготовка відходів до спалювання ( 250-600⁰С)

· Запалення (600⁰С)

· Горіння (600-900⁰С)

· Допалювання ( 1100⁰С)

· Випалювання ( 1100-1600⁰С)

· Перспективними напрямками термічної обробки твердих промислових відходів являються.

· Низькотемпературний піроліз;

· Високотемпературний піроліз.

Піролізні продукти з успіхом використовуються в якості сировини для виробництв органічного синтезу або палива.

Процес низькотемпературного піролізу проходить при температурах від 300 до 900⁰С в стаціонарних вертикальних циліндричних печах (ретортах). В якості теплоносія використовуються рідкі продукти розкладання твердих горючих матеріалів, розплави солей та інші матеріали. Використовують також нагрівання за допомогою електричної дуги та струму високої частоти.

Контрольні питання.

1. Визначте основні забруднювачі біосфери і дайте оцінку їхнього впливу на здоров’я людини?

2. Назвати класифікацію відходів?

3. Дайте оцінку сучасним методам утилізації відходів?