- •5.03050802 Оціночна діяльність
- •Тема 1. Вступ. Предмет, метод і завдання дисципліни. Лекція 1. Вступ. Предмет, метод і завдання дисципліни.
- •Рекомендована література
- •Зміст лекції Короткий історичний нарис розвитку екології
- •Предмет, структура та завдання сучасної екології. Методи екологічних досліджень.
- •Екологічні фактори та їхня класифікація.
- •Екосистема. Структура екосистеми. Природні та штучні екосистеми.
- •Біосфера, як глобальна екологічна система.
- •Тема 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище.
- •Основні джерела антропогенного забруднення .
- •Забруднення та їх класифікація.
- •Тема 5. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище. Лекція 3. Розвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнє середовище. План
- •Рекомендована література
- •Урбанізації та її негативні наслідки.
- •Проблеми відходів людської діяльності.
- •Тема 6. Господарський механізм управління природокористуванням. Лекція 4. Господарський механізм управління природокористуванням План
- •Рекомендована література
- •Зміст лекції Наукові категорії природокористування
- •Економічні методи управління процесом природокористування
- •Класифікація природних ресурсів.
- •Мінеральні ресурси України
- •Тема 7. Господарський механізм управління природокористуванням.
- •Екологічний стан гідросфери.
- •Енергетичні ресурси та енергетичні проблеми.
- •Тема 10. Управління природокористуванням і правовий захист навколишнього середовища.
- •Зміст лекції Визначення та структура екологічного права.
- •Основні джерела екологічного права.
- •Закони в галузі охорони довкілля.
- •Тема 11. Економічні методи управління природокористування і охороною природного середовища.
- •Тема 7. Економічні методи управління природокористування і охороною природного середовища. План.
- •Рекомендована література
- •Зміст лекції Поняття загальних витрат на охорону навколишнього природного середовища
- •Методика розрахунків плати за спеціальне використання природних ресурсів.
- •Структура системи державних цільових фондів охорони навколишнього природного середовища.
- •Державні цільові екологічні фонди України
- •Екологічне страхування та поняття екологічного бюджету
- •1. Державний бюджет.
- •1. Державний бюджет.
- •Місцеві бюджети.
- •До екологічного страхування належать:
- •Ступінь екологічної безпеки
- •Тема 12. Організація раціонального природокористування та охорони природного середовища. Лекція 8. Організація раціонального природокористування та охорони природного середовища План.
- •Рекомендована література
- •Зміст лекції Функції державної системи екологічного управління
- •Екологічний моніторинг. Види екологічного моніторингу.
- •Тема14. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони природного середовища.
- •Міжнародні екологічні організації.
- •Природно-заповідний фонд України.
- •Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Державна служба заповідної справи. Об'єкти: До природно-заповідного фонду України належать:
- •Червона книга України.
- •Історія
- •Структура
- •Впорядкування інформації
- •Список рекомендованих джерел. Закони та законодавчі акти в галузі охорони довкілля, що діють в україні
- •Основна рекомендована література
- •Допоміжна рекомендована література
Тема14. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони природного середовища.
Лекція 9. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони природного середовища.
План
Міжнародне співробітництво у сфері охорони природного середовища.
Міжнародні екологічні організації.
Природно-заповідний фонд України.
Червона книга України.
Ключові поняття та терміни: ЮНЕСКО, ВООЗ, ООН, ГРІНПІС, МАГАТЕ, природно-заповідний фонд України, Червона книга України,
Рекомендована література
Білявський Г. О. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 304 с.
Заверуха Н.М. Основи екології: Навч посіб. – К.: Каравела, 2006. – 368 с..
Мягченко О.П. Основи екології. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 312 с.
Зміст лекції
Міжнародне співробітництво в сфері охорони природи
Проблеми регулювання чисельності населення, виснаження природних ресурсів, транскордонного забруднення навколишнього природного середовища і як наслідок – зникнення існуючої цивілізації мають глобальний, всепланетний характер і вирішити їх можна тільки разом – усім світовим співтовариством. Вирішення цих проблем не можливе без широкого й активного міжнародного співробітництва. Таке співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища розпочалося наприкінці XX ст. громадськими організаціями, такими як Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП), Науковий комітет з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ) та Всесвітній фонд дикої природи.
З 1970 р. у всьому світі з ініціативи ЮНЕСКО (комісія ООН з питань освіти, науки і культури) виконується міжнародна програма „Людина і біосфера” (МАВ – Man and Biosphera). Цією програмою передбачено вирішення таких завдань, як визначення й оцінка змін структури, функціонування та динаміки природних, змінених і контрольованих людиною екосистем, дослідження зв’язку між соціально-економічними й екологічними процесами, розробка шляхів і засобів вимірювання якісних і кількісних змін природного середовища, досліджень біосфери та ін. Програма МАВ охоплює 75 наукових проектів, до виконання яких залучено понад 90 країн світу. ООН регулярно організовує міжнародні конференції з метою прийняття міжнародних рішень з питань екологічної безпеки та раціонального природокористування.
Велике значення мала Стокгольмська конференція 1972 р., яка задекларувала фундаментальне право людей на умови життя, що забезпечують їхні гідність та добробут. Подальшого розвитку ідеї Стокгольмської конференції набули в рішенні Віденської конференції захисту озонового шару (1985 р.), Женевської конференції про транскордонне забруднення повітря (1979 – 1983 рр.), в Монреальському протоколі про обмеження використання фторхлорвуглеців (1987 р.).
У 1982 р. ООН прийняла „Всесвітню хартію природи ”, в якій вперше на міжнародному рівні проголошено про відповідальність людського співтовариства за стан природи. Велике значення в подальшому відіграли і Форум з міжнародного права в галузі охорони природного середовища (Італія, 1990 р.), Московська декларація Глобального форуму з навколишнього середовища 1990 р., конференція 1992 р. в Ріо-де-Жанейро, на якій представники більш як 100 держав прийняли програму „Людство та глобальні змінив, присвячену вирішенню глобальних екологічних проблем. У 1998 р., в Токіо проведено всесвітній форум з питань захисту атмосфери від антропогенних забруднень, прийнято спільне рішення щодо обмеження викидів промислових забруднень в атмосферу, зокрема, оксиду карбону (IV), який сприяє виникненню парникового ефекту.
Україна, ставши на шлях незалежності, приєдналася до процесу державного регулювання збереження якості природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та дотримання екологічної безпеки. Вона є Стороною понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов’язаних з охороною довкілля. Їх кількість у найближчі роки, без сумніву, збільшиться, оскільки існує низка конвенцій, приєднання до яких нашої країни має істотне політичне значення в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення природних ресурсів. Інтеграція нашої країни у світове співтовариство сприяла міжнародній економічній, технічній та експертній допомозі. В подальшому можливе використання кредитів Міжнародних банків, допомога Європейського Союзу в рамках програми „ТАСІS” для країн СНД, допомога окремих розвинених країн як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.