Н.Е. 2.3 розвиток уяви

1. Індивідуальні особливості прояву уяви.

2. Виникнення і основні стадії розвитку уяви.

3. Розвиток уяви в дитячому віці.

4. Роль уяви у грі та навчанні.

Семінар 7. Роль уяви у пізнанні предметів і явищ дійсності

1. Уява у пізнанні соціальної реальності (уява і міфологічна свідомість, уява і час).

2. Уява і пізнавальна діяльність людини.

3. Уява і засоби психотерапевтичного впливу.

Усі люди відрізняються один від одного по тій ролі, яку виконує в їх житті уява того або іншого виду. У одних переважають зоровий, у інших — слуховий або руховий вид уяви. Існування між людьми відмінностей за якістю уявлень знайшло своє віддзеркалення у вченні про «типи уявлень». Відповідно до цієї теорії всі люди можуть бути розділені залежно від переважаючого типу уяви на чотири групи: обличчя з переважанням зорових, слухових і рухових уявлень, а також особи з уявою змішаного типу. До останньої групи належать люди, які приблизно однаковою мірою користуються уявою будь-якого виду.

Людина з переважаючим зорового типом, пригадуючи текст, уявляє собі сторінку книги, де цей текст надрукований, ніби в думках його читає. Якщо їй потрібно запам'ятати цифри, наприклад номер телефону, вона уявляє собі його написаним або надрукованим.

Людина з переважаючим слуховим типом, пригадуючи текст, як би чує вимову слів. Цифри їм запам'ятовуються також у вигляді слухового образу.

Людина з переважабчим руховим типом, згадуючи текст або запам'ятлвуючи які-небудь цифри, вимовляє їх про себе.

Слід зазначити, що люди з яскраво вираженими типами уяви зустрічаються украй рідко. У більшості людей в тій чи іншій мірі присутні усі вказані типи, і буває достатньо важко визначити, які з них відіграють у даної людини провідну роль. Причому індивідуальні відмінності в даному випадку виражаються не тільки в переважаючому типі уяви, але й в її особливостях.

Так, у одних людей уява всіх типів характеризується яскравістю, жвавістю і повнотою, тоді як у інших вона більш менш невизначена і схематична. Людей, у яких уява характеризується яскравістю і жвавістю, прийнято відносити до так званого образного типу. Такі люди характеризуються не тільки великою наочністю у своїй уяві, але й тим, що в їх психічному житті уява відіграє надзвичайно важливу роль. Наприклад, згадуючи які-небудь події, вони в думках «бачать» картини окремих епізодів, що відносяться до цих подій; роздумуючи або промовляючи що-небудь, вони широко користуються наочними образами і т.д.

Так, талант відомого російського композитора Рімського-Корсакова полягав в тому, що у нього музичне, тобто слухове, уява поєднувалася з незвичайним багатством зорових образів. Складаючи музику, він в думках бачив картини природи зі всім багатством фарб і зі всіма якнайтоншими відтінками світла. Тому його твори відрізняються надзвичайною музичною виразністю і «живописністю».

Як ми вже відзначили, всі люди володіють здатністю користуватися будь-яким видом уявлень. Більш того, людина повинна уміти користуватися цявою будь-якого типу, оскільки виконання певного завдання, наприклад, оволодіння навчальним матеріалом, може вимагати від нього переважно використання уяви певного типу. Тому уяву доцільно розвивати.

Сьогодні немає даних, що дозволяють однозначно вказати час появи у дітей вміння уявляти. Цілком можливо, що вже на першому році життя уява, будучи ще тісно пов'язаною з сприйняттям, починає відігравати значущу роль в психічному житті дитини. Проте ряд досліджень показали, що перші спогади про події життя у дітей відносяться до віку півтора років. Тому можна говорити про появу «вільної уяви» у дітей саме в цей час, а до кінця другого року життя зорова уява ідіграє істотну роль в житті дитини.

Мовна (слухо-рухова) уява також досягає значного розвитку на другому році життя, оскільки без цього був би неможливий процес оволодіння мовою і швидке зростання словарного запасу дитини, що спостерігалося в цьому віці. До цього ж періоду відноситься поява перших елементів музичної слухової уяви, що виражаються в запам'ятовуванні мелодій і їх самостійному співі.

Уявлення відіграють виключно важливу роль в психічному житті дитини-дошкільника. Більшість досліджень, що проводилися, показали, що дошкільник, як правило, мислить наочно, образами. Пам'ять в цьому віці також в значній мірі будується на відтворенні уявних образів, тому перші спогади у більшості мають характер картин, наочних образів. Проте перші уявлення у дітей достатньо розмиті. Не дивлячись на те, що уява є значущою для дитини, ніж для дорослого, у дорослого вона яскравіша. Це говорить про те, що в процесі онтогенезу людини відбувається розвиток уяви.

Психологічні експерименти показують, що яскравість і точність уяви зростають під впливом вправ. Наприклад, якщо в експерименті потрібно порівняти два звуки, відокремлених один від одного проміжком в 20-30 секунд до спочатку це завдання виявляється майже нездійсненним, оскільки до моменту появи другого звуку образ першого вже зникає або стає настільки тьм’яним і нечтким, що не допускає точного порівняння. Але потім, поступово, в результаті вправ, образи стають яскравішими, точнішими і завдання виявляється цілком здійсненими. Цей експеримент доводить, що наша уява розвивається в процесі діяльності, причому тій діяльності, яка вимагає участі уяви певної якості.

Найважливішою умовою розвитку уяви є наявність достатньо багатого перцептивного матеріалу. Сутність даного твердження полягає в тому, що наша уява значною мірою залежать від звичного способу сприйняття, і це необхідно враховувати при вирішенні конкретних завдань.

Наприклад, більшість людей слова іноземної мови частіше уявляють за допомогою зору, а слова рідної мови — за слухом-рухомо. Це пояснюється тим, що рідну мову ми постійно чуємо і навчаємося її в процесі спілкування з людьми, а іноземна мова, як правило, вивчається по книжках. В результаті уявлення іноземних слів формуються у вигляді зорових образів. З цієї ж причини уявлення про цифри у нас відтворюються у вигляді зорових образів.

Той факт, що уявлення формуються не інакше як на основі перцептивних образів, необхідно враховувати в процесі навчання. Недоцільно ставити передчасні завдання, що вимагають вільного, такого, що не має опори в сприйнятті, операції уяви. Для того, щоб добитися такої операції уявою, учневі необхідно сформувати на основі відповідних перцептивних образів уявлення певного типу і мати практику операції цими уявленнями. Наприклад, якщо ви запропонуєте учням уявити в думках розташування на карті міст Київ і Житомир, вони навряд чи зможуть це зробити, якщо погано знають карту.

Найважливішим етапом розвитку уяви є перехід від їх мимовільного виникнення до уміння довільно викликати потрібні уявлення. Багато досліджень показали, що є люди, які абсолютно не здатні довільно викликати у себе уявлення. Тому основні зусилля при формуванні здатності оперувати уявленнями певного виду повинні бути, перш за все, спрямовані на вироблення уміння довільно викликати ці уявлення. При цьому слід мати на увазі, що будь-яка уява містить в собі елемент узагальнення, а розвиток уяви відбувається по шляху збільшення в них елементу узагальнення.

Збільшення узагальнювального значення уяви може йти в двох напрямах. Один шлях — це шлях схематизації. В результаті схематизації уява втрачає поступово перелік особистісних індивідуальних ознак і деталей, наближаючись до схеми. По цьому шляху йде, наприклад, розвиток просторових геометричних уявлень. Інший шлях — шлях розвитку типових образів. В цьому випадку уява, не втрачаючи своєї індивідуальності, навпаки, стає все більш конкретнлю і наочною і відображає цілу групу предметів і явищ. Це шлях до створення художніх образів, які, максимально конкретні і індивідуальні, містять в собі широкі узагальнення.