- •1. Становлення і розвиток сс (те, що виділено олівцем в зошиті)
- •2. Економічна сутність сс. Принципи і роль сс.
- •5. Державні соціальні стандарти та нормативи
- •3. Функції сс як складової соц. Захисту населення
- •4. Система соціальних гарантій населенню
- •6. Основні складові соціального захисту населення.
- •7. Напрямки реформування системи сс в Україні
- •8. Модель Бісмарка.
- •9. Неоконсервативна модель соц. Захисту населення
- •10. Модель Беверіджа.
- •11. Соціально-демократична модель соц. Захисту населення.
- •12. Неоліберальна модель.
- •13. Фінансовий механізм регулювання сс
- •14. Організаційні засади здсс у зв*язку з твп та витратами, зумовленими народженням та похованням.
- •15. Джерела формування бюджету Фонду з твп
- •16. Платники страхових внесків на загальнодержавне соц.Страх. У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, порядок їх реєстрації.
- •17. Види матеріал. Забезпечення та соц послуг фсс твп
- •18. Допомога на період з тимчасової непрацездатності
- •19. Допомога з вагітності та пологів.
- •20. Порядок план-я, обліку та видачі путівок на сан.-кур. Лікування та оздоров. Застрах.Осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок фсс твп.
- •21. Права, обовязки та відповідальність страхувальників із загальнообвязкового держ. Соц. Страх-ня у звязку з тимчас. Втратою працездатності.
- •1. Страхувальник має право:
- •2. Страхувальник зобов'язаний:
- •22. Управління соц.Страх. З тимчасової втрати працездатності
- •23. Нагляд у сфері зодсс у зв’язку з твп та витратами зумовленими похованням.
- •24. Суть та значення соц страху на випадок безробіття.
- •25. Джерела формування буджету фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
- •27. Управління сс на вб.
- •28. Звітність платників страх. Внесків та контроль за сплатою страх. Внесків на загальнообов’язк. Держ. Соц. Страх. На випадок безробіття.
- •29. Відповідальність платників страхових внесків на загальнообов”язкове соц. Страх. На випадок безробіття (зссвб)
- •30. Характеристика матеріального забезпечення та соціальних послуг із загальнообов”язкового держ. Соц. Страх. На випадок безробіття (зодсс вб)
- •31. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованих осіб
- •32. Розмір допомоги по безробіттю
- •33. Умови надання допомоги по частковому безробіттю. Розмір та тривалість виплат.
- •34. Припиненн, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості.
- •35. Страхування від нещасного випадку на виробництві та проф.Захворюваняя, які спричинили втрату працездатності: завдання, принципи та особливості.
- •36. Джерела формування бюджету Фонду зодсс від нещасного випадку на виробництві
- •37. Визначення платників соціальних внесків на соц. Страхув. Від нещасного випадку на в-ві. Страхові тарифи на соц. Страхування від нещасного випадку на в-ві.
- •38. Контроль за надходженням коштів до фсс нвв
- •39. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги у разі настання нещасного випадку на в-ві та професійного захворювання.
- •40. Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків
- •41. Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, пов’язаною з нещасним випадком на виробництві
- •42. Оцінка сучасного стану медич страх в Україні та шляхи його поліпшення
- •43. Теоретичні основи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •44. Джерела формування доходів Бюджету Пенсійного фонду
- •45. Платники збору на обов’язкове держ. Пенс. Страхування. Ставки збору на Загальнооб.Держ.Пенс.Страх-ня.
- •46. Відповідальність платників збору на Загальнооб.Держ.Пенс.Страх-ня.
- •47. Види пенсійних виплат з солідарної системи.
- •48. Порядок обчислення пенсій
- •49. Недержавне пенсійне забезпечення
- •50. Проблеми соц.Страх. В Україні та напрямки його реформування. Напрямки реформування соц.Страхування.
- •Економічна сутність сс. Принципи і роль сс.
- •Державні соціальні стандарти та нормативи.
9. Неоконсервативна модель соц. Захисту населення
Читай 8 питання Модель Бісмарка.
10. Модель Беверіджа.
Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціальне орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.
Вона базується на таких принципах:
принцип всезагальності (універсальності) системи соціального захисту — поширення її на всіх громадян, які потребують соціальної допомоги;
принцип одноманітності й уніфікації соціальних послуг і виплат, що виражається в стандартизованості способів розрахунку розміру та умов надання пенсій і медичного обслуговування;
принцип розподільної справедливості — основний у даній моделі, оскільки мова йде не про професійну (як у бісмарківській моделі), а про національну солідарність.
Фінансування таких систем здійснюється як за рахунок страхових внесків, так і за рахунок державного бюджету. Наприклад, фінансування сімейних виплат і видатків на охорону здоров’я здійснюється з державного бюджету, тоді як інші соціальні виплати забезпечуються страховими внесками найманих робітників і роботодавців. На відміну від континентальної, ця модель передбачає досить низькі соціальні виплати по соціальному страхуванню, при домінуючій ролі соціальної допомоги в системі соціального захисту.
11. Соціально-демократична модель соц. Захисту населення.
Соціально-демократична модель скандинавських країн – держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення і ставить глобальним політичним завданням забезпечення повної зайнятості.
Швеція є зразком соціал-демократичного шляху розвитку в сучасній концепції розвитку Європи. Цій країні вдається дотримуватися прогресивного напрямку, на відміну від інших держав, які йшли схожим шляхом, особливо, коли мова йде про вільний ринок послуг та розвиток малого і середнього бізнесу.
Соціал-демократи прийшли до влади у Швеції внаслідок дефіциту продуктів харчування під час Першої світової війни та протягом 1932-1976 років безперервно керували країною. Відкинувши концепцію класової боротьби, розробивши натомість концепцію «Folkhemmet» («народного дому») вони досягли значного успіху. Введені елементи планової економіки дозволили ефективно перерозподіляти багатства за допомогою соціального забезпечення. Швеція стала однією з перших країн у світі, які ввели безкоштовну освіту на всіх рівнях, включно з університетами, громадянам було гарантовано безкоштовне медичне обслуговування.
В 1940-х роках розгорнуто масштабне житлове будівництво, яке змінило обличчя Швеції: лише з 1965 до 1974 роки побудовано більше мільйона дешевих сучасних помешкань. Рівень бідності в Швеції — один із найнижчих (6,5%).
Скандинавська модель соціального захисту, що діє у Швеції, розуміє соціальний захист, як законне право громадянина та передбачає широке охоплення різних соціальних ризиків і життєвих ситуацій, які вимагають підтримки суспільства. Отримання соціальних послуг і виплат, як правило, гарантується всім жителям країни й не обумовлюється зайнятістю й виплатою страхових внесків. Рівень соціальної захищеності запропонований цією системою доволі високий і важливу роль в цьому відіграє активна перерозподільча політика, що спрямованої на вирівнювання прибутків. Наповнення соціальних фондів відбувається в більшій мірі за рахунок сплати податків, хоча сплати страхових внесків відіграє не останню роль.
Виділеною з загальної системи соціального захисту є система страхування від безробіття, яке є добровільним і здійснюється профспілками. Працівники у Швеції були майже звільнені від сплати страхових внесків і брали участь у системі соціального захисту шляхом сплати податків.
Характеризуючи шведську систему соціального захисту можна виділити такі основні її принципи як: універсальність, система охоплює всі прошарки населення; принцип соціальної солідарності - всі громадяни рівним чином і незалежно від соціального статусу беруть участь у фінансуванні системи соціального захисту, вносячи співмірний своїм прибуткам внесок.
Важливим елементом у такій системі виступає держава, яка виконує функцію перерозподілу соціальних благ між різними за рівнем забезпечення категоріями населення.