4.2. Особливості написання науково-дослідницької роботи з філософії та релігієзнавства

Карпенко Іван Васильович,

доктор філософських наук,

професор Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна

Для написання науково-дослідницької роботи найперше необхідно чітко сформулювати тему, оскільки правильно вибрана тема та об’єкт філософського чи релігієзнавчого дослідження в значній мірі забезпечує успішне її виконання. Тема роботи повинна бути по можливості короткою (як правило не більше 10 слів), стисло та достатньо повно відображати основний зміст роботи та її ідею. Саме назва роботи вперше акцентує увагу читача на обраній проблематиці філософського чи релігієзнавчого дослідження, а тому бажано, щоб тема роботи не лише в концентрованому вигляді відображала основну суть тексту, а і містила інформацію щодо авторського бачення певної філософської чи релігієзнавчої проблеми, відтворювала особистий підхід до розв’язання вічних питань людського буття. В назві роботи повинно бути виражено в гранично стислій формі те, що потім в тексті розкривається з потрібним рівнем докладності, при цьому бажано не використовувати ускладнену термінологію (вона повинна бути цілком зрозумілою і інтелектуально посильною передусім для автора роботи) та уникати назв, в яких не відображена суть проблеми.

Розкриття теми науково-дослідницької роботи обов’язково повинно бути пов’язано з історією розгляду (чи розвитку) досліджуваної проблеми, з виходом на сучасне її формулювання та значення для розвитку певних проблем сьогодення. Важливо, щоб автор не лише зумів розкрити теоретичні аспекти обраної філософської чи релігієзнавчої проблеми, а і показав практичне значення роботи, зазначив можливі сфери застосування її результатів (в навчальному процесі, в подальших дослідженнях, в розробці рекомендацій для різних інституцій тощо).

Дотримуючись формальних вимог щодо написання науково-дослідницької роботи (структура роботи, цитування та посилання на використані джерела, оформлення списку літератури, додатків тощо), необхідно серйозну увагу приділити мові та стилю викладення основних філософських та релігієзнавчих ідей, які репрезентують суть обраної теми дослідження. Незважаючи на те, що предметом дослідження можуть бути різножанрові духовні феномени, мова викладу матеріалу має бути науковою, тобто такою, яка вимагає точності вираження, максимально строгої логічності, заперечує будь-які «домислення». Зазвичай науково-дослідна робота отримує монологічне викладення, що дозволяє оцінити загальну культуру та певні фахові знання її автора. Мова і стиль науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики має формуватися в процесі діалогу, сутність якого інтерпретація різних точок зору та викладення власної з метою обґрунтування основних положень дослідження.

Для наукового тексту, який висвітлює певну філософську чи релігієзнавчу проблему, характерними є завершеність, цілісність і зв’язність. Саме тому в тексті роботи бажано використовувати вирази чи слова, які вказують на:

• послідовність думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже);

• заперечення (проте, тимчасом, як, але, у той час, як, а втім, аж ніяк);

• причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж);

• перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до …, розглянемо, зупинимося на …, розглянувши …, перейдемо до …, необхідно зупинитися на …, необхідно розглянути …);

• результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати).

Об’єктивність викладу матеріалу – основна стилістична риса філософських та релігієзнавчих текстів. З огляду на це в ході написання науково-дослідницької роботи доцільно використовувати слова чи словосполучення, що вказують на ступінь достовірності інформації. Завдяки таким засобам ту чи іншу думку, той чи інший факт можна подати як:

• достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло);

• припустимий (треба гадати, як видно);

• можливий (можливо, ймовірно).

Для філософських та релігієзнавчих текстів обов’язковою вимогою викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті науково-дослідницької роботи цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів та словосполучень (за повідомленням …, за відомостями …, на думку…, за даними …, на нашу думку …). Необхідно також мати на увазі, що діловий і конкретний характер викладення опрацьованого матеріалу майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки.

Якостями, які визначають культуру філософської чи релігієзнавчої мови є точність, ясність і стислість. Порушення цих вимог призводить до багатослів’я або мовної надмірності, що найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести й уживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські й тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів’я – тавтологія, тобто повторення одного і того ж іншими словами, і цього потрібно уникати в ході написання науково-дослідницької роботи.

Ясність та точність викладення філософських чи релігієзнавчих ідей досягається використанням певного фахового понятійного апарату. Особливо актуальною ця вимога постає в умовах плюралістичності філософської та релігієзнавчої думки, наявності різних філософських чи релігієзнавчих дискурсів, шкіл, напрямів, в умовах «світоглядної різноголосиці». Тому написання науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики потребує чіткого визначення основних понять, що вживаються в роботі, урахування історичності їхнього змісту, можливостей співставлення понять, які використовуються різними мислителями тощо.

Науково-дослідницька робота з філософської чи релігієзнавчої проблематики має продемонструвати як репродуктивні, так і творчі здібності автора. Репродуктивні здібності автора повинні зреалізуватися в послідовному викладенні конкретної філософської чи релігієзнавчої проблематики, в умінні відбирати та аналізувати необхідні філософські та релігієзнавчі джерела, узагальнювати опрацьовані матеріали та застосовувати сучасну методику досліджень при вирішенні визначеної проблеми. Текст науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики має свідчити про те, що автор спроможний виділити ключеві поняття, проблеми, питання, навколо яких будується розкриття теми.

Творчі здібності автора мають втілитись передусім в обранні свого порядку аналізу тих чи інших концепцій, що забезпечує внутрішній логічний зв'язок у такому вигляді, який автор вважає найкращим та найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Аналіз різних точок зору з тієї чи іншої проблеми має бути доповнений власними думками, які підкріплюються достатніми аргументами.

Зміст науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики повинен точно відповідати заявленій темі та повністю її розкривати, при цьому викладення матеріалу має підпорядковуватися провідній ідеї чи ідеям, які чітко визначив автор.