ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ З УЧНІВСЬКОЮ МОЛОДДЮ
(відділення філософії та суспільствознавства, історико-географічне)
Харків
2011 р.
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МАЛОЇ
АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ЯК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ
СИСТЕМИ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ …….4
РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ НАПИСАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ
РОБОТИ ……………………………………………………………………...7
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ,
ОФОРМЛЕННЯ І ПРЕДСТАВЛЕННЯ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО-
ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ …………………………………………………12
3.1. Загальні вимоги……………………………………………….....12
3.2. Структура роботи………………………………………………..12
3.3. Вимоги до змісту роботи………………………………………..13
3.4. Правила оформлення роботи……………………………………15
РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ (відділення філософії та
суспільствознавства, історико-географічне)………………………………..19
РОЗДІЛ 5. НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З
БАЗОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ …………………………………………………...40
РОЗДІЛ 6. ЗАХИСТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ ………….41
ЗАКЛЮЧЕННЯ……………………………………………………………….44
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 45
ВСТУП
У сучасній освіті України домінує ідея формування людини-дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку шляхів вирішення актуальних проблем. В основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти в Україні головним є розкриття інтелектуального потенціалу нації, що формується в системі безперервної освіти. Пріоритетним напрямом діяльності закладів освіти є створення цілісної скоординованої системи з виявлення, розвитку, підтримки і стимулювання талановитої молоді.
Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є Мала академія наук України, де виховано багато талановитих учених, державних діячів, творчих особистостей різних фахів. Результатом плідного навчання учня у Малій академії наук є написання під керівництвом ученого або вчителя-предметника науково-дослідницької роботи, з якою діти виступають на наукових конференція, колоквіумах (шкільних, районних, обласних), захищають під час конкурсу-захисту.
Педагогічний процес у Малій академії наук мас свої особливості, які відрізняють його від звичайних уроків у школі. І, перш за все, це те, що плани й програми наукових гуртків, клубів, секцій, на відміну від стабільних навчальних програм, охоплюють такі галузі знань і практичної діяльності, які виходять за межі уроку, враховуючи індивідуальні інтереси та творчий потенціал (можливості) конкретних дітей.
Науково-дослідницькі проекти, до яких залучаються старшокласники, - надійний шлях пізнання кожним юним дослідником своїх творчих можливостей, а часто – й професійного самовизначення.
В даній збірці представлені матеріали, практичні та теоретичні рекомендації щодо написання науково-дослідницьких робіт у системі Малій академії наук України: правила написання, компонування, оформлення роботи, рекомендації щодо роботи в архівах, управлінні статистики тощо. Приведені приклади орієнтовних тем за секціями, контрольних робіт, методичні рекомендації щодо захисту власного наукового дослідження.
Методичні рекомендації розраховані на організаторів науково-дослідницької роботи з учнями: вчителів, керівників гуртків, методистів, керівників наукових товариств і т.д.
Сподіваємося, що дані матеріали допоможуть Вам у проведенні наукових досліджень та в оформленні їх у роботи на конкурс Малої академії наук.
РОЗДІЛ 1.
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ЯК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ
Мала академія наук України (далі МАН) – загальнодержавний науково-громадський проект, спрямований на пошук, підтримку, сприяння творчому розвитку обдарованих, здібних до наукової діяльності учнів, школярів, студентів. Організаційно-правової форми не має. Діяльність здійснюється на основі наказів органів управління освітою, положень МОН України та рішень Президії Малої академії наук, які через центральний заклад направляються до регіональних підрозділів – територіальних відділень. Територіальні відділення діють як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи інших позашкільних, вищих навчальних закладів, установ системи Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України. Загальну координацію діяльності і організаційно-методичне керівництво проектом здійснює позашкільний навчальний заклад Мала академія учнівської молоді відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 31.12.2004 № 990 „Про вдосконалення діяльності Малої академії наук України”.
Мала академія наук України створювалась і розвивалась під керівництвом Міністерства освіти і науки України за участю Національної академії наук України та її науково-дослідницьких інститутів, вищих навчальних закладів усіх регіонів України. У 1939 році відповідно до звернення Академії наук СРСР про посилення шефства над дитячими науковими організаціями Академія наук УРСР прийняла постанову про шефство над Київським Палацом піонерів і жовтенят з питань роботи з талановитими дітьми і учнівською молоддю – членами наукових гуртків. Програмою спільної роботи передбачалось читання вченими науково-популярних лекцій, участь їх у роботі гуртків, проведення консультацій, написання творчих рефератів тощо.
У 50-60 роках відокремлені наукові гуртки і секції, які створювалися при окремих школах, позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, стали об’єднуватися у міські, обласні і республіканські наукові товариства учнів. Метою їх діяльності стало сприяння розвитку пізнавальної активності і творчих здібностей школярів у процесі поглибленого вивчення ними однієї з галузей науки, техніки і культури.
В числі перших масових науково-технічних об’єднань стала Кримська Мала академія наук, створення якої відноситься до 1963 року. Першим кроком цього об’єднання було створення 5 відділень: суспільних наук, літератури і мистецтва, фізико-математичних наук, хімії, біології. У великих і маленьких містечках Криму почали діяти філіали Малої академії наук. Досвід цього об’єднання було покладено в основу розвитку протягом 60-70-80 років руху Малих академій наук, що створювалися в різних регіонах України.
У 1983 році було прийнято постанову Ради Міністрів “Про подальший розвиток дитячої технічної творчості в республіці” і на її виконання спільну постанову Ради Міністрів “Про спільні заходи щодо створення і розвитку Малих Академій наук школярів при наукових центрах Академії наук Української РСР”. Цією постановою було затверджено Типове положення про Малу академію наук школярів, створено координаційно-методичну раду, затверджено її склад, відзначено цілеспрямовану роботу Київської міської, Львівської, Кримської, Одеської Малих академій наук школярів. Зазначені документи сприяли розвитку територіальних відділень Малих академій наук в Україні: Донецької – з 1985 року, Дніпропетровської – з 1985, Житомирської – з 1986, Рівненської – з 1985, Харківської – з 1985, Мелітопольської – з 1986. Всього до 1986 року було створено 11 Малих академій наук школярів з їх філіями. Базовими цих об’єднань учнів стали Палаци піонерів, обласні станції юних натуралістів, юних туристів, юних техніків.
До 2004 року територіальні відділення МАН були створені у 24 областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі. Вони включали в себе десятки районних територіальних відділень і наукових товариств учнів. У 2004 році постала необхідність у створенні єдиного координаційного центру. За ініціативою Президії МАН та за підтримки Міністерства освіти і науки України був створений державний позашкільний навчальний заклад Мала академія наук учнівської молоді, який на сьогодні координує діяльність територіальних відділень, проводять всеукраїнські масові заходи, здійснює виплату президентських стипендій кращим учням МАН, переможцям Всеукраїнських конкурсів наукових робіт та олімпіад.
На сьогодні, Мала академія наук України об‘єднує 27 територіальних відділень обласного рівня, які керують роботою близько 1000 районних територіальних відділень та наукових товариств учнів. Основною базою відбору талановитих дітей є система закладів позашкільної освіти (близько 1400 закладів різних напрямків), у яких в позаурочний час навчається понад 1 500 000 учнів (20% школярів). З них, а також з учнів загальноосвітніх шкіл, у яких діють учнівські наукові товариства, щорічно відбираються кращі діти, які виявляють здібності до наукової, експериментальної, дослідницької роботи.
Основною ланкою територіальних (обласних) відділень МАН є наукові товариства учнів, які організовують свою діяльність у формі регулярної роботи наукових гуртків, секцій, клубів, факультативів, навчальних лабораторій, індивідуальної роботи учнів під керівництвом науковців, наукових конференцій, колоквіумів, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт тощо. Головна мета МАН - дати дитині можливість розвинути свій інтелект у самостійній творчій діяльності, з урахуванням індивідуальних особливостей і нахилів.
Учні-члени МАН поділяються на слухачів, кандидатів і дійсних членів. Слухачі: учні 8-11 класів шкіл, учні ПТУ, що виявляють цікавість до наукової діяльності, бажають одержати додаткові знання в окремих галузях науки і беруть участь у роботі секції чи гуртка.
Кандидати у члени МАН: учні гуртків, секцій, що виявляють здібності при поглибленому вивченні наукових дисциплін поза шкільною програмою; схильні до проведення наукових досліджень, технічної творчості; виступають на конференціях, виставках; є призерами олімпіад. Кандидат затверджується президією територіального відділення МАН за пропозицією наукових товариств, секцій, гуртків.
Дійсні члени МАН: кандидати, що мають самостійні наукові праці і навчаються в наукових гуртках і секціях не менше 2-х років.
Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України проводиться з метою духовного, творчого, інтелектуального розвитку дітей України, виховання їх в дусі патріотизму та демократичних цінностей, створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації. Основними завданнями конкурсу є виявлення та підтримка обдарованих дітей, залучення інтелектуально та творчо обдарованої учнівської молоді до науково-дослідницької та експериментальної роботи.
В Харківській області ІІ етап конкурсу проводиться за 56 секціями 10 наукових відділень. На базі Харківської обласної станції юних туристів працюють два відділення:
історико-географічне (секції історії України, історичного краєзнавства, археології, етнології, географії та ландшафтознавства, геології);
філософії та суспільствознавства (секції філософії, релігієзнавства та історії релігії, соціології, правознавства).
Секції історико-географічного відділення працюють з 1995 року. У 2003 році була відкрита секція філософії, а в 2004 – секція соціології, які до 2011 року були єдиними в Україні. Останньою почала працювати секція релігієзнавства та історії релігії (2010 рік) відділення філософії та суспільствознавства.
Дані відділення є одними з найбільш чисельних. Щороку у роботі зазначених секцій на обласному етапі беруть участь близько 350 учнів міста та області.
Харківська обласна станція юних туристів активно співпрацює з науковцями Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, які консультують учнів з приводу написання науково-дослідницьких робіт, особливостей проведення дослідження тощо. Найкращі науковці історичного, геолого-географічного, філософського, соціологічного, юридичного факультетів університету є членами журі.
Конкурс-захист проводиться на основі Положення про Всеукраїнські учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт та конкурси фахової майстерності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.08.98 № 305, Положення про проведення І, ІІ, ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських щорічних олімпіад з базових дисциплін, І, ІІ етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, І етапу турнірів у Харківській області, затвердженого наказом Головного управління освіти і науки від 27.09.10 № 513. Конкурс-захист складається з трьох етапів:
написання науково-дослідницьких робіт;
оцінювання навчальних досягнень учасників з базових дисциплін;
захист науково-дослідницьких робіт.
Далі зупинимося детальніше на кожному з них.
Розділ 2. Етапи написання науково-дослідницької роботи
Наукова робота, підготовлена в системі МАН України – це творча наукова робота учня, яка виконується самостійно і базується на знаннях, уміннях і навичках, здобутих під час шкільного та позашкільного вивчення певної галузі науки.
Науково-дослідницька робота допомагає учневі систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна навчити учня самостійно осмислювати проблему, творчо, критично її досліджувати; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмета дослідження. Все це в майбутньому допоможе учневі в навчанні у вищих навчальних закладах.
Науково-дослідницька робота підпорядковується загальним правилам написання науково-дослідницьких робіт.
Алгоритм написання науково-дослідницької роботи
Раціонально організовувати роботу над дослідженням, правильно розподілити свій час, спланувати його глибоко та своєчасно розробити обрану тему допоможе алгоритм написання науково-дослідницької роботи. Він дисциплінує учня, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, написання і оформлення роботи.
Процес написання науково-дослідницької роботи включає в себе кілька етапів:
підготовчий;
етап роботи над текстом;
заключний етап.
Також в більшості географічних, геологічних, археологічних, етнографічних досліджень, які носять практичну направленість додається етап польових досліджень.
Підготовчий етап.
На етапі підготовки до написання наукового дослідження перед учнем постає низка завдань:
вибір теми дослідження;
робота над планом наукової роботи;
укладання бібліографії з теми дослідження;
опрацювання літературних джерел за темою дослідження.
Прокоментуємо ці завдання більш докладно.
Вибір теми дослідження – це один із найважливіших етапів у підготовці учня до наукової роботи. Правильно обрати тему – це значить наполовину забезпечити успішне її виконання. Ученими Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна було розроблено орієнтовні теми для написання науково-дослідницьких робіт (додаток В). Можна обирати певну тему з них. З переліку тем, запропонованих керівником, учень обирає ту, яка найповніше відповідає його інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої учень може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми, наявність літератури та статистичної інформації для дослідження.
При з’ясуванні об’єкта, предмета та мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою роботи є логічні зв’язки. Об'єкт - це процес або явище, що викликає (породжує) проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Визначаючи об'єкт, необхідно знайти відповідь на запитання: що розглядається?
Предмет це те, що знаходиться у межах об'єкта і набуває в ньому пояснення. Тобто предмет вказує, який саме аспект об'єкта розглядається, які нові його властивості, відношення, функції. Таким чином, об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка становить предмет дослідження. В одному об'єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити декілька предметів дослідження
Саме йому - предмету - приділяє основну увагу науковець, саме предмет визначає тему роботи, її назву. Отже, предмет - це теоретичне відтворення дійсності, тих суттєвих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.
Мета роботи - головний напрям вирішення поставленої проблеми, тобто узагальнена назва того, що плануємо досягти в процесі роботи. Це конструктивний принцип, який організує та об'єднує весь текст. Мета зумовлює і відбір матеріалу, і аспекти його дослідження, і принципи типологізації, і характер розташування. Вона повинна узгоджуватися з назвою роботи, між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок: поставленої мети необхідно обов'язково досягти.
Як правило, для формулювання мети обирається мовна конструкція з інфінітивом (розкрити, встановити, виявити, дослідити, пояснити, описати, розробити, проаналізувати, обґрунтувати, узагальнити, систематизувати, вивчити та под.), іменником у знахідному відмінку, що називає об'єкт дії (специфіку, закономірність, проблему, явище, функції, модель, факти, елементи, сутність, типологію, систему тощо), та іменником (-ами) у родовому відмінку, що конкретизує об'єкт (населення, туризму, і т. ін.), наприклад: Мета роботи – проаналізувати особливості розселення населення по території України; Мета роботи – описати та скласти краєзнавчо-геологічний маршрут по Великих Кам’янських відслоненнях.
Мета роботи конкретизується у завданнях дослідження (як правило, 4-5), які слід вирішити для досягнення цієї мети. Щоб завдання були сформульовані правильно, необхідно глибоко вивчити стан відповідної проблеми в науці, з’ясувати відоме (що зроблено до мого дослідження?), дискусійне (що є спірним?) і те, що потребує подальшого дослідження (що маю зробити я?). Завдання не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих дипломних (магістерських) робіт. Вони можуть включати такі складові:
• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);
• всебічне (за необхідності - експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, особливостей, передового досвіду;
• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів;
• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи.
Формулювати завдання слід якомога точніше, конкретніше, оскільки інформація про їх вирішення складатиме зміст розділів роботи. Це важливо ще й тому, що заголовки розділів та підрозділів народжуються саме з формулювань відповідних завдань.
Складання плану наукового дослідження – наступний етап роботи учня. Правильна та логічна структура науково-дослідницької роботи – це запорука успіху розкриття теми. Укладаючи план, слід пам’ятати, що це перелік найважливіших питань, які потрібно буде висвітлити у ході пошукової діяльності. Тому чим докладнішим буде план, тим легше визначити основні напрямки роботи. До плану доречно в логічній послідовності внести все, що можна заздалегідь передбачити у розв’язанні досліджуваної проблеми.
Так, наприклад, план дослідження може мати такий умовний вигляд:
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи досліджуваної проблеми
… … … …
… … … …
… … … …
Висновки до розділу І.
Розділ ІІ. … … … … …. …
(Формулювання цього розділу має відображати тему та предмет дослідження, методи вирішення поставленої проблеми)
2.1. … … … …
. … … … …
… … … …
Висновки до розділу ІІ.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними джерелами з теми науково-дослідницької роботи. З метою їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски та посилання в підручниках, монографіях словниках та ін.
Широкий спектр різноманітних новин ми отримуємо щоденно із засобів масової інформації — газет, радіо, телебачення. Нові надзвичайно широкі можливості доступу до різноманітної інформації з’явилися у зв'язку з розвитком комп'ютерної телекомунікаційної мережі Інтернет.
Під час джерелознавчих пошуків необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше, точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.
Опрацювання літературних джерел за темою дослідження. Вивчаючи обрану літературу, недостатньо покладатися на пам’ять. Доцільно вести чіткі і лаконічні записи опрацьованих джерел так, щоб можна було без особливих труднощів зрозуміти їх суть і через деякий час. Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів в зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.
Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст науково-дослідницької роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи: Вступ, Розділ, Висновки та ін. Картотека наповнена картками відповідно до теми розділів і підрозділів допоможе своєчасно звернути увагу на недостатню кількість матеріалу з того чи іншого питання, а також у складанні списку літератури та розміщенню посилань на неї в тексті.