Ситуаційне завдання 13

Проаналізуйте матеріали, наведені в ситуаціях 1, 2 та на­дайте відповіді на такі запитання:

1. До яких наслідків для ТНК можуть призводити різні стандарти обліку?

2. Через які відміни в національних стандартах обліку можлива різниця у визначенні суми прибутку компанії?

Ситуація 1

Компанія “SmithKline Beckman” (“SKB”) із Сполучених Штатів злилася з британською фірмою “Beecham Group” 1989 p. Після злиття компанія брала участь у торгах на Лондонській та Нью-Йоркській біржах, отже, мусила підготувати фінансові звіти відповідно як до американських, так і до британських стандартів. Прибутки “SKB”, одержувані після злиття, зафіксовані в цілковитій відповідності з британськими стандартами обліку, становили 130 млн. фунтів – набагато більше ніж 87 млн. фунтів, зазначених у звіті “SKB”, складеному згідно з амери­канськими стандартами. Така відмінність виникла через оцінку злиття як об'єднання активів за британськими нормами, та як купівлю активів – за американськими стандартами. Ще біль­ше непорозуміння спричинила різниця в оцінці акціонерного капіталу: у Сполучених Штатах він визначався сумою 3,5 млрд. фунтів, а у Великобританії – 300 млн. фунтів зі знаком мінус. Не дивно, що після оприлюднення цих даних акції “SKB” на Лондонській біржі котирувалися на 17% нижче ніж на Нью-Йоркській біржі.

Ситуація 2

У середині 1980-х років найбільша промислова компанія Іспанії “Telefonica” стала першою у світі фірмою, що пропонувала свої акції одночасно в багатьох країнах. Чистий прибуток компанії 1990 p., за її даними, згідно з американськими стан­дартами обліку становив 176 млрд. пезет., що більше ніж удвічі перевищувало цифру в 76 млрд., одержану згідно з іспанськими стандартами. Різницю спричинило, головним чином, “дода­вання заднім числом” прирощеної амортизації активів, здійсне­не за принципом традиційної вартості в Сполучених Штатах, тоді як у складеному за іспанськими стандартами звіті більше відбивалася поточна ринкова цінність цих активів. Наслідки такої відмінності в оцінках акціонерного капіталу мали зворо­тний вплив: його вартість за американськими стандартами бу­ла значно нижчою від вартості, розрахованої за іспанськими нормами.

Ситуаційне завдання 14

Проаналізуйте наведені в ситуації матеріали та надайте відповіді на запитання.

1. Як реагують уряди приймаючих країн на маніпуляції ТНК із трансфертними цінами?

2. Який негативний вплив на економіку приймаючих країн можуть чинити ТНК?

За даними, наведеними в липні 1990 р. під час засідань підкомітету з питань нагляду за надходженнями до бюджету США, за­кордонні транснаціональні фірми, користуючись складними схемами трансфертного ціноутворення, протягом 1980-х років не доплатили американському урядові щонайменше 35 млрд. дол.. Головними винуватцями вважалися японські, а за ними – німецькі, канадські та британські фірми. Серед іноземних транснаціоналів, що порушили податковий кодекс США, опинилися і “Toyota”, “Toshiba”, “Sony”, “Mitsubishi”, “Fuji Bank” та “Siemens AG”. Наприклад, японський виробник мотоциклів “Yamaha” за рік сплатив урядові США податків на суму лише 123 тис. дол., тоді як за даними IRS мав сплатити понад 27 млн.

Один із способів, яким користувалися іноземні багатонаціонали, щоб сплачувати незначні суми податків або й не сплачувати їх взагалі, – стягнення з їхніх американських підрозділів грошей за перебільшені чи навіть неіснуючі вантажні перевезення, стра­хові послуги відсотків та інших видів оплати. Одну з японських транснаціональних компаній звинуватили в стягненні подвійної оплати зі свого американського підрозділу за страхування склад­ських запасів мотоциклів. В іншому випадку іноземна автомобі­льна фірма, за даними американських службовців, стягувала зі своєї американської філії 15 дол. за кожний автомобіль, хоч спла­ту відсотків за угодою про розподіл не було передбачено. Інозем­ні транснаціонали стверджували, що не вчинили нічого неза­конного.

Оскільки використання означеними компаніями трансфертно­го ціноутворення дедалі більше потрапляло в поле зору чиновни­ків Сполучених Штатів, в інших країнах почали уважніше при­дивлятися до діяльності американських транснаціоналів.

Першого зворотного удару 1992 р. завдала Японія, звинуватив­ши кілька з них у маніпулюванні трансфертними цінами з метою уникнення податкових зобов'язань. Високі норми податку на прибуток корпорацій у Японії спонукають фірми до спроб міні­мізувати свої податкові зобов'язання через трансфертне ціно­утворення. Загалом фірми сплачують японському урядові близь­ко 50 % своїх щорічних прибутків, порівняно з 41 % у Сполуче­них Штатах і 33 % в Великобританії. За фінансовий рік, що за­кінчився в червні 1996 p., Японська національна адміністрація з питань оподаткування заявила претензії 50 іноземним фірмам, звинувативши їх у трансфертному ціноутворенні та вимагаючи від них сплати податків сумою 54,8 млрд. ієн (492 млн. дол.). За попередні вісім років ця організація висунула тільки 80 подібних звинувачень на загальну суму 140 млрд. ієн.

Фірми, яким заявили претензію, часто були змушені сплачува­ти великі рахунки. 1994 р. японський підрозділ “Coca-Cola” оголосив протест проти звинувачення в несплаті податків сумою 140 млн. дол. Японську філію “Goodyear Tire & Rubber Co.” змусили сплатити близько 600 млн. ієн, а від “Procter & Gamble” чи­новники зажадали відшкодування сумою 800 млн. ієн. У кожному з випадків фірма заявляла про свою незгоду з претензіями япон­ських податкових служб.