Инструментальные методы исследования

• ультразвуковое исследование (УЗИ) почек в фазе серозного воспаления при остром первичном пиелонефрите может не выявить патологических изменений в почках, в серозной фазе по УЗИ выявляется увеличение почек (или одной почки при одностороннем поражении) в размерах, уменьшение их подвижности при дыхании. При апостематозном пиелонефрите ультразвуковая картина такая же, как в фазе серозного воспаления (увеличение почек в размерах, ограничение их подвижности). Для карбункула почки при УЗИ характерно наличие гипоэхогенного участка без четких контуров, иногда выбухание внешнего контура почки в этом месте. При формировании абсцесса почки при УЗИ определяется гипоэхогенный участок с четкими контурами (капсула абсцесса) иногда с неоднородными анэхогенными участками в центре (жидкий гной). При выходе гнойного процесса за пределы капсулы почки (развитие паранефрита) при УЗИ определяется нечёткость паранефральной клетчатки с наличием в ней гипо- и анэхогенных компонентов.

• рентгенологические методы исследования:

  • обзорная и экскреторная урография дополняют друг друга и проводятся обычно вместе (обзорный снимок с последующим проведением экскреторной урографии).

  • ретроградная пиелоуретерография

  • абдоминальная аортография, селективная почечная артериография, компьютерная томография применяются, главным образом, для проведения дифференциальной диагностики пиелонефрита и другой почечной патологии.

• радионуклидные методы исследования (нефросцинтиграфия, непрямая ангиография, ренография) при остром пиелонефрите используются как вспомогательные методы диагностики. Они могут быть использованы в динамике через 3-5 суток для оценки эффективности проводимой терапии.

80. Методи визначення осморегулюючої функції нирок з використанням функціональних проб за Зимницьким і Фольгардом.

Проба за Зимницьким характеризує стан концентраційної і видільної функції нирок. Методика дослідження полягає в динамічному, протягом доби, визначенні відносної щільності і кількості сечі в окремих порціях. Динаміка показників відносної щільності сечі служить для оцінки концентраційної функції нирок, а показники добового діурезу, співвідношення між нічним і денним діурезом, відсоткова відповідність між кількістю прийнятої рідини і кількістю виділеної сечі дозволяють оцінювати видільну функцію нирок.

Проба проводиться в умовах стандартного харчового і водного режиму (при вживанні близько 1,2 літра рідини в добу) і звичайної рухової активності. Сечу збирають протягом доби 8 разів кожні 3 години. Необхідно виміряти об'єм кожної порції і визначити добовий діурез, окремо обчислити денний і нічний діурез.

Показники цієї проби у фізіологічних умовах:

– видільна функція нирок - добовий діурез 1000-1500 мл;

– добове виділення сечі складає 75-85% від кількості вжитої рідини;

– співвідношення денного і нічного діурезу 3:1;

– відносна щільність сечі протягом доби складає від 1010 до 1025;

– розкид числових значень в різних порціях сечі - 10-20 одиниць.

Значення відносної щільності в одиничному аналізі сечі понад 1020 свідчить про нормальний стан осморегулюючої функції нирок.

Клінічне значення.

Завдяки проведенню проби за Зимницьким можна виявити функціональні порушення нирок, які виявляються:

1) зменшенням кількості добової сечі (олігурія);

2) перевищенням кількості виділеної сечі над кількістю випитої рідини (поліурія);

3) збільшенням діурезу в нічний час (ніктурія);

4) появою монотонних показників відносної щільності сечі, внаслідок чого зменшується різниця між максимальними і мінімальними значеннями;

5) зменшенням відносної щільності сечі у всіх порціях, що виявляється ізостенурією і гіпостенурією.

Ізостенурія - стан, при якому максимальна концентрація сечі починає дорівнювати осмотичній концентрації плазми крові. Максимальна осмотична концентрація сечі при ізостенурії складає 270-330 ммоль/л, а максимальна відносна щільність сечі - 1010-1012.

Гіпостенурія - стан, при якому максимальна осмотична концентрація сечі нижча, ніж осмотична концентрація плазми крові. Максимальна осмотична концентрація сечі при гіпостенурії складає 200-250 ммоль/л, а максимальна відносна щільність сечі - 1005-1008.

Порушення, виявлені пробою за Зимницьким, можуть мати як позаниркове походження, так і виникати при захворюваннях нирок. Поліурія у поєднанні з високою відносною щільністю сечі (1026-1050) відзначається у хворих на цукровий діабет з наявністю глюкозурії. Для нецукрового діабету, гіпофізарної недостатності є характерним виділення великої кількості сечі з низькими значеннями відносної щільності.

Основною причиною, що призводить до зміни показників проби Зимницького в патологічних умовах, є ураження канальцевого і клубочкового апарату нирки. При гострому гломерулонефриті, нефротичному синдромі, застійній нирці при серцевій недостатності осмотична концентрація сечі підвищена до 1200 мосм/л, відносна щільність сечі 1031-1035. Добовий діурез зменшений. Зміни концентраційної функції нирок у вигляді гіпостенурії при нормальному добовому діурезі, ніктурії спостерігається у хворих з хронічним гломерулонефритом, хронічним пієлонефритом, нефросклерозом. Ізостенурія свідчить про повне припинення нирками функції осмотичної концентрації. Тривале виділення сечі з низькими значеннями відносної щільності, монотонними показниками у поєднанні з олігурією, є ознакою зморщування нирок, хронічної ниркової недостатності з несприятливим прогнозом.