- •Функції крові
- •Механизмы регуляции рН Участие дыхательной системы
- •Методика визначення
- •11. Гемоглобін крові, його види і сполуки, кількість у чоловіків і жінок, фізіологічна роль. Методи визначення гемоглобіну.
- •12. Лейкоцити і їх роль в організмі. Поняття про лейкон. Регуляція кількості лейкоцитів в крові та методі їх визначення; роль лейкопоетинів у цій регуляції.
- •13. Лейкоцитози – фізіологічні та реактивні, їх характеристика.
- •14. Тромбоцити їх кількість і роль в організмі людини. Метод визначення кількості тромбоцитів та роль тромбопоетинів у цій регуляції.
- •15. Поняття про гомеостаз, сучасні уявлення. Судинно – тромбоцитарний гомеостаз, його характеристика та фізіологічне значення.
- •Гемостаз
- •Коагуляційний
- •Судинно-тромбоцитарний
- •16. Коагуляційний гемостаз, характеристика його фаз і фізіологічне його значення
- •17. Фізіологічна характеристика системи ав0 крові. Умови сумісництва крові донора та реципієнта. Проби, які проводяться перед гемотрансфузією.
- •18. Сучасні методи визначення групової належності крові в системі ав0 та роль групових систем крові в захисті організму людини.
- •19. Характеристика групової системи «Резус» та можливість виникнення резус-конфліктної ситуації у жінок при вагітності та під час гемо трансфузії
- •20. Фактори зсідання крові – плазменні та тромбоцитарні. Прокоагулянти.
- •21. Тромбоэластография (тэг) как метод исследования свертывания крови. Анализ тэг
- •22. Антикоагулянты и фибринолитические факторы их роль в поддержании жидкого состояния крови.
- •23. Современные методы исследования показатели красной крови
- •24. Общая характеристика функциональной системы кровообращения и ее значение в жизнедеятельности организма.
- •25. Сердце как насос; факторы, которые определяют беспрерывный и однонаправленный кровоток.
- •26. Методы исследования насосной функции сердца ( левые отеды )
- •28. Градиент автоматии сердца
- •29. Опыт Станниуса
- •30. Потенциал действия атипичных кардиомиоцитов синоатриального узла
- •36. Полікардіографія (пкг) як метод фазового аналізу діяльності серця людини; фізіологічне значення цього методу.
- •37. По пкг розрахувати фази серцевого циклу, користуючись стандартними точками складових компонентів пкг.
- •38. Функція клапанів серця. Тони серця, їх походження, частотна характеристика і часові параметри. Фкг, її аналіз.
- •39. Сфігмографія як метод реєстрації центрального пульсу. Аналіз компонентів сфг.
- •40. Міогенна регуляція діяльності серця. Особливості прояву основного закону в діяльності серця – з-ну Франка – Стерлінга.
- •Легеневі об'єми та ємності зовнішнього дихання. Методи їх визначення.
- •Спірографія як метод визначення показників зовнішнього дихання; “мертвий простір”, його визначення та фізіологічне значення.
- •П о спірограмі розрахувати максимальну вентиляцію легень, резерв дихання та оцінити ці показники.(див 52)
- •Фізіологічна роль дихальних шляхів та регуляція їх просвіту.
- •Сучасні уявлення про будову дихального центру та регуляція ритмічності дихання
- •60. Методи визначення енерговитрат організму:
- •Регуляція ізотермії як показник температурного гомеостазу за різної температури навколишнього середовища.
- •67. Загальна характеристика травлення як функціональної системи та її роль в забезпеченні життєдіяльності організму.
- •68.Значення ротової порожнини як початкового відділу травного каналу для процесу травлення. Жування та ковтання, мастікаціографія.
- •69. Сучасні методи дослідження діяльності різних відділів травного каналу.
- •Методы изучения желудочной секреции
- •78. Механізми сечоутворення – клубочкова фільтрація, канальцеві реабсорбція і секреція
- •79. Методи дослідження видільної функції нирок. Поняття про кліренс.
- •Анализ крови
- •Анализ мочи
- •Инструментальные методы исследования
- •80. Методи визначення осморегулюючої функції нирок з використанням функціональних проб за Зимницьким і Фольгардом.
Спірографія як метод визначення показників зовнішнього дихання; “мертвий простір”, його визначення та фізіологічне значення.
Основними методами дослідження показників зовнішнього дихання є спірометрія та спірографія.Спірографія – метод графічної реєстрації дихальних рухів (в умовах спокійного та форсованого дихання).
Метод спірометрії дозволяє визначити тільки статичні показники зовнішнього дихання, а саме: ДО, РО вдиху, РО видиху, ЖЄЛ. Для роботи використовують сухоповітряний спірометр, який працює тільки на видосі. Статичні показники за його допомогою визначаються так:
ДО – роблять в спірометр 6 спокійних вдихів. Отриманий на шкалі об’єм ділять на 6 – таким чином ми усереднюємо результат і зменшуємо похибку.
РО вд – роблять в спірометр максимально глибокий видих після спокійного вдиху. Від об’єму, отриманого на шкалі приладу, необхідно відняти ДО.
ЖЄЛ – роблять в спірометр максимально глибокий видих після максимально глибокого вдиху і фіксують об’єм на шкалі.
РО вид – можна визначити, віднявши від ЖЄЛ ДО і РО видиху. Оцінку результатів проводять, порівнюючи їх з належними, які визначають з належним основним обміном за таблицями Харіса і Бенедикта(питання 51).
Мертвий простір: Частина альвеол, які вентилюються та не кровопостачаються, формують альвеолярний мертвий простір (в них не проходить газообмін і їх вентиляція неефективна, як і вентиляція дихальних шляхів). Сума анатомічного і альвеолярного мертвого простору називається фізіологічним (функціональним) мертвим простором. У здорової людини об’єм анатомічного і функціонального мертвого просторів мало відрізняються, та при деяких станах різниця може бути суттєвою.
П о спірограмі розрахувати максимальну вентиляцію легень, резерв дихання та оцінити ці показники.(див 52)
З агальне спірографічне дослідження дає можливість визначити основний обмін за кількістю поглинається кисню, глибину і частоту дихання, хвилинний об'єм дихання, максимальну вентиляцію легень, фракційну життєву ємність легень (пробу Тіффно і Вотчала), коефіцієнт використання кисню, дихальний еквівалент Антоні.
Максимальний дихальний об’єм і максимальну частоту дихальних рухів розраховують по спірограмі, яка записана в умовах форсованого дихання (кінцева частина спірограми).
Максимальна вентиляція легень (МВЛ; MVV – Maximal Voluntary Ventilation) – максимальна кількість повітря, яке може бути провентильоване через легені протягом хвилини, в нормі МВЛ дорівнює 50 – 180 л.
Належна максимальна вентиляція (НМВЛ) визначається за формулами:
для осіб 18 – 29 лет: НМВЛ = поверхня тіла*60,
для осіб 30 – 39 лет: НМВЛ = поверхня тіла*55,
для осіб 40 – 49 лет: НМВЛ = поверхня тіла*50.
Визначається за номограмою або за формулою:
Резерв дихання – показує, наскільки обстежуваний може збільшити легеневу вентиляцію, у нормі резерв дихання становить 85 – 90 % от МВЛ. Резерв дихання (різниця між МВЛ и ХОП) виражають у процентах від МВЛ.
Фізіологічна роль дихальних шляхів та регуляція їх просвіту.
Дихальні шляхи виконують дуже важливу функцію – кондиціювання повітря. Завдяки цьому в легені надходить повітря тільки певних параметрів. В дихальних шляхах повітря:
- зігрівається;
- зволожується, тому повітря в легенях насичене водяними парами на 100%, незалежно від вологості атмосферного повітря;
- очищується, завдяки наявності війчастого епітелію та бокалоподібних клітин, які секретують слиз (рух війок забезпечує проходження слизу і осівших на поверхні дихальних шляхів чужорідних частинок, мікроорганізмів в напрямку гортані та глотки, де вони проковтуються або відхаркуються), частина осівших на поверхні дихальних шляхів мікроорганізмів і частинок знешкоджуються макрофагами.
Окрім того, повітроносні шляхи мають велику кількість рецепторів (є рефлексогенною зоною), що забезпечує їх участь в здійсненні захисних дихальних рефлексів.
В регуляції величини просвіту дихальних шляхів (і їх опору руху повітря) приймають участь, головним чином, нервові механізми. При цьому парасимпатичні рефлекторні впливи супроводжуються скороченням гладких м’язів звуження дихальних шляхів. В гладких м’язах дихальних шляхів є - та -адренорецептори; стимуляція -адренорецепторів супроводжується розслабленням гладких м’язів повітроносних шляхів і розширенням бронхіол, а стимуляція -адренорецепторів – напруженям гладких м’язів та звуженням бронхів. В гладких м’язах дихальних шляхів переважають -адренорецептори, тому в умовах підвищення активності симпато-адреналової системи просвіт дихальних шляхів розширюється створюються оптимальні умови для вентиляції легень.