1. Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі тварин і людини; що виконує важливі функції в забезпеченні йогожиттєдіяльності.

Складається з рідкої частини плазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. В нормі кров на 55% складається з рідкої частини – плазми, на 45% - з формених елементів. Загальна кількість крові складає 7% від загальної ваги тіла, а це приблизно 5 л. Циркулює по системі судин під дією сили ритмічних скорочень серця і безпосередньо з іншими тканинами тіла не контактує через наявність гематопаренхіматозних бар'єрів.

Функції крові

• Транспортна

  • Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.

  • Видільна(Екскреторна) полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.

  • Дихальна — перенос кисню від легень до тканин та вуглекислого газу від тканин до легень;

  • Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.

  • Терморегуляторна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).

• Захисна – лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).

• Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.

• Трофічна

2. Кров – внутрішнє середовище організму, що відіграє важливу роль в його життєдіяльності.

Внутрішнє середовище організму людини складають кров, лімфа і тканинна рідина. Ці рідини тісно між собою взаємозв'язані. Вони постійно дифундують одна в одну, переносячи при цьому розчинені в них речовини, і таким чином впливають на хімічний склад одна одної. За допомогою цих рідин в організмі перебігають усі важливі фізіологічні процеси, а саме: до клітин безперервно надходять поживні речовини і видаляються кінцеві продукти життєдіяльності.    Надзвичайно важливою особливістю внутрішнього середовища є відносна сталість його складу, фізичних і хімічних показників. Сукупність процесів, що підтримують або відновлюють відносну сталість умов життєдіяльності клітин у внутрішньому середовищі, називають гомеостазом. Гомеостаз – сталість внутрішнього середовища організму. Ця сталість підтримується буферними системами. До них належать: хімічні – це буферні системи крові, та фізіологічні: легені, нирки, печінка, кісткова тканина, потові залози.

Показатели	Значения
общий белок	60-80 г/л
Белковые фракции  - альбумины  - альфа1-глобулины  - альфа2-глобулины  - бетта-глобулины  - гамма-глобулины	32-55 г/л  1-4 г/л  5-9 г/л  6-10 г/л  8-18 г/л
холестерин	< 5,2 ммоль/л
глюкоза	4,4-5,6 ммоль/л
железо	9-31,3 мкмоль/л
натрий	130-156 ммоль/л
калий	3,5-5,0 ммоль/л
кальций	2,1-2,6 ммоль/л
магний	0,75--1,25 ммоль/л
железо	9-31,3 мкмоль/л
натрий	130-156 ммоль/л
калий	3,5-5,0 ммоль/л
кальций	2,1-2,6 ммоль/л
магний	0,75--1,25 ммоль/л

3. Білки — 7,8% (альбуміни, глобуліни, фібриноген). Вони утримують воду в плазмі (при голодуванні, зменшується кількість білків, вода переходить з крові до тканин, утворюючи голодні набряки); глобуліни можуть перетворюватись на антитіла, які знешкоджують мікроби і утворюють імунітет; білки створюють певну в’язкість крові, яка зростає при втраті води (потіння,пронос), що може привести до утворення тромбів; фібриноген – бере участь у зсіданні крові; білки також переносять поживні речовини, продукти розпаду білків та н.к., гормони,мікроелементи, вітаміни.

Багато білків, що входять до складу крові, беруть участь в захисній відповіді організму як на пошкодження, так і на атаку патогенів. Прикладами першої групи білків служать фібриногени і тромбіни^[36], що беруть участь в згортанні крові, а антитіла (імуноглобуліни), нейтралізують бактерії, віруси або чужорідні білки. Антитіла, що входять до складу адаптативної імунної системи, приєднуються до чужорідних для даного організму речовин, антигенів, і таким чином нейтралізують їх, направляючи до місць знищення.

Принципово іншим класом захисних білків (зазвичай пептидів) є токсини, що використовуються багатьма організмами для знищення хижаків і паразитів, тоді як власні клітини захищені від токсинів фізичним бар'єром, містять антидот (протиотруту), що локально нейтралізує токсин, або нечутливі до нього через іншу будову, ніж клітини жертви токсинів.