
- •Функції крові
- •Механизмы регуляции рН Участие дыхательной системы
- •Методика визначення
- •11. Гемоглобін крові, його види і сполуки, кількість у чоловіків і жінок, фізіологічна роль. Методи визначення гемоглобіну.
- •12. Лейкоцити і їх роль в організмі. Поняття про лейкон. Регуляція кількості лейкоцитів в крові та методі їх визначення; роль лейкопоетинів у цій регуляції.
- •13. Лейкоцитози – фізіологічні та реактивні, їх характеристика.
- •14. Тромбоцити їх кількість і роль в організмі людини. Метод визначення кількості тромбоцитів та роль тромбопоетинів у цій регуляції.
- •15. Поняття про гомеостаз, сучасні уявлення. Судинно – тромбоцитарний гомеостаз, його характеристика та фізіологічне значення.
- •Гемостаз
- •Коагуляційний
- •Судинно-тромбоцитарний
- •16. Коагуляційний гемостаз, характеристика його фаз і фізіологічне його значення
- •17. Фізіологічна характеристика системи ав0 крові. Умови сумісництва крові донора та реципієнта. Проби, які проводяться перед гемотрансфузією.
- •18. Сучасні методи визначення групової належності крові в системі ав0 та роль групових систем крові в захисті організму людини.
- •19. Характеристика групової системи «Резус» та можливість виникнення резус-конфліктної ситуації у жінок при вагітності та під час гемо трансфузії
- •20. Фактори зсідання крові – плазменні та тромбоцитарні. Прокоагулянти.
- •21. Тромбоэластография (тэг) как метод исследования свертывания крови. Анализ тэг
- •22. Антикоагулянты и фибринолитические факторы их роль в поддержании жидкого состояния крови.
- •23. Современные методы исследования показатели красной крови
- •24. Общая характеристика функциональной системы кровообращения и ее значение в жизнедеятельности организма.
- •25. Сердце как насос; факторы, которые определяют беспрерывный и однонаправленный кровоток.
- •26. Методы исследования насосной функции сердца ( левые отеды )
- •28. Градиент автоматии сердца
- •29. Опыт Станниуса
- •30. Потенциал действия атипичных кардиомиоцитов синоатриального узла
- •36. Полікардіографія (пкг) як метод фазового аналізу діяльності серця людини; фізіологічне значення цього методу.
- •37. По пкг розрахувати фази серцевого циклу, користуючись стандартними точками складових компонентів пкг.
- •38. Функція клапанів серця. Тони серця, їх походження, частотна характеристика і часові параметри. Фкг, її аналіз.
- •39. Сфігмографія як метод реєстрації центрального пульсу. Аналіз компонентів сфг.
- •40. Міогенна регуляція діяльності серця. Особливості прояву основного закону в діяльності серця – з-ну Франка – Стерлінга.
- •Легеневі об'єми та ємності зовнішнього дихання. Методи їх визначення.
- •Спірографія як метод визначення показників зовнішнього дихання; “мертвий простір”, його визначення та фізіологічне значення.
- •П о спірограмі розрахувати максимальну вентиляцію легень, резерв дихання та оцінити ці показники.(див 52)
- •Фізіологічна роль дихальних шляхів та регуляція їх просвіту.
- •Сучасні уявлення про будову дихального центру та регуляція ритмічності дихання
- •60. Методи визначення енерговитрат організму:
- •Регуляція ізотермії як показник температурного гомеостазу за різної температури навколишнього середовища.
- •67. Загальна характеристика травлення як функціональної системи та її роль в забезпеченні життєдіяльності організму.
- •68.Значення ротової порожнини як початкового відділу травного каналу для процесу травлення. Жування та ковтання, мастікаціографія.
- •69. Сучасні методи дослідження діяльності різних відділів травного каналу.
- •Методы изучения желудочной секреции
- •78. Механізми сечоутворення – клубочкова фільтрація, канальцеві реабсорбція і секреція
- •79. Методи дослідження видільної функції нирок. Поняття про кліренс.
- •Анализ крови
- •Анализ мочи
- •Инструментальные методы исследования
- •80. Методи визначення осморегулюючої функції нирок з використанням функціональних проб за Зимницьким і Фольгардом.
Легеневі об'єми та ємності зовнішнього дихання. Методи їх визначення.
ПОКАЗНИКИ
ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ
СТАТИЧНІ
ЄМНОСТІ
ЧДР,
ХОД, АВЛ, КВЛ, МВЛ, КРД, РД
ОБ’ЄМИ
ДО,
РОвд, РОвид, ЗО
Характеризують
резерви (можливості) звнішнього дихання
Характеризують
реалізацію резервів зовнішнього дихання
в умовах спокійного та форсованого
дихання
ДИНАМІЧНІ
ЖЄЛ,
Євд,
ФЗЄ,
ЗЄЛ
ДО – дихальний об’єм – той об’єм повітря, який людина вдихає і видихає при спокійному диханні.
РО вд – резервний об’єм вдиху – той об’єм повітря, який людина може вдихнути при максимально глибокому вдосі понад ДО.
РО вид – резервний об’єм видиху – той об’єм повітря, який людина може видихнути при максимально глибокому видосі понад ДО.
ЗО – залишковий об’єм – той об’єм повітря, який залишається в легенях після максимально глибокого видиху (його неможливо визначити методом спірографії чи спірометрії). Приблизно ЗО дорівнює 1200 мл.
Ємності – показники зовнішнього дихання, які є сумою декількох об’ємів. До них відносяться:
ЖЄЛ – життєва ємність легень – сума РО вдоху, ДО та РО видиху – той об’єм повітря, який людина може вдихнути при максимально глибокому вдосі після максимально глибокого видиху (тобто, характеризує максимально можливу глибину дихання).
Є вдиху – ємність вд – сума РО вдоху і ДО – той об’єм повітря, який людина може вдихнути при максимально глибокому вдосі після спокійного видиху.
ФЗЄ – функц. залишкова ємність легень – сума РО видиху і ЗО – той об’єм повітря, який залишається в легенях після спокійного видиху. ФЗЄ забезпечує постійний газообмін (в інтервалі між вдихом та видихом). Доволі висока величина ФЗЄ (2,5 – 3л) є причиною того, що при вдосі газовий склад атмосферного повітря майже не змінюється (об’єм вдихуваного атмосферного повітря розподіляється в значному об’ємі альвеолярного повітря – ФОЕ).
ЗЄЛ – загальна ємність легень – той об’єм повітря, який міститься в легенях при максимально глибокому вдосі. Вона відповідає сумі РО вдоху, ДО, РО видиху та ЗО.
До динамічних показників, які характеризують спокійне дихання, відносять:
ХОД – хвилинний об’єм дихання. Його розраховують за формулою: ХОД = ДО*ЧДР. Він показує, який об’єм повітря проходить (вентилюється) через легені та дихальні шляхи за одну хвилину.
АВЛ
– альвеолярна вентиляція легень –
розраховується за формулою: АВЛ = (ДО –
МП)
ЧДР,
де МП – об’єм мертвого простору, який
рівний приблизно 150 мл. АВЛ характеризує
вентиляцію атмосферним повітрям альвеол
(без врахування вентиляції дихальних
шляхів). Цей показник більш інформативний,
ніж ХОД.
КВЛ – коефіцієнт вентиляції легень. Він розраховується за формулою: КВЛ = (ДО – МП) : ФЗЄ, де (ДО – МП) – кількість (об’єм) атмосферного повітря, який потрапляє в альвеоли. Із ДО виключається МП, тому що спочатку, при вдосі, в альвеоли потрапляє повітря із дихальних шляхів (МП), який по складу не відрізняється від альвеолярного. КВЛ показує, яка частина альвеолярного повітря поновлюється при кожному вдосі. Виражається показник звичайним дробом і в нормі складає 1/7 – 1/8 (тобто, в нормі альвеолярне повітря при спокійному вдосі поновлюється на 1/7 – 1/8 част).
До динамічних показників, які характеризують форсоване дихання, відносять:
МВЛ – максимальна вентиляція легень – максимально можливий при форсованому диханні ХОД. МВЛ розраховується за формулою: МВЛ = ДОmax ЧДРmax. Максимальний дихальний об’єм і максимальну частоту дихальних рухів розраховують по спірограмі, яка записана в умовах форсованого дихання (кінцева частина спірограми).
РД – резерв дихання, який розраховується за формулою: РД = МВЛ – ХОД. Тобто, цей показник говорить про те, на скільки літрів може збільшитися ХОД при форсованому диханні в порівнянні зі спокійним.
КРД – коефіцієнт резерву дихання, який розраховується за формулою: КРД = (МВЛ – ХОД) : МВЛ 100%. В нормі цей показник рівний 85 – 90%.
Основними методами дослідження показників зовнішнього дихання є спірометрія та спірографія.(див 52)