І. Міорелаксанти антидеполяртуючої (недеполяризуючої) дії.

Препарати цієї групи за типом конкурентного антагонізму з ацетилхоліном блокують І І-холінорецептори в пое і 'сипай тичній мембрані нервово-м'язового синапсу та не допускають виникнення стану деполяризації і збудження м'язового волокна. Антагонізм їх з ацетилхоліном носить взаємний характер. Штучно підвищуючи кількість ацетилхолін) в області рецепторного ноля, можна вирішити конкуренцію на користь медіатор), який послаблих взаємодію міорелаксантів з Н-

холінорецепторами та поновлює нервово-м'язов) передачу. Тому фармакологічними антагоністами них сполук є антихолінестеразні засоби.

2. Міорелаксанти деполяризуючої дії (лептокураре).

Велика структурна подібність препаратів цієї групи до ацетилхоліну дозволяє вступати у природну взаємодію з Н-холінорецепторами, що викликає тривалу деполяризацію мембрани і порушує проведення збуждення з нерва на м'язи.

Фармакодинаміка

Міорелаксан там властива тотальна релаксація скелетних м'язів. Препарати виявляють дію па різні групи скелетних м'язів у певній послідовності:

• Спочатку виникає м'язова слабкість з наступним розвитком в'ялого паралічу

дрібних м'язів обличчя, шиї. пальців рук і ніг. У хворих з'являється ністагм,

диплопія, змазапість мови.

• Потім послідовій) виключаються м'язи кінцівок, тулуба, міжреберні м'язи і

останніми - м'язи діафрагми.

• Смерть наступає від гіпоксії (механічної асфіксії). Свідомість і чутливість не

порушуються.

Відновлення тонусу м'язів відбувається у зворотному порядку: першою «включається» діафрагма, а останніми - дрібні м'язи. Збудливість та скоротливість м'язів зберігається.

У терапевтичних дозах препарати не виявляють вираженої дії на ЦНС, серцево-судинну систему та обмін речовин.

Показання до застосування та взаємозамінність

Кероване дихання та релаксація при наркозі, полегшення репозиції кісткових уламків, вправлення вивихів (усі міорелаксанти). Гіперкінези (меліктин).

Інтубація трахеї (суксаметонію йодид, диплацин, меліктин). Для зневоднення очною яблука (диплацин). Паркінсонізм (меіііктин).

Побічна дія

Всі недеполяризуючі міорелаксанти - і істамінолібератори, тому можуть викликати псевдоалергічні реакції, особливо бронхоспазм.

Іноді через 10-12 год після введення суксаметонію йодиду може виникнути біль у м'язах.

Протипоказання

Міорелаксанти не застосовуються при міастенії, у ранні строки вагітності.

Меліктин не слід приймати при порушеннях функції печінки та нирок, декомпенсації серцевої діяльності.

Суксаметонію йодид протипоказаний дітям грудного віку і при глаукомі (можливе різке підвищення внутрішньоочного тиску).

Фармакобезпека

Міорелаксанти треба вводити тільки після інтубації хворого та переведення на штучне кероване апаратне дихання.

Міорелаксанти несумісні з адреноміметиками, гепарином, строфантином, гормонами кори надниркових залоз, парко гич ними анальгетиками.

Ефект міорелаксагпїв можна припинити препаратами калію або антихолін-естеразними засобами, які сприяють накопиченню медіаторного ацетилхоліну.

Засоби для інгаляційного наркозу (ефір), антибіотики (аміноглікозиди. амфотерицин В, поліміксин В, лінкоміцин), аймалін, хінідин, фуросемід, кислота етакринова. діазепам підвищують нервово-м'язову блокаду, викликану тубокурарин-хлоридом.

Тубокурарин-йодид зменшує чутливість міокарда до кагехоламінів.

Антихолінестеразні засоби, що сприяють накопиченню ендогенного ацетилхоліну, потенціюють дію лептокураре.

Нервово-м'язову блокаду деполяризуючого типу можна знизити ефедрином або кокарбоксилазою. які прискорюють реполяризацію постсинаптичних мембран.

Антихолінестеразні засоби, новокаїн, новокаїнамід, хінідин, антибіотики (аміноглікозиди, амфотерицин В) потенціюють дію дитиліну.