Ієрархія потреб за а. Маслоу

Задовольняються на 85% Задовольняються на 75% Задовольняються на 50% Задовольняються на 40% Задовольняються на 10%

Економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб’єктів господарювання. Це реальний мотив і стимул діяльності щодо задоволення потреб .

Економічний інтерес є породженням і проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета( привласнення товару, користування, володіння ним.

Бувають: 1. Державні (суспільні) 2. Групові(колективні) 3. Особисті(приватні).

Задача: З формули Фішера визначаємо грошову масу М* V =Р* Q

M=P*Q/V

М= 3*400/4=300 млн. грн. – кількість грошей, необхідна для обігу.

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
5	В	В	А	Б	Б

Варіант 6.

1. Охарактеризуйте суть власності, її форми.

Соціально – економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Власність – це відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва та результатів праці.

Власність економічна відображає економічні відносини з приводу привласнення засобів виробництва, робочої сили, предметів споживання, послуг, об’єктів інтелектуальної власності в усіх сферах суспільного відтворення. Власність має економічний, правовий (юридичний), соціальний аспекти.

Правовий аспект – відображає майнові відносини, свідомі взаємозв’язки осіб з приводу привласнення благ, що закріплюються законом.

Соціальний – розкриває процес формування і розвитку соціальних класів, їх взаємодію залежно від ставлення до засобів виробництва та отримання доходів; визначає кому належать засоби виробництва і як розподіляються результати праці.

Економічний – відносини з приводу присвоєння, розпорядження, користування, володіння.

Об’єкти власності – засоби виробництва і результати праці, земля, її надра (корисні копалини), ліса, води, повітряний простір, інтелектуальна власність, рухоме та нерухоме майно.

Суб’єкти власності – громадяни даної країни, особи без громадянства. Власниками можуть бути фізичні і юридичні особи.

Основою відносин власності є привласнення – спосіб перетворення предметів , їх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності суспільства. Складовими привласнення є відносини володіння , розпорядження, користування.

Володіння – відношення суб’єктів власності до своїх речей, фактичне панування суб’єкта над об’єктом.

Розпорядження – право власника приймати рішення з приводу функціонування , реалізації об’єкта власності.

Користування – процес застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.

2. Структура власності, як будь – якої системи, різноманітна.

Поширеною є структура власності за її типами, формами і видами.

Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєднання робітника з засобами виробництва. Виділяють :

- суспільну (державна, колективна)

- приватну(індивідуальну, з найманою працею)

- змішану власність(державно – колективна, державно – приватна тощо).

Форма власності – це стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Згідно закону України основними формами власності являються:

- приватна власність,

- державна форма, яка складається з державної та комунальної (муніципальної),

- кооперативна (колективна),

- трудова (сімейна),

- індивідуальна.

Вид власності характеризується конкретним способом привласнення благ та методами господарювання, це : загальнодержавна, муніципальна, кооперативна, акціонерна, власність громадських організацій; одноособова, сімейна, індивідуальна з використанням найманої праці, монополістична, корпоративна; державно – колективна, державно – приватна, приватно – кооперативна, спільна з залученням іноземного капіталу.

Задача: Ціна землі визначається за формулою: Цз = Р /Б% * 100%

820/12*100=6833.3 грн. – ціна продажу земельної ділянки.

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
6	А	В	А	Б	В

Варіант 7.

1. Охарактеризуйте домогосподарство як суб’єкт економічних відносин.

Домогосподарство – це економічна одиниця, що складається з одного та більше чоловік, які ведуть спільне господарство, що забезпечує економіку факторами виробництва і використовує зароблені на цьому кошти для поточного споживання товарів і послуг або заощадження. Домогосподарству як одному із суб’єктів ринкової економіки належить важлива роль у системі економічних відносин.

Домогосподарство виконує в економіці три основні функції:

1. Споживання - попит домогосподарств є одним з найвагоміших компонентів сукупного попиту на блага, тобто задоволення потреб домогосподарств є природною метою виробництва.

2. Постачання факторів виробництва - домогосподарства є власниками виробничих ресурсів.

3. Заощадження - частина доходу, що не використовується домогосподарством , перетворюється на заощадження і може за певних умов стати джерелом економічного зростання країни.

На ринку ресурсів домогосподарства виступають продавцями факторів виробництва – праці, землі, капіталу, підприємницьких здібностей, отже домогосподарство може отримувати також незалежний від праці доход - прибуток, ренту, відсоток, соціальну допомогу тощо. Це призводить до зростання загального доходу домогосподарства і може зумовити скорочення робочого часу. В екстремальному випадку зростання доходів , що не залежать від чинника праці, може призвести до того, що індивід взагалі не працюватиме.

Отже, домогосподарство може отримувати такі грошові доходи :зарплату, ренту, процент, прибуток.

Отримавши грошові доходи від реалізації власності на ресурси, домогосподарства частину доходу сплачують державі у вигляді податків, а решту поділяють на витрати для споживання і особисте заощадження.

Заощадження – це частина доходу, що не сплачується у вигляді податків і не йде на закупівлю споживчих товарів, а поступає на банківські рахунки, вкладається у страхові поліси, цінні папери тощо.

Домогосподарства здійснюють особисті заощадження з метою забезпечення свого майбутнього, на випадок непередбачуваних життєвих обставин тощо. Рівень заощаджень лежить у прямій залежності від розміру доходу.

Кожне домогосподарство повинно робити вибір щодо певної структури споживання. Можливості вибору домогосподарства обмеженні багатьма факторами – це : - рівень і структура виробництва,

- структура потреб цього домогосподарства і рівень насичення деяких потреб,

- рівень доходів домогосподарства ,

- рівень цін.

Грошовий дохід домогосподарства значною мірою знову вливається у виробничий сектор економіки у вигляді витрат на особисте споживання. Витрати домогосподарства на споживання класифікуються на витрати:

• на товари тривалого використання,

• на товари тимчасового використання,

• на послуги.

Якщо потреби домогосподарства є варіаційною величиною, то рівень доходів – величина наявна, яка встановлює межу задоволення потреб, тобто являє собою бюджетне обмеження.

Б юджетне обмеження –це межа, що показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу І. Бюджетне обмеження має такий вигляд : І= Рх×Qх + …+ Ру×Qу,

де Рх, Ру – ціни споживчих благ,

Qх ,Qу – обсяг споживання певного блага.

При зміні доходу домогосподарства бюджетна лінія переміщується паралельно вправо або вліво.

Обираючи план споживання, домогосподарство прагне отримати від нього найвищу корисність. План споживання, який при цьому бюджетному обмеженні дає індивіду максимум корисності, називають оптимальним планом споживання.

Задача: Прирівнюємо функцію попиту та пропозиції:

Qd=Qs

1+2р=9 – 2р

2р +2р+9-1 4р=8

р=2 – рівноважна ціна 1+2*2=5 –рівноважний обсяг

Варіант 8.

1. Охарактеризуйте суть та походження грошей.

На ранніх етапах розвитку людства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Гроші з’явились в зв’язку з розвитком форм вартості:

1) Проста або випадкова форма, коли один товар А обмінювався на інший товар Б випадково, епізодично. Це було пов’язано з першим поділом праці.

2) Повна, або розгорнута. Коли один товар знаходився у відносній формі, а багато товарів в еквівалентній, тобто один товар А можна обміняти на товар Б, або В або інший. З`явилась з другим поділом праці ( з появою ремесла).

3) З третім поділом праці виникла третя форма вартості, загальна або грошова форма. Коли багато товарів знаходилось у відносній формі, а один товар знаходився в еквівалентній, роль еквіваленту виконували різні товари (худоба, риба, рис, хутро, зброя, раби, золото).

Поступово роль грошей закріпилась за золотом та сріблом, дорогоцінним камінням. Вони (благородні метали) товар, так як мають вартість і споживну вартість. Для їх видобутку необхідно затратити певну працю. З металів почали карбувати монети.

Золото в якості грошей використовувалось до 1978 р. Проте золото продовжує залишитись особливими товаром, який легко конвертується в будь – яку валюту.

Гроші – це товар, що є еквівалентом вартості усіх інших товарів.

Види грошей :

1. Товарні гроші.

2. Символічні гроші (паперові гроші, казначейські білети, розмінна монета), вони є неповноцінні.

3. Кредитні гроші (товарні і грошові векселя, чеки, банківські депозити).

4. Електронні гроші (комп`ютерна система безготівкових, символічних грошей, кредитні картки).

Гроші виконують такі функції :

• Міра вартості, визначає вартість всіх товарів. Для цього існує масштаб цін, тобто гривна має певну визначену вартість та розмінну монету.

• Засіб обігу - виконують в процесі купівлі – продажу, коли товар міняють на гроші(продають), а потім на гроші купують інший товар..

• Засіб накопичення – коли гроші залишають сферу обігу, накопичують для купівлі дорогих товарів, створюють скарб (злитки золота, срібла, дорогоцінне каміння).

• Засіб платежу – здійснюють у сфері товарного обігу( продаж товарів у кредит), так і поза ним – сплата зарплати, податків, комунальних послуг.

• Світові гроші - використовуються в міжнародних розрахунках у вільноконвертованій валюті (долар, євро ).

На сучасному етапі економісти вказують (Кривенко, Філіпченко), що існує три функції:

• Міра вартості.

• Засіб обігу, платежу, світові гроші.

• Засіб нагромадження, створення скарбів.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів в готівковій і безготівковій формі, що знаходиться в розпорядженні держави. В структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої відносяться грошові засоби, що реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, що включає грошові нагромадження, залишки на банківських рахунках.

Грошова маса повинна відповідати потребам обігу. В обігу повинно бути така кількість грошей, яка відповідає товарній масі, що знаходиться в обігу.

Грошова маса включає кілька агрегатів :

• М0 - готівка (банкноти і розмінна монета).

• М1 (готівка + поточні рахунки в банках).

• М2 (це сума М1 + термінові строкові вклади в ощадних банках).

• М3 (М2 + великі банківські страхові рахунки, державні цінні папери).

Задача: Визначаємо ціну виробництва:

200*1.15=230 грн.

230*1.1=253 грн. - ціна без ПДВ

253*1.2=303.6 грн. – роздрібна ціна кухонного комбайну

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
8	А	Б	А	Б	А

Варіант 9.

1. Охарактеризуйте економічне зростання ,його типи.

Економічне зростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності господарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованої суспільної праці і виробленого продукту – товарів і послуг.

Економічне зростання переважно характеризує цілі економічні системи – господарство країни або групи країн. Для характеристики використовують показники, які характеризують абсолютні результати діяльності макроекономічних об’єктів – це валовий продукт, національний дохід, зайнятість тощо.

Механізм економічного зростання розглядають у чистому вигляді, абстрагуючись від конкретних соціально – економічних відносин. Крім території і природних ресурсів виділяють такі загальні фактори економ. зростання:

• народонаселення – формує ринок робочої сили і є головною продуктивною силою суспільства;

• нагромадження – зростання суспільного капіталу, а разом з тим і виробничого потенціалу, від цього залежить випуск продукції;

• НТП – виступає у вигляді як втілених засобів, технологій, так і підготовлених теоретичних і практичних розробок.

В залежності від того, за рахунок яких факторів збільшується обсяг національного продукту і доходу, залежить якість економічного зростання.

Розрізняють 2 типи економічного зростання: екстенсивний і інтенсивний.

Екстенсивне зростання здійснюється на основі нарощування кількості виробничих ресурсів. Це розширення виробництва за рахунок збільшення тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї ж кваліфікації. При цьому ефективність виробництва та продуктивність праці не змінюються.

Інтенсивне зростання пов’язане з якісним удосконаленням виробничих факторів і підвищенням на цій основі цього ефективності національного виробництва.

Головна суть інтенсивного типу зростання полягає в прагненні суспільства досягти максимального результату за мінімальних витрат. Основними джерелами інтенсивного типу зростання є:

• Підвищення продуктивності праці за рахунок підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму,

• Оновлення техніки, технології на основі НТП,

• Зниження витрат виробництва на основі раціонального використання виробничого потенціалу.

Реальне економічне зростання може існувати в вигляді комбінації екстенсивного та інтенсивного типів зростання. Тому на практиці виділяють переважно екстенсивне або переважно інтенсивне економічне зростання.

Збільшення ролі і частки інтенсивного типу зростання називається інтенсифікацією економіки.

Для характеристики економічного зростання застосовують систему показників, що дають уявлення про різні його сторони:

1. Абсолютний приріст показує, на яку величину обсяг продукту поточного періоду (П1) більше чи менше від обсягу базового періоду (П0): А=П1 – П0

2. Темп зростання визначається таким чином :

Тз = П1 / П0

Якщо цей показник більший від 1, то відбувається економічне зростання, якщо менший за 1 – відбувається економічний спад.

3. Темп приросту продукту розраховують як співвідношення абсолютного його приросту до обсягу продукту базового періоду:

Тп = (П1 – П0) /П0= А/П0

Задача: Прирівнюємо функцію попиту та пропозиції:

Qd=Qs

4+2р=7 – р

2р+р=7-4

3р=3

р=1 – рівноважна ціна 4+2*1=6 – рівноважний обсяг

Тести

№ варіанта	Завдання 1	Завдання 2	Завдання 3	Завдання 4	Завдання 5
1	Б	В	В	Г	А
9	Г	А	А	В	Б

Варіант 10 .

1. Охарактеризуйте натуральне і товарне виробництво.

Історично першим типом економічної організації суспільного виробництва було натуральне господарство, за якого продукти праці використовувались для задоволення особистих потреб виробників, їх родин і потреб виробництва. Все що вироблялось в господарстві, те і споживалось.

Натуральне господарство характеризується :

• слабо розвинутим поділом праці,

• відокремленістю кожної виробничої одиниці від інших,

• замкнутим кругообігом продукту,

• примітивна техніка і малопродуктивна ручна праця

• робоча сила закріплена за певними виробничими одиницями.

Економічною основою натурального господарства є сільське господарство і домашня промисловість. Засоби виробництва виробляються у господарстві, виробляються необхідні життєві блага для виробника і членів його сім`ї.

Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу, для обміну. Продукти виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин. Товари створюються не для власного споживання, а для обміну.

Товарне виробництво має такі умови виникнення і основні риси :

1. Суспільний поділ праці,тобто спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів продукту :

а) Виникнення землеробства і тваринництва - 1 –й поділ праці.

б) Відокремлення ремесла від землеробства – 2- й поділ праці.

в) Поява торгівлі – 3 –й поділ праці.

г) Відокремлення нематеріального виробництва від матеріального – 4-й поділ праці.

д) Відокремлення інформаційної діяльності – 5 – й поділ праці.

2. Приватна власність на засоби виробництва, економічна відособленість товаровиробників.

3. Ринковий зв'язок між виробниками і споживачами у товарно – грошових формах.

4. Виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду, конкуренція.

Товарне виробництво характеризується постійним рухом уперед і в своєму розвитку проходить дві стадії:

1) нижчу – бартерне господарство, де будь –який товар можна безпосередньо обміняти на будь – який інший без використання грошей,

2) вищу – грошове господарство, де існують гроші, на які можна обміняти будь – який товар.

Товарне виробництво буває просте і розвинене (розширене). Мають загальні риси: суспільний поділ праці, приватна власність, повна соціально-економічна відокремленість, економічні зв’язки і стихійний характер.