Тема: Діяльність

1. Потреби як джерело активності

2. Поняття про діяльність. Структура діяльності.

3. Управління дією та контроль за нею.

4. Освоєння діяльності. Закономірності формування навичок.

5. Взаємодія навичок і виникнення умінь. Звички, їх роль у поведінці і діяльності людини.

6. Основні види діяльності людини. Специфіка педагогічної діяльності.

1. Потреби як джерело активності.

Загальною властивістю всіх живих істот є їх активність, яка забезпечує встановлення життєво значущих зв’язків живого організму з оточуючим середовищем.

Активність –це здатність живого організму до самостійної сили реагування. Джерелом активності живих істот є їх потреби, які спонукають істоту діяти певним чином і у певному напрямі. Потреба – це стан живої істоти, який виражає її залежність від умов її існування, що породжує активність живої істоти щодо цих умов. Активність і потреби людини суттєво відрізняються від активності і потреб тварин. У тварин їхня активність обумовлена їх тілесною організацією. У людини її потреби формуються в процесі виховання, тобто і потреби людини і її активність по задоволенню цих потреб мають суспільно-історичний характер людини.

Види потреб людини виділяють за двома основними критеріями:

За походженням:

1. природні потреби;

2. культурні потреби.

За предметом:

1. матеріальні потреби;

2. духовні потреби.

Природні потреби відображають залежність людини та її потомства від умов існування, які підтримують і зберігають життя людини і її нащадків. До цих потреб належать: потреба у їжі, у питві, в істоті протилежної статі, у захисті від холоду і надмірної спеки, потреба у сні. Якщо природні потреби людини тривалий проміжок часу не задовольняються, то гине або сама людина, або вона втрачає можливість мати нащадків Проте вчені довели, що природні потреби людини суспільно-історичний характер, тобто задовольняються іншими способами і засобами у тварин.

У культурних потребах виражається залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. До таких об’єктів культурних потреб належать ще предмети, які прийняті у даній культурі у ролі засобів задоволення природних потреб так предмети необхідні для трудової і культурної взаємодії між людьми для їх активної громадської діяльності. Якщо культурні потреби тривалий проміжок часу не задовольняються, то людина як природна істота не гине, але власне людські якості в ній жорстко страждають.

У матеріальних потребах відображається залежність людини від об’єктів матеріальної культури (потреба у засобах для задоволення їжі, в одязі, у житлі, у предметах побуту).

У духовних потребах виражається залежність людини від об’єктів суспільної свідомості, тобто від об’єктів духовної культури (потреба людини обмінюватись думками та почуттями з іншими людьми, потреба читати літературу, дивитись фільми, бачити вистави) – відображають потреби людини у спілкуванні, у пізнанні.

2. Поняття про діяльність. Структура діяльності.

Якщо поведінка тварини залежить від її безпосереднього оточення, то активність людини з самих ранніх років її життя підкоряється суспільним умовам і вимогам. Такий тип людської активності настільки своєрідний, що для його позначення використовується спеціальний термін – діяльність. Головною відмінною ознакою діяльності від активності тварин є те, що зміст діяльності не визначається повністю потребою, яка її породила.

Діяльність спонукається потребами як джерелом активності, а управляється та регулюється свідомо поставленою метою як регулятором активності. Ще однією специфічною особливістю діяльності є те, що психічна регуляція цієї діяльності може бути успішною тоді, коли психікою людини адекватно відображаються об’єктивні властивості предметів, які дозволяють досягти мети діяльності.

Діяльність тісно пов’язана з пізнавальними та вольовими процесами, оскільки людина за допомогою волі повинна підтримувати власну активність на шляху досягнення мети діяльності.

Діяльністю називається зовнішня (фізична) та внутрішня (психічна) активність людини, яка регулюється свідомо поставленою метою. Інші сторони діяльності (мотиви, способи виконання діяльності) можуть бути усвідомленими або неусвідомленими. Проте мета діяльності повинна бути завжди усвідомленою.

Якщо свідомо поставлена мета відсутня, то це вже не діяльність, а імпульсивна поведінка. Імпульсивною називають поведінку, яка керується безпосередньо потребами та емоційними станами і потягами людини.

Структура діяльності

1. Діяльність складається з певних дій. Кінцева мета діяльності, як правило, носить більш або менш віддалений характер, тому для здійснення цієї мети людина повинна розв’язати цілий простих, поточних завдань. Відносно завершені елементи діяльності, які спрямовані на розв’язання цієї простої поточної задачі називаються діями.

2. Дії в свою чергу складаються з певних рухів або операцій.

Види рухів:

1. предметні рухи, які включають в себе 3 основні компоненти: «взяти», «перемістити» і «відпустити» певний предмет у поєднанні з додатковими рухами тіла, голови і ніг;

2. рухи, які забезпечують збереження пози та рівновагу тіла (стояння, сидіння);

3. рухи, які забезпечують переміщення тіла у просторі (ходіння, біг);

4. рухи, які забезпечують комунікацію:

   • виразні рухи (міміка та пантоміміка);

   • жести, які забезпечують висловлювання і називаються мовними;

   • мовленеві рухи.