Тема: Психологія навчання

1. Сутність і психологічні механізми навчання.

2. Діалектичний взаємозв’язок навчання і психічного розвитку.

3. Загальна характеристика видів навчання.

4. Теорія поетапного формування розумових дій Гальперіна.

5. Шляхи оптимізації та інтенсифікації процесу навчання.

1.Сутність і психологічні механізми навчання

У психологічній літературі існує декілька визначень поняття «навчання»:

1. навчання як діяльність по засвоєнню суспільно-історичного досвіду людства;

2. як групова діяльність, яка включає в себе викладання та учіння;

3. як діяльність по засвоєнню культури;

4. як діяльність по опановуванню знаннями, вміннями і навичками.

Кожне з цих визначень має право на існування, оскільки розриває якусь із сторін процесу навчання. На сучасному етапі поширюється визначення навчання як особливого виду групової діяльності, яка включає в себе дві системи:

1. навчальна діяльність (діяльність вчителя);

2. учіння, учбова діяльність (діяльність учня).

Ці два види навчання, дві підсистеми, хоча і існують в нерозривній єдності, але мають значні відмінності в цілях, засобах, результатах діяльності, їх характері: навчальна діяльна – це діяльність практична, а учбова діяльність є теоретичною.

Вчені довели, що центральним моментом при розгляді сутності навчання є характер співробітництва між вчителями та учнями на рівні виконуваних ними діяльностей.

Якщо розглядати співробітництво між вчителем та учнями на рівні виконуваних між ними діяльностей, то можна вважати учіння результат атом управління з боку навчальної діяльності. При розгляді навчання з позицій управління вдається виявити психологічні механізми навчання. Психологічні механізми – це конструкти, які описують взаємодію між вчителем та учнями, на рівні виконуваних ними діяльностей, тобто ці механізми описують характер взаємодії між двома підсистеми складної системи навчання.

Виділяють такі психологічні механізми учіння:

1. механізми довизначення задачі;

2. механізми рефлексивних відносин;

3. механізми зворотного зв’язку.

Механізм довизначення задачі означає, що зовнішні педагогічні впливи, які здійснює вчитель на учня перетворився в учбову задачу для даного учня лише тоді, коли він усвідомив особистісні значущість засвоєння цього матеріалу, це означає , що учень зрозуміє, що даний матеріал дозволяє йому досягти важливої для нього мети або наблизитись до неї. Цей механізм свідчить, що учень є не пасивним об’єктом педагогічних впливів вчителя, а активними суб’єктом діяльності.

Механізм рефлексивних відносинозначає, що вчитель та учні як учасники процесу навчання повинні відображати та усвідомлювати власні дії та усвідомлювати дії партнера. Вчитель повинен відображати та усвідомлювати свої дії по розв’язанню педагогічних задач, свої дії по контролю за діяльністю учнів при розв’язанні ними учбових задач, свої дії по перебудові моделі учня.

Механізм зворотного зв’язкуозначає, що вчитель за допомогою засобів контролю отримує інформацію про те, як матеріал, що він викладає був засвоєний учнями.