Управління дією та контроль за нею
Здійснення дії не обмежується виконанням певної системи рухів. Виконання дії завжди включає контроль та корекцію її результатів шляхом порівняння цих результатів з кінцевою метою дії. У такому контролі за процесом виконання дії беруть участь органи чуття, тому такий контроль називається сенсорним контролем. Контроль та регулювання виконання дії здійснюється за типом зворотного. Каналами такого зв’язку є органи чуття, джерелами інформації – ті ознаки предметів та рухів, які забезпечують досягнення кінцевої мети дії. Такий тип зворотного зв’язку Анохін назвав зворотною аферентацією. При здійсненні дії важливе значення має порівняння кінцевих результатів цієї дії з її метою, тобто опора на так звані чуттєві орієнтири – властивості предметів, які інформують мозок про стан оточуючого середовища, про рухи, які здійснює людина та відповідність цих рухів кінцевій меті. Чуттєві орієнтири важливі не самі по собі, а їх важливість пов’язана з метою дії, яка визначає та регулює систему рухів, що утворюють дію. Саме мета дії визначає і об’єктивні властивості предметів, які виступають основою для визначення, контролю та регулювання дії. Мета дії, представлена у мозку у вигляді певного образу динамічної моделі майбутніх результатів цієї дії. Такі моделі майбутньої дії (програма майбутньої дії) та її результатів (програма мети) були названі Анохіним рецепторами дії або випереджаючим відображенням, а інші вчені називають ці моделі моделями потрібного майбутнього.
4.Освоєння діяльності. Закономірності формування навичок.
Кожна дія має три основні сторони або компоненти:
моторні (рухові) компоненти;
сенсорні (чутливі) компоненти;
центральні.
Кожний з цих компонентів дії виконує певні функції: моторні компоненти здійснюють функцію виконання дії, сенсорні компоненти – функцію контролю за дією, а центральні компоненти – функцію регулювання дії.
Способи виконання, контролю та регулювання дій, які застосовуються у ході певної діяльності називаються прийомами цієї діяльності. Перелічені функції компонентів дії можуть здійснюватись як свідомо, так несвідомо. Часткова автоматизованість виконання і регулювання доцільних рухів у людини називають навичкою. При формуванні навички мова йде про несвідоме регулювання саме рухів, тоді як дії людини і її діяльність завжди регулюються свідомістю. Це означає, що про формування навички можна казати лише у тварин.
При формуванні навички у людини автоматизуються, тобто виходять з-під контролю свідомості способи виконання дії, але розширюється поле свідомого контролю за загальною метою, умовами виконання дії та її результатами (при формуванні навички гри на музичному інструменті свідомість людини починає зосереджуватись не на тому, які клавіші треба натискати, а на відображенні тонких нюансів музичного твору).
При формуванні навички відбуваються суттєві зміни у структурі дії.
Змінюються способи виконання рухів. Окремі рухи, які до цього виконувались ізольовано поєднуються у єдині акти, складні рухи, які виконуються без перерв щодо виконання окремих простих рухів, складових цього складного процесу. Ліквідуються зайві і непотрібні рухи. Спостерігається суміщення, тобто поєднання рухів обома руками (чи ногами), прискорюється темп виконання рухів. Отже, такі зміни відкривають можливості для більш економного використання певної дії: спрощується склад рухів, які забезпечують виконання дії, змінюється їх послідовність (вона стає безперервною), спостерігається поєднання суміщення рухів і збільшення швидкості їх виконання.
Змінюються способи сенсорного контролю над дією. Зоровий контроль значною мірою замінюється на мускульним (кінестетичним) контролем. У людини формуються певні сенсорні синтези, які дозволяють виявляти суттєві співвідношення різних властивостей об’єктів, які важливі для здіснення певної дії. починають формуватися певні орієнтири, які дозволяють успішно виконувати дію.
Змінюються способи центрального регулювання дії. Зосередження свідомості переноситься зі сприймання способів виконання дії на її мету, умови та кінцеві результати. При таких змінах певні розв’язки, інтелектуальні операції здійснюються поєднано, без попереднього планування, тобто інтуїтивно. Внутрішня підготовка людини до здіснення наступного руху відбувається в процесі виконання попереднього руху, тобто без спеціальної підготовки. Таке передбачення свідомістю цілої серії рухів, яку необхідно виконувати в процесі певної діяльності називається антиципацією.