Тема: Спілкування

1. Поняття про спілкування та його види.

2. Спілкування як обмін інформацією. Вербальна і невербальна комунікації.

3. Мовлення як спілкування за допомогою мови, його фізіологічні механізми та розвиток дітей. Спілкування вчителя.

4. Спілкування як міжособистісна взаємодія. Основні засоби впливу у процесі спілкування.

5. Спілкування як розуміння людьми один одного. Психологічні механізми сприймання людини людиною.

1.Поняття про спілкування та його види

Спілкування відображає всю систему ставлень людини до інших людей. Поняття «спілкування» є одним із центральних у психологічній науці. У спілкуванні людина формується і самовиражається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Соціальна функція спілкування полягає у передачі суспільно-історичного досвіду, а специфіка спілкування полягає у тому, що в процесі спілкування суб’єктивний внутрішній світ однієї людини розкривається для іншої людини. Спілкування виступає необхідною умовою спільної діяльності людей, воно забезпечує інтеграцію людей, сприяє виробленню певних соціальних норм взаємодії. Без спілкування між людьми неможливе існування соціальних груп як цілісних утворень. Спілкування забезпечує координацію спільних дій людей і задовольняє потребу людини у психологічному контакті з іншими. Спілкування забезпечує організацію та координацію спільної діяльності. Спільна діяльність утворюється шляхом об’єднання діяльностей декількох людей в процесі такої спільної діяльності формуються не лише суб’єкт-об’єктні стосунки (людина – предмет діяльності) але й суб’єкт-суб’єктні стосунки (людина – людина). Спілкування якраз і забезпечує взаємодію між суб’єктами діяльності. Спілкування може виступати окремою стороною, умовою спільної діяльності, а може бути окремою самостійною діяльністю, проте в усіх випадках зв'язок спілкування і діяльності виявляється у тому, що спілкування організує діяльність. Під впливом спілкування діяльність збагачується, оскільки в процесі спілкування виникають нові контакти, нові зв’язки між людьми.

Вітчизняний вчений Ломов виділив такі основні функції спілкування:

1. інформаційно-комунікативна;

2. регуляційно-комунікативна;

3. афективно-комунікативна.

Інформаційно-комунікативна функція спілкування охоплює процес формування, передавання і прийому інформації, реалізація цієї функції здійснюється на декількох рівнях. На першому рівні відбувається усунення розбіжностей у вихідній поінформованості учасників спілкування. на другому рівні відбувається передавання інформації і прийняття рішень. На цьому рівня спілкування виконує функцію навчання, інформування. На третьому рівні відбувається оцінка отриманої інформації, оцінка результатів діяльності.

Регуляційно-комунікативна функція передбачає регуляцію поведінки людини в процесі спілкування. За допомогою спілкування людина не лише регулює власну діяльність, але й діяльність інших людей, узгоджує з ними свої дії. Реалізація цієї функції спілкування передбачає прояв таких феноменів спільної діяльності як сумісність, спрацьованість учасників цієї діяльності.

Афективно-комунікативна функція відображає емоційну сферу людини в процесі спілкування. Спілкування може впливати на емоційні стани людини. За допомогою спілкування людини реалізує своє емоційне ставлення до середовища, в тому числі й соціального середовища. Важливою особливістю спілкування є те, що в процесі спілкування між людьми формуються певні міжособистісні стосунки.

На основі трьох виділених функцій спілкування вченими була виділена така структура спілкування:

1. комунікативна сторона спілкування передбачає обмін інформацією між людьми за допомогою засобів вербальної та невербальної комунікації;

2. інтерактивна сторона спілкування означає обмін діями та вчинками між учасниками спілкування. В процесі спілкування обмінюються не лише словами, а й вчинками і діями;

3. перцептивна сторона спілкування передбачає розуміння людьми один одного на основі сприймання людини людиною.

Форми спілкування:

1. Анонімне спілкування передбачає спілкування незнайомих людей або людей, які не знаходяться в особистісних стосунках (спілкування між пасажирами в транспорті).

2. Функціонально-рольове спілкування передбачає встановлення звязків між людьми, які є носіями певних соціальних ролей у певний відрізок часу. Учасників такої форми спілкування поєднують взаємні обов’язки (пацієнт – лікар, керівник – підлеглий, вчитель – учень).

3. Неформальне, неофіційне спілкування забезпечує зв'язок між людьми, які знаходяться у дружніх особистісних контактах (спілкування між друзями).

4. Педагогічне спілкування належить до тих різновидів спілкування, які виконують провідну професійно-значущу роль. Педагогічне спілкування у навчанні та вихованні виступає інструментом впливу вчителя на особистість учня. Педагогічне спілкування виконує педагогічні функції і спрямоване на інтелектуально-особистісне зростання школярів.

Види спілкування

За контингентом учасників спілкування виділяють:

1. Міжіндивідне спілкування (між окремими учасниками).

2. Індивідно-групове спілкування (між людиною і групою).

3. Міжгрупове спілкування (між групами людей).

За ступенем опосередкованості:

1. Безпосереднє.

2. Опосередковане.

За ступенем завершеності, закінченості виділяють:

1. Закінчене спілкування.

2. Незакінчене спілкування.