7. Оскарження рішень слідчого та прокурора про притягнення особи як обвинува­ченого

1. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, як і будь-яка інша дія слідчого, може бути оскаржена прокурору, який згідно з порядком, установленим статтею 235 КПК, протягом трьох днів після одержання скарги зобов’язаний розв’язати її і повідомити про результати скаржника. Скарга і копія повідомлення про результати розв’язання її приєднується до справи.

Якщо прокурор визнає скаргу обґрунтованою, прокурор має реагувати згідно з повноваженням, наданими йому згідно зі статтею 227 КПК. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивована. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві.

2. Згідно з положеннями, викладеними у частині 6 статті 234 і частині З статті 236 КПК України, скарги на дії слідчого та прокурора при проведенні досудового слідства розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.

У слідчий і судовій практиці виникали питання щодо конституційності чинного кримінально-процесуального законодавства про порядок судового розгляду скарг осіб, які при­тягуються по кримінальній справі як обвинувачені.

Ці питання були предметом розгляду Конституційного Суду України, який, виходячи з того, що:

• притягнення особи як обвинуваченого не є остаточним вис­новком слідчого або прокурора про винуватість обвинуваченого — оста­точний обвинувальний висновок вони роблять після закін­чення досудового слідства (стаття 223 КПК). Переконання слідчого і прокурора у вчиненні особою злочину не озна­чає доведення її винуватості, яка відповідно до конститу­ційно закріпленого принципу презумпції невинуватості особи може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України);

• зібрані досудовим слідством докази винуватості особи перевіряються та оці­нюються судом під час розгляду справи по суті, за резуль­татами яких суд постановляє виправдувальний або обви­нувальний вирок, визнаючи особу відповідно невинува­тою або винуватою у вчиненні злочину,

у своєму рішенні від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003 дійшов висновку, що положення частини 6 статті 234, частини З статті 236 КПК України, щодо скарг на постанови слідчого і прокурора про притягнення як обвинуваченого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).¹³

1 КПК України. Стаття 43.Обвинувачений і його права.- Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, № 2, ст. 15.

2 Стаття 131 КПК України. Притягнення як обвинуваченого. Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

3 Стаття 67 КПК України. Оцінка доказів. (частина перша): Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

4 (частина друга ст. 67 КПК): Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

5 Стаття 74 КПК України. Показання обвинуваченого.

6 Конституція України. Відомості Верховної Ради України, 1996, N 30 (23.07.96), ст. 141.

7 По­станова Пленуму Верховного Суду України «Про застосу­вання Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.96 № 9 (пункт 19). - Бюлетень Міністерства юстиції України, 2000, № 4.

8 Юридичний вісник України, 2004, 12, № 49

9 Частина 3 статті 22 КПК. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи: «Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.»

10 Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997—2001: У 2-х книгах. — К., 2001. — Кн. 1. — С 472, 475—476.

11 У редакції Законів  України від 08.09.2005 р. N 2854-IV та від 04.04.2006 р. N 3590-IV

12 Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія.- К.: Хрінком Інтер, 2005. – 512 с. (с. 100).

13 Юридичний вісник України, 2003, 03, № 9