2. Процесуальне оформлення притягнення особи як обвинуваченого

1. Важливе значення для проведення повного, всебічного й об'єктивного розслідування справи має правильне визначення часу притягнення особи як обвинуваченого. Як передчасне, так і запізніле притягнення може завдати значної шкоди.

   1. Передчасне винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, як прави­ло, пов'язане з невмінням оцінити наявність підстав для такого рішення.

Небезпечність передчасного притягнення полягає в тому, що воно може призвести до необґрунтованого пред’явлення обвинувачення, що викликає велику моральну шкоду, а крім того, нерідко веде і до порушення конституційних прав, зокрема неправомірного застосу­вання щодо обвинуваченого заходів процесуального при­мусу, оскільки після пред'явлення особі обвинувачення слідчі, як правило, обирають обвинуваченому той чи інший вид запобіжного заходу, оголосити його у розшук (ст. 138 КПК), а також вправі з санкції прокурора відсторонити обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК).

2. Запізніле притягнення особи як обвинуваченого найча­стіше викликано намаганням встановити всі без винятку обставини, що їх потрібно доказати по справі, а потім пред’являти обвинувачення.

Це значною мірою обмежує право особи на захист, бо вона не знає, в чому конкретно її обвинувачують, і, не володіючи правами обвинувачено­го, не має можливості активно захищатися від обвинува­чення. Неприпустимо, щоб притягнення як обвинуваченого проводилося в день закінчення строку розслідування справи або незадовго до цього.

Крім того, в особи, яка вчинила злочин, може скластися враження про свою безкарність, що сприятиме подальшому вчиненню злочинних дій.

Закон передбачає певні гарантії проти самовільного затягування моменту притягнення як обвинуваченого. Згідно зі статтею 148 КПК слідчий зобов’язаний вирішити питання про притяг­нення підозрюваного як обвинуваченого протягом десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо це не буде зроблено, запобіжний захід авто­матично відміняється, а особа переходить у ранг свідка.



2. Прокурорський нагляд за виконанням закону щодо застосування запобіжного заходу забезпечується його правом давати письмові вказівки про його обрання, заміну або скасування, передбаченим пунктом 3 частини 1 статті 227 КПК, а також встановленим порядком затримання (частина четверта статті 106 КПК), взяття під варту (стаття 165² КПК) і продовження строків тримання під вартою (стаття 165³ КПК).



3. Згідно з вимогами, викладеними у статті 130 КПК України будь-яке рішення, що його приймає слідчий або прокурор під час провадження досудового слідства, складається мотивована постанова. Не являє собою виключення і рішення про притягнення особи як обвинуваченого. Зокрема, у статті 131 КПК міститься вимога виносити мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого. Зміст постанови викладено у статті 132 КПК. Що мав на увазі законодавець під словом «мотивована», наразі невідомо.

Обставини, що повинні бути викладені в постанові про притягнення як обвинуваченого, значною мірою визнача­ються складом злочину, за яким кваліфікуються дії пев­ної особи. Необхідно повно та конкретно охарактеризува­ти об'єкт, об'єктивну сторону злочину, суб'єкт, суб'єктив­ну сторону злочину. У формулюванні обвинувачення необхідно вказати спосіб здійснення, а також мотиви злочину, незалежно від того, чи мають вони кримінально-правове значення.



4. Постанова про притягнення як обвинуваченого скла­дається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної, резолютивної.

   1. Вступна частина містить

• найменування постанови,

• дату і місце її винесення,

• ким вона винесена і

• по якій справі;

2. В описово-мотивувальній частині зазначаються:

- прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого,

- день, місяць та рік його народження,

- злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа,

- час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому,

- стаття кримінального закону, якою пе­редбачено кваліфікувати цей злочин.

Обставини, що повинні бути викладені в постанові про притягнення як обвинуваченого, значною мірою обумовлюються складом злочину, за яким кваліфікуються дії пев­ної особи. Необхідно повно та конкретно охарактеризува­ти об'єкт, об'єктивну сторону злочину, суб'єкт, суб'єктив­ну сторону злочину. У формулюванні обвинувачення необхідно вказати спосіб здійснення, а також мотиви злочину, незалежно від того, чи мають вони кримінально-правове значення.

У проекті КПК № 3456-д, прийнятому 15.12.2005 р. Верховною Радою України у першому читанні, передбачається, що обвинувачення має висувати і пред’являти не слідчий, а прокурор (стаття 233 проекту КПК). Більш докладно виписано структуру і зміст постанови про притягнення як обвинуваченого. Зокрема, в описово-мотивувальній частині постанови, крім вищезгаданих відомостей, мають зазначатися:

• інші дані про особу обвинуваченого, що мають правове значення,

• формулювання обвинувачення із зазначенням джерел доказів, що вказують на вчинення злочину,

• причини, з яких злочин не було дове­дено до кінця, якщо мали місце замах на вчинення злочину чи приготування до нього,

• форми співучасті та виду співучасника у разі вчинення злочину у співучасті,

• обставини, що обтяжують покарання.

3. У резолютивній частині викладається рішення про притягнення особи, пункт, частина, стаття КК України, якою передбачено відповідальність за вказаний злочин.

Постанова про притягнення як обвинуваченого повин­на бути складена так, щоб вона була зрозуміла обвинува­ченому, а обставини та факти його вини відбиті в ній по­вно, всебічно та об'єктивно.



5. Постанову може виносити і підписувати слідчий того органу, до чиєї компетенції у відповідності до статті 112 КПК віднесено підслідність відповідних злочинів. Наприклад, слідчий органів внутрішніх справ чи Служби без­пеки України не має права приймати таке рішення в справі, яка підслідна тільки слідчому прокуратури.

Непри­пустимо також здійснення цього акта в порядку виконання доручен­ня органом дізнання чи окремого доручення. Додержання цих вимог є обов'язковим. У разі їх пору­шення кримінальну справу буде повернено судом на до­даткове розслідування.

Згідно з вимогами статті 133 КПК, обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.



6. Завданням прокурорського нагляду на цьому надзвичайно важливому етапі досудового слідства, згідно з пунктами 2 і 3 частини другої статті 29 Законом України «Про прокуратуру» визначено сприяння

• виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин та

• запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності. Умови для здійснення своєчасного і належного прокурорського нагляду забезпечується вимогою, що міститься у частині З статті 132 КПК, згідно з якою слідчій зобов’язується негайно надсилати прокурору копію постанови про притягнення як обвинуваченого.

Таким чином, законність та обґрунтованість пред'явленого обвинува­чення перевіряється прокурором не за скаргами обвинувачено­го, його захисника або родичів, а за копією зазначеної постанови. Вивчення цієї постанови у необхідних ви­падках тягне витребування кримінальної справи.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів при притягненні як обвинуваченого, прокурор перш за все з'ясовує:

• чи наявні достатні до­кази, які вказують на вчинення злочину певною особою;

• чи відображає форму­лювання обвинувачення обставини вчинення злочи­ну;

• чи зазначені у постанові кваліфікуючі ознаки злочину;

• чи додержано вимог закону (частина 2 статті 132 КПК) про інди­відуалізацію обвинувачення:

• якщо по справі притягуються як обвинувачені кілька осіб, то кожному з них повинно бути індивідуально сформульовано і пред’яв­лено обвинувачення;

• якщо обвинувачений при­тягується до відповідальності за вчинення кількох зло­чинів, що підпадають під ознаки різних статей кримі­нального закону, в постанові про притягнення як обви­нуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому у вину по кожній з цих статей.

