1) Тарифні обмеження (мито);

2) Нетарифні обмеження: квотування; ліцензування; ембарго; валютний контроль; податки на експортно-імпортні операції; субсидії; адміністративні бар'єри.

Мито є особливим податком, яким оподатковується продукція, що імпортується (а інколи й та, що експортується). Мито буває двох видів: специфічне та адвалерне. Найчастіше використовується адвалерне - у вигляді відсотку від митної вартості товару. В світовій практиці відоме і специфічне мито, яке встановлюється у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру товару (ваги, площі, кількості).

Квотами називаються кількісні обмеження, які встановлюються, як правило, на імпорт того чи іншого виду продукції. Можуть бути у вигляді:

- глобальних обмежень (на товари з усього світу);

- двосторонніх обмежень (на товари з певних країн).

Разом з квотуванням, доповнюючи його, використовується ліцензування. Воно передбачає видачу господарюючим суб'єктам спеціального дозволу на проведення експортно-імпортних операцій.

Інколи в практиці регулювання міжнародної торгівлі використовується ембарго - абсолютна і повна заборона на проведення експортно-імпортних операцій. Ембарго може розповсюджуватись на певну країну чи групу країн, вводитись щодо певних видів продукції або носити змішаний характер.

Часто владні структури для регулювання експортно-імпортних потоків використовують методи валютного контролю, які спрямовані на забезпечення дотримання резидентами і нерезидентами національного законодавства з регулювання валютних операцій. Валютний контроль здійснює безпосередній вплив на розвиток міжнародної торгівлі, оскільки передбачає, зокрема, встановлення обмежень на кількість валюти, яку може одержати або вивезти з країни експортер.

Субсидії - це різноманітні виплати в грошовій формі, що виділяються з коштів державного бюджету:

- вітчизняним виробникам з метою захисту їх від конкуренції з боку дешевих імпортних товарів;

- виробникам експортної продукції з метою стимулювання її поставок на закордонні ринки;

- для кредитування іноземних покупців вітчизняної продукції.

Адміністративні бар'єри - це різного роду обмеження, що стосуються якості (споживчих якостей) товарів, які реалізовуються на внутрішньому ринку, умов їх виробництва та реалізації. Такі обмеження, як правило, орієнтовані на те, щоб ускладнювати і, відповідно, обмежувати імпорт. Як приклад можна навести:

1) норми безпеки товарів (наприклад, Японія не допускає імпортування багатьох іноземних товарів, які швидко псуються, стверджуючи, що консервант, який широко використовується в них, не можна ввозити до успішної перевірки в Японії на безпечність);

2) захист навколишнього середовища та інші технічні стандарти;

3) вимоги щодо випробування імпортних товарів;

4) складність митної процедури (в т. ч. митна ціна);

5) політика державних закупівель (наприклад, протягом 1982р. Франція вимагала, щоб всі відеомагнітофони, які туди ввозилися, проходили через маленьку митницю в місті Пуатьє і вся документація була оформлена французькою мовою. В США заборонений імпорт будь-яких автомобілів, що не відповідають діючим федеральним стандартам автомобільної безпеки та захисту навколишнього середовища. В США також встановлені мінімальні розміри омарів в торгівлі між штатами і діють імпортні обмеження, спрямовані на захист дельфінів під час вилову тунця. В Європейському Союзі діє заборона на імпорт м'яса із США як такого, що містить деякі гормони.

Зусилля держав щодо обмеження торгових бар'єрів проявляються в:

- двосторонніх угодах про співробітництво та торгівлю;

- створенні митних союзів та зон вільної торгівлі.

У світі існує і глобальна організація, що регулює митно-тарифні питання світової торгівлі - Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Була створена в 1947 році, ГАТТ дотримується в своїй діяльності свободи та рівності всіх партнерів, що беруть участь у міжнародній торгівлі. Ця ідея конкретизується в таких положеннях:

1) „режим найбільшого сприяння” - теза про необхідність дотримання рівності, що формулюється, як зобов'язання країн-учасниць встановлювати на товари, які взаємопоставляються, мито не вище того рівня, який встановлений для будь-якої третьої сторони. Ця теза допускає виключення у випадках створення спеціальних інтеграційних угруповань;

2) правомірність використання засобів зовнішньоторговельного регулювання. ГАТТ визнає єдиний інструмент регулювання експортно-імпортних потоків - мито. Решта інструментів використовуватись не можуть, а в тих випадках, де вони все ж використовуються, це має носити тимчасовий характер;

3) принципи прийняття рішень та дій. Це відмова від односторонніх дій на користь переговорів і консультацій. Країни-учасниці ГАТТ беруть на себе зобов'язання не здійснювати односторонні дії, які пов'язані з обмеженням вільної торгівлі, а всі рішення приймати в межах спільних торгових переговорів.

В 1995 році, як продовження ГАТТ, була створена Світова організація торгівля (СОТ). На сьогодні її членами є 152 країни світу, і ще близько 25-ти ведуть переговори щодо вступу.

Як підсумок, можна зазначити, що на сучасному етапі результатом взаємодії світогосподарської торгової практики та регулюючих дій владних структур є тенденція до лібералізації світової торгівлі при одночасній більшій гнучкості протекціоністських бар'єрів.

16