Зустрічна торгівля дозволяє:

1) абстрагуватися від стану платіжних балансів країн, нестачі або відсутності валютних ресурсів;

2) зменшити ризик інфляційних очікувань та нестабільності міжнародної валютно-кредитної системи;

3) розширити ринки збуту продукції;

4) посилити зацікавленість в стабільних ділових взаємо­відносинах з партнерами.

3. Методи міжнародної торгівлі

В міжнародній торговій практиці розрізняють два основних методи:

1) прямий метод, що передбачає встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) та споживачем;

2) непрямий метод, що передбачає купівлю-продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на основі укладання спеціальної угоди з торговим посередником, яка передбачає виконання останнім певних зобов'язань у зв'язку з реалізацією товару виробника.

Прямий метод, як правило, використовується:

1. при закупівлі та продажу на зовнішніх ринках промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

2. при експорті великогабаритного й дорогого обладнання;

3. при експорті стандартного серійного обладнання через власні закордонні філії та дочірні компанії, що мають свою торговельну мережу;

4. при закупівлі сільськогосподарських товарів безпосередньо у фермерів-виробників в країнах, що розвиваються;

5. прямий експорт та імпорт становить значну частку зовнішньоторговельних операцій, які здійснюються державними підприємствами та установами.

Прямі зв'язки характеризуються такими особливостями:

1) передбачають постачання наперед узгоджених видів продукції, що орієнтується на специфічні вимоги конкретного іноземного споживача;

2) носять цілеспрямований характер та спричиняють встановлення цілої системи безпосередніх зв'язків між спе­ціалізованими фірмами-субпостачальниками;

3) довготерміновістю й сталістю відносин споживачів та постачальників.

Використання прямого методу міжнародної торгівлі широко розповсюджене в сучасній міжнародній торговій практиці. За деякими підрахунками, в американських фірмах на частку прямих продаж при збуті продукції промислового призначення припадає більше 2/3, в англійських - майже 70%.

Зростання прямих продаж зумовлено, насамперед, підвищенням технічного рівня й складності сучасної промислової продукції. Це зумовлено необхідністю встановлення безпосередніх контактів між виробником і споживачем, часто Ще на стадії проектування.

За допомогою торгових посередників реалізується більше половини всіх товарів, що проходять через міжнародний товарообіг. Особливо значною є роль „посередників” при збуті стандартного серійного обладнання та споживчих товарів.

Ринки деяких товарів є цілком монополізованими торговими посередниками (наприклад, брокерами в Англії) і тому недоступні для встановлення безпосередніх контактів із споживачами.

До торгово-посередницьких фірм належать фірми, що в юридичному та господарському відношенні є незалежними ні від виробника, ні від споживача (збутові, експортні, дочірні фірми та філії промислових компаній до цієї категорії не належать).

Характерною ознакою сучасності є тенденція до підпо­рядкування великими фірмами закордонної дилерської мережі, яку вони орієнтують на продаж конкретних видів товарів. Хоч формально дилери зберігають свою незалежність, по суті їх діяльність спрямовується та контролюється із штаб-квартири материнської компанії.

Поняття „торгове посередництво” об'єднує широке коло послуг:

• послуги закордонного контрагента;

• підготовка та здійснення угод;

• кредитування сторін;

• наданню гарантій щодо оплати товару покупцем;

• здійснення транспортно-експедиторських операцій;

• страхування товару при транспортуванні;

• виконання митних формальностей;

• проведення рекламних та інших заходів з метою сприяння руху товарів на закордонні ринки;

• здійснення технічного обслуговування.

Залежно від характеру взаємовідносин між виробником-експортером та торговим посередником, а також від функцій, що виконуються торговим посередником, виділяють такі види торгово-посередницьких операцій:

- операції з перепродажу;

- комісійні;

- агентські;

- брокерські.

Торговець за договором здійснює угоди від свого імені і за власний рахунок.

Комісіонер виступає перед третіми особами від власного імені, але здійснює операції за рахунок довірителя (комітента).

Агент здійснює свою діяльність від імені і за рахунок принципала (довірителя). Агентські операції здійснюються на основі більш тривалого періоду часу (декілька років). Агент, як правило, є юридичною особою.

Сутність брокерських операцій полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем та покупцем. Брокер діє на основі окремих доручень. Він ніколи не виступає стороною в угоді, його функція зводиться винятково до зведення сторін, які беруть на себе зобов'язання щодо угоди, укладеної при посередництві брокера.

Міжнародна торгівля за допомогою посередників може носити організований характер. Формами організованої міжнародної посередницької торгівлі є: