- •Курс “Міжнародна економіка”
- •Тема 4: „Суть та характерні ознаки міжнародної торгівлі”
- •1. Поняття міжнародної торгівлі
- •2. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі
- •Зустрічна торгівля дозволяє:
- •3. Методи міжнародної торгівлі
- •Прямий метод, як правило, використовується:
- •1) Міжнародні товарні біржі;
- •2) Міжнародні аукціони;
- •3) Міжнародні торги.
- •4. Ціноутворення в міжнародній торгівлі
- •Класифікація умов Інкотермс 2000 за зобов'язаннями продавця й за видами транспорту, який використовується
- •5. Вплив зовнішньої торгівлі на функціонування національної економіки
- •Основні цілі регулювання зовнішньої торгівлі:
- •Основні теоретичні аргументи на користь протекціонізму:
- •2) Підтримка відмираючих галузей;
- •4) Упередження виникнення монопольного контролю зарубіжної фірми;
- •1) Тарифні обмеження (мито);
- •2) Нетарифні обмеження: квотування; ліцензування; ембарго; валютний контроль; податки на експортно-імпортні операції; субсидії; адміністративні бар'єри.
1) Міжнародні товарні біржі;
2) Міжнародні аукціони;
3) Міжнародні торги.
Міжнародна товарна біржа - це особливий вид постійно діючого ринку, на якому здійснюється купівля-продаж масових сировинних та продовольчих товарів, які мають родові ознаки, якісно однорідні та взаємозамінні.
Найбільші центри міжнародної біржової торгівлі знаходяться в США (Чикагська товарна біржа (46% угод в США), Нью-Йоркська товарна біржа (25% угод в США) та Англії (Лондонська ф'ючерсна та опційна біржа - ФОКС (75% біржової торгівлі в Англії), Лондонська біржа металів, Лондонська міжнародна нафтова біржа.
Оборот міжнародних товарних бірж з усіх видів операцій оцінюється в 3,5 - 4 трлн. дол. США щорічно.
Об'єктами міжнародної торгівлі на біржах виступають близько сімдесяти найменувань товарів, на долю яких припадає майже 30% міжнародного товарообігу: сільськогосподарська продукція та ліс і продукти його переробки (пшениця, кукурудза, овес, цукор, рослинна олія, картопля, арахіс, пиломатеріали, фанера тощо); промислова сировина та продукти її переробки (сира нафта, дизельне паливо, мазут, бензин, газ пропан, дорогоцінні метали, кольорові метали).
До нових товарів біржової торгівлі належать: алюміній, нікель, дорогоцінні метали, пиломатеріали, фанера, живі тварини, м'ясо, картопля, концентрат апельсинового соку, нафта та нафтопродукти, газ.
Міжнародний аукціон – це форма продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду і вважаються проданими тому з присутніх покупців, котрий запропонував найвищу ціну. До аукціонних належать товари, які мають індивідуальні ознаки: хутро, вовна, тютюн, чай, антикваріат, тропічні види деревини, породисті коні. Найвідоміші аукціони знаходяться у Нью-Йорку, Монреалі, Калькутті, Коломбо (чай), Санкт-Петербурзі (хутро), Москві (коні).
Міжнародні тендери (міжнародні торги) – це загальна форма закупівлі, за якої покупець оголошує конкурс для продавців різних країн на товар чи послугу, які б відповідали певним техніко-економічним характеристикам. Більше 80% вартості всіх контрактів на світовому ринку з продажу машин і устаткування припадає на тендери. Організаторами торгів виступають переважно державні організації та установи (міністерства, їх управління, закупівельні організації), а також муніципалітети і у виняткових випадках - великі приватні фірми. Міжнародні торги переважно проводяться в країнах, що розвиваються (близько 80% торгів на машини та обладнання).
4. Ціноутворення в міжнародній торгівлі
Ціна, як відомо, - це грошова сума, яку має намір одержати продавець, пропонуючи товар чи послугу, і яку готовий заплатити за неї покупець.
Під світовими цінами необхідно розуміти ціни, за якими здійснюються великі комерційні експортно-імпортні операції з оплатою у вільно конвертованій валюті.
Відповідно, ціноутворення - це процес відбору кінцевої ціни залежно від собівартості продукції, цін конкурентів, співвідношення попиту і пропозиції, інших факторів. Співпадання цих вимог залежить від багатьох умов, які отримали назву ціноутворюючі фактори. Вони за характером, рівнем та сферою дії поділяються на:
1) загальноекономічні - фаза економічного циклу, стан сукупного попиту та пропозиції, інфляція;
2) конкретно-економічні, тобто ті, які визначаються особливостями розвитку даної галузі, умовами виробництва продукції та її реалізації - витрати, прибутки, податки, пропозиція і попит на цей товар з урахуванням товарів-замінників, споживчі якості (надійність, привабливість, сучасний зовнішній вигляд);
3) специфічні, які мають відношення тільки до деяких товарів та послуг - сезонність, рівень експлуатаційних витрат, комплектність, гарантії і умови сервісу;
4) спеціальні, тобто пов'язані з дією особливих механізмів та економічних інструментів; державне регулювання, валютний курс;
5) неекономічні - політичні, військові тощо.
Існують такі методи ціноутворення на світовому ринку:
- на основі закритих торгів - виходячи з очікуваних цінових пропозицій конкурентів;
- на основі передбачуваної цінності - виходячи з відчуття покупцем цінової вартості товару;
- на основі рівня поточних цін - виходячи з поточних цін конкурентів.
Зазначимо, що ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси:
1) на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від внутрішніх цін окремих країн. Внутрішня ціна, хоча і виступає одним з суттєвих факторів механізму формування цін світового ринку, проте. в більшості випадків не визначає її остаточного рівня;
2) на один товар існує паралельно декілька цін. Значна кількість цін світової торгівлі зумовлена різними обставинами: транспортними витратами, характером торговельної угоди, комерційними умовами поставок тощо.
Тобто, в практиці міжнародної торгівлі використовується декілька видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу, наприклад:
- біржові котирування (тобто ціни, встановлені на міжнародних товарних біржах);
- аукційні (ціни міжнародних аукціонів);
- експортні ціни основних постачальників певного товару;
- імпортні ціни в основних центрах імпорту;
- оптові ціни;
- роздрібні ціни;
- ціни оферти - ціни продавця в його офіційній пропозиції про продаж товару;
- ціни покупця (ціни контроферти);
- регіональні - ціни, які діють в межах інтеграційних угруповань;
- номінальні - ціни, вказані в прейскурантах;
- трансфертні - ціни, що діють в межах транснаціональних корпорацій;
- статистичні - середньозважені за певний період часу.
Укладаючи зовнішньоторговельний контракт про купівлю-продаж товару, суб'єкти господарської діяльності мають справу з такими видами цін:
- базисною, яка використовується для визначення сорту або якості товару, яку узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем. Вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого товару, якщо характеристики останнього відрізнятимуться від обумовлених у контракті;
- фактурною, яка визначається умовами поставки, вказаними в контракті.
Умови поставки товару визначають обов'язки покупця і продавця щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі чи пошкодження товару з продавця на покупця. Базисні умови поставки визначають, хто несе витрати, пов'язані з транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера. Ті витрати з приводу доставки товару, які несе продавець, включаються до ціни товару. Ці умови називаються базисними тому, що вони встановлюють базис ціни товару і впливають на рівень ціни товару.
Витрати в процесі експортування різноманітні і складають до 40 - 50% ціни товару. Вони можуть включати:
- витрати на підготовку товару до відвантаження (перевірка кількості та якості, пакування);
- оплату завантаження товару на перевізні засоби внутрішнього транспортувальника;
- оплату перевезень товару від пункту відправлення до основних засобів транспортування;
- оплату вартості завантаження товару на основні засоби транспортування;
- оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;
- оплату страхування вантажу під час перевезення;
- витрати щодо зберігання товару протягом перевезення;
- витрати щодо розвантаження товару в пункті призначення;
- витрати з приводу доставки товару до пункту призначення на склад покупця;
- оплату митних зборів, податків при перетинанні митного кордону.
Базисні умови розробляються міжнародною торговою практикою. Зміст цих умов не є загальноприйнятим у міжнародній торгівлі, а визначається, як правило, торговельними традиціями, які склались у різних країнах, портах, галузях.
В сучасній практиці міжнародної торгівлі одержав визнання „Інкотермс” (міжнародні комерційні терміни), оскільки запропоноване в ньому тлумачення окремих термінів відповідає найбільш розповсюдженим торговим звичаям, які склалися на світовому ринку.
За класифікацією Інкотермс всі базові умови розбиваються на чотири групи. В основу класифікації покладені розходження в обсязі зобов'язань контрагентів по доставці товару.
Перша група („Е”) має одну умову – „франко-завод”, що містить мінімум зобов'язань для продавця й полягає лише в наданні товару для покупця в місці перебування продавця (табл. 1).
У другу групу („F”) включені умови, що вимагають від продавця зобов'язання передати товар перевізникові, вказаному покупцем (ФОБ, ФАС, „франко-перевізник”).
У третій групі („С”) об'єднані умови, за якими продавець повинен забезпечити перевезення продукції, але не зобов'язаний приймати на себе ризик випадкової загибелі або пошкодження товару або нести будь-які додаткові витрати, які могли б виникнути після відвантаження товару („Вартість і фрахт”, „Вартість, страхування і фрахт”, „Фрахт/перевезення оплачене до”, „Фрахт/перевезення і страхування оплачені до”).
Четверта група („D”) включає умови поставки, що передбачають зобов'язання продавця нести всі витрати й ризики, які можуть виникнути при доставці товару в країну призначення, - „Поставка до кордону”, „Поставка із судна”, „Поставка з причалу”, „Поставка без сплати мита”, „Поставка з оплатою мита”.
Таблиця 1