5. Еволюція соціальних комунікацій

5.1. Хронологія громадських комунікаційних систем

Громадська комунікаційна система (ГКС) – це  структурована (впорядкована певнимчином) сукупність комунікантів, реципієнтів, смислових повідомлень, комунікаційних каналів і служб, які мають матеріально-технічні  ресурси і професійні  кадри.  Якщо  культура представить собою сукупність матеріальних та нематеріальні культурних, тобто,  штучних соціальних, смислів, то ГКС - це частина  упредметненої культури, що забезпечує рух  культурних смислів в соціальному просторі та часі.  Іншими словами, ГКС  в цілому та її елементи – це матеріалізована комунікаційна  культура в різні  історичні епохи.

Древо комунікаційних каналів,розглянуте в розділі 4.5, являє  собою еволюцію одного з елементів ГКС. Тепер спробуємо  уявити еволюцію  систем суспільних комунікацій  в  цілому. Напрямок  цієї еволюції  достатньо очевидний: від усної комунікації  до  документної  комунікації і далі - до електронної  комунікації. Ясно також, що,еволюція  соціальних  комунікацій органічно  пов'язана  з еволюцією культури, яка  представлена ​​у вигляді п'яти стадій: пракультура - археокультура -палеокультура - неокультура - постнеокультура (див. Введення).  Звідси  випливає,що стадії  еволюції  культури  збігаються зі стадіями  розвитку ОКС і можуть  служити основою  при  розробці  хронології ОКС.

Послідовна  зміна  ОКС відбувається не  стихійно, а  в  силу  кризи  комунікаційних каналів, яка полягає в тому, що ці  канали  перестають  задовольняти  комунікаційні потреби окремих людей і суспільстваства в цілому. Дозвіл  кризи досягається шляхом біфуркації (поділу) перевантажених каналів. На рис. 4.7 представлені чотири біфуркації, які відбувалися на стику археокультури і палеокультури (III тис. до н. Е..), На  стику  палеокультури  і  мануфактурної неокультури (1440-і рр..), На стику  мануфактурної та індустріальної неокультури (початок XIX століття), нарешті , в наш час - перехід від неокультури до постнеокультури (кінець XX століття).«Точки» біфуркації - це межі між  різними  ГКС. Звичайно, в історичному часі «точка» - це не  моментальна  зміна,  а  досить  тривалий проміжок, тому біфуркацію потрібно  розуміти  як  перехідний  період  між  різними ГКС.

Комунікаційна  культура  визначається як панівна  в  суспільстві  нормами  і способами фіксації, зберігання і  розповсюдження  культурних смислів, тобто родом соціальної комунікації. Розрізняються наступні  рівні комунікаційної  культури: словесність - книжність - мультимедійність.  Причому, книжність  підрозділяється на три покоління:  палеокультурне (рукописна книга),  мануфактурне  неокультурне (мануфактурне книгодрукування), індустріальне  неокультурное (ма-шинна поліграфія). Рівні комунікаційної  культури  відповідають різним  видам  ГКС. Враховуючи  цю відповідність, можна  уявити  хронологію суспільних комунікаційних  систем у вигляді табл. 5.1.  Треба зауважити, що  хронологія зміни ГКС для  різних  географічних регіонів неоднакова  через  нерівномірності їх культурного розвитку.  У табл. 5.1  представлений регіон, іменований «західна цивілізація» (Західна  Евpoпa і Близький Схід), який  завжди  був  лідером культури.

Назва ГКС	Рівні комунікаційної культури:	Хронологічні рамки	Тривалість (років)	К-ть коменікаційних каналів.
I.Общинна ГКС	Панування іконічних документів Панування археокультурной словесності. біфуркація I	40 ―15 тис.р. н. 15 ―5 тис. р. н.	25 тис. 10 тис.	4 4
II.Рукописна ГКС	Поєднання словесності і палеокультурнойкнижності. біфуркація II	III тис. до н. е. – I пол. XV ст.. н.е.	4,5 тис.	6
IIIII.Мануфактурна ОГКС	мануфактурна неокультурная книжність; пануваннямануфактурного друкарства. біфуркація III	II пол. XV -XVIII рр.	350	8
IV. Індустріальна ОГКС	мануфактурна неокультурная книжність; пануваннямануфактурного друкарства. біфуркаціяIIIІндустріальная неокультурная книжність; панування машинноїполіграфії. біфуркація IV	XIX ― I пол. XX рр.	150	10
V.Мульти­медійна ОГКС	Панування мультимедійних телевізійно-комп'ютерних каналів	II пол. XX р. ― ?	?	12

Звернемо  увагу  на  те, що внаслідок  закону  кумуляції  комунікаційних  каналів ( закон  ККК) більш пізні  ГКС включають  комунікаційні  канали попередньої  систем,правда, в  технічно  модернізованому  вигляді. Так,  рукописна ГКС  зовсім не скасувала канали словесності; індустріальна  книжність  модернізувала канал книговидання, відкритий  мануфактурним  книгодрукуванням, і  ввела  в обіг новий канал - пресу;  мультимедійна  ГКС  акумулює можливості як словесності, так  і  книжності,  включаючи їх  в  мультимедійне  середовище .  Рівень комунікаційної культури визначається  пануючими  засобами комунікації.

Словесність – такий  рівень  комунікаційної культури, коли всі культурні  смисли передаються в  соціальному просторі і часі за допомогою усної комунікації. Книжність - такий стан культури, коли основні (не всі!) Культурні  смисли передаються за допомогою документної комунікації. Мультимедійність досягається тоді, коли основні  культурні  смисли  передаються за допомогою електронної комунікації.

Пракультура - це час  становлення  комунікаційних  каналів, коли про існування громадських  комунікаційних  систем говорити не доводиться, бо не склалася основа для їх формування. Тому в табл. 5.1 стадія  пракультури не врахована.  Рання археокультура  (епоха палеоліту) пройшла  під  знаком  пріоритету символьно-іконічних документів у  вигляді  палеолітичного живопису і скульптури (див. розділ 4.1); в неоліті пріоритет перейшов до усної комунікації, і в  первісних громадах землеробів і  скотарів  стали  складати  общинні ГКС , де панувало усне слово. Розглянемо більш докладно взаємозв'язки між рівнями комунікаційної культури (словесність - книжність - мультимедійність) і стадіями любської культури (архео-, палео-, нео-, постнеокультура).