Класифікація коштовного каміння

 

Існують різноманітні класифікації коштовного каміння, але найбільш поширені основані на критеріях їхньої цінності і використання. Широко застосовується класифікація, розроблена радянським професором Е. Я. Кієвлєнко. Згідно неї все коштовне каміння ділиться на три групи:

• ювелірні камені (дорогоцінне каміння);

• ювелірно-виробні камені;

• виробні камені.

У вказаних групах камені розташовані в порядку їх вартості, за яку прийнята ціна каменя високої якості на світовому ринку.

Перша група ділиться на чотири порядки:

I порядок – алмаз, смарагд, рубін, синій сапфір

II порядок – олександрит, сапфіри оранжевий, фіолетовий і зелений, благородний чорний опал, благородний жадеїт.

III порядок – демантоїд, шпінель, благородні опали білий і вогняний, аквамарин, топаз, родоліт, турмалін.

IV порядок – хризоліт, циркон, берил жовтий, зелений та рожевий, кунцит, бірюза, аметист, піроп, альмандин, місячний і сонячний камені, хризопраз, цитрин.

Друга група ділиться на два порядки:

I порядок – лазурит, жадеїт, нефрит, малахіт, бурштин, гірський кришталь безбарвний і димчастий, чароїт.

II порядок – агат, амазоніт, родоніт, гематит-кривавик, іризуючий обсидіан, опал звичайний, непрозорі іризуючі польові шпати.

Третя група

Не має підрозділів. У неї входять яшма, письмовий граніт, скам'яніле дерево, мармуровий онікс, лиственіт, обсидіан, гагат, селеніт, флюорит, авантюриновий кварцит, агальматоліт, візерунчастий кремінь, кольоровий мармур.

Коштовне каміння І-ї групи

 

Алмаз

Єдиний коштовний камінь, що складається з одного елемента. Назва, можливо, походить від грец. «адамас» (непереможний, непереборний) або від арабського «ал-мас» (персидське «елма») – дуже твердий. Алмаз – це кристалічний вуглець. Вуглець існує в декількох твердих алотропних модифікаціях, тобто в різних формах, що мають різні фізичні властивості. Алмаз – одна з алотропних модифікацій вуглецю і найтвердіша з відомих речовин (твердість 10 за шкалою Мооса). Інша алотропна модифікація вуглецю – графіт – одна з найбільш м'яких речовин. Виключно висока твердість алмазу має велике і важливе практичне значення. Він широко використовується в промисловості як абразив, а також в ріжучих інструментах і в бурових коронках.

Алмаз кристалізується в кубічній (ізометричній) сингонії і зазвичай зустрічається у вигляді октаедрів або кристалів близької форми. Колір різноманітний. Зазвичай алмази безбарвні або жовтуваті, але відомі також блакитні, зелені, яскраво-жовті, рожево-лілові, димчасто-вишневі, червоні камені; зустрічаються і чорні алмази. Алмаз прозорий, проте буває і непрозорим.

Головні виробники алмазів - Австралія, Росія, ПАР і Демократична Республіка Конго, на які в сукупності припадає понад 3/5 світового видобутку алмазів. Інші великі виробники – Ботсвана, Ангола і Намібія. Індія, колишнє єдине джерело алмазів до 18 ст., в даний час добуває їх порівняно небагато.

Алмази ювелірної якості зустрічаються в ПАР і в Республіці Саха (Якутія, Росія) у кімберлітах – темних зернистих ультраосновних вулканічних породах, складених переважно з олівінів і серпентинів. Кімберліти залягають у формі трубчастих тіл і зазвичай мають брекчиєподібну будову. З декількох тонн видобутого кімберліту витягують частки карата високоякісного алмазу. Алмази видобувають також з алювіальних (річкових) і прибережно-морських галькових розсипів, куди вони виносилися в результаті руйнування алмазовмісних кімберлітів вулканічної брекчії. У таких умовах коштовні камені зазвичай набувають шорсткої поверхні.

Відомі випадки, коли алмази, добуті з кімберлітових трубок, вибухали, що свідчить про колосальне напруження всередині каменя. Це явище дає ключ до розуміння того, що кристалізація алмазів повинна була протікати в умовах величезних тисків. Більшість огранованих алмазів при дослідженні в поляризованому світлі виявляє наявність внутрішньої напруги. Вважають, що алмази утворилися на великих глибинах в мантії Землі, а потім не менш ніж 3 млрд. років тому потужними вибухами були винесені на поверхню. Алмази виявлені також в метеоритах.