Яйце → личинка → лялечка → зріла особа.

Житла. Гнізда мурахи будують у ґрунті, деревині, на поверхні землі (мурашники). Існують і блукаючі види, що не мають постійного гнізда. Гнізда мурах зовсім інші, ніж у бджіл чи суспільних ос. Це не симетричні структури з геометрично правильних чашечок, а складні сіті з неоднакових за розміром тунелів і камер. У будь-якому виді то – споруди, загальне улаштування яких однакове. Колонії лісових мурах, вид яких розповсюджений практично по всьому світі, будуються в селянському стилі (village-style) і являють собою мурашник до 2 м у діаметрі, з населенням у 60 – 90 тис. осіб.

У тропіках Старого Світу живе мураха-швець, якого було названо так тому, що він будує гнізда зі скріпленого між собою листя. Засіб побудови – цікавий: у мураха немає ніяких інструментів для зшивання листя. Замість голки йому слугує личинка. Підтягнувши кінці двох листків, мурахи-робітники міцно притискаються один до одного, а інші робітники, тримаючи в щелепах личинки, водять ними по краях листя. Личинка має залози, виділення яких допомагає їй при побудові кокона перед лялькуванням. Клійка рідина, що швидко твердіє на повітрі, виділяється через рот личинки. Прикладаючи личинку ротом до країв листя, мурахи їх склеюють. Так з листя виникає мішок, усередині якого розміщується гніздо. В будь-якому мурашнику має бути тепло й волого. Земляні бугорки, що насипаються мурахами, слугують уловлювачами сонячного тепла й функціонують як мініатюрні парники. Деякі мурахи збирають дрібні камінці, шматочки деревного вугілля й мертвих рослин і вкладають їх на поверхню гнізда в якості сонячних колекторів.

Не менш вражаючою є архітектура термітника. Величезні будівлі, що возводяться термітами, або білими мурахами, не йдуть в жодне порівняння з будівлями бджіл, ос чи звичайних мурах. Вони схожі то на злегка закруглені купи глини, то на конусовидні споруди, інколи нагадуючи гостроверхі готичні собори. В них мешкає інколи до 1,5 млн. дрібних істот. Сільські жителі Африки проробляють дірку в термітнику, руйнують нутро й у такій міцній «шкаралупі» печуть хліб, тримають запаси їжі, а навіть держать курей. Вони добре засвоїли, що на місці термітника і в його окрузі все росте краще, ніж на звичайних грядках. Основа термітника – вежа, їх будується все більше й більше. Вони покривають доволі зручні підземні приміщення, влаштовані разом з першими двома вежами. Після завершення розширення термітника всі конуси покриваються зводом з міцної глини, склеєної слиною. Вони не тріскаються від спеки, не розмиваються дощами. Цю стріху неможливо пробити навіть залізом, її нездатні продавити своєю вагою навіть великі тварини. Слони люблять чухатися об ці побудови, гепарди залізають на них, щоб обстежувати округу. Над першим зводом будується другий, покривається ще міцнішим зводом, потім третій, четвертий… Палац термітів має висоту до 8 м. На випадок злив терміти будують відводні труби. Побудови термітів створюють цілі селища. Вчені зіставляють їх з розмірами Аркаїму, легендарного міста людей епохи бронзи. Кульо-, горщико- й дзвоновидні куполи, стінки яких створені рядами колонок, що будуються по спіралі, складна система галерей, що схрещуються чи переходять одна в одну – так виглядають складні побудови термітів.

Соціальний устрій. Усі мурахи живуть колоніями. В них існує поділ праці між чоловічими й жіночими особами, а також кастова нерівність. Каст загалом – ТРИ:

а) цариці, що засновують нові колонії і після цього виконують функцію машини по відтворенню поколінь;

б) крилаті чоловічі особи, що виконують роль шлюбних партнерів для маток; після спарювання гинуть:

в) не здатні до зачаття жіночі особи (недорозвинені самки), що покликані виконувати господарські завдання (мисливці, солдати, пастухи, наглядачі, носильники, двірники, санітари, вихователі та ін.).

За своїм генетичним потенціалом усі запліднені яйцеклітини здатні перетворюватися в цариць, але в житті так не відбувається. Природа випрацювала якийсь забороняючий механізм, що залишає реальні можливості народжувати дітей тільки для 2 – 3-х осіб. Правда, тільки до пори, доки всі мурашихи живуть колективно. Як тільки населення надмірно розростається, миттєво спрацьовує той же біологічний механізм, але вже в дозволяючий бік, і виділяється кілька молодих мурах-самок, які покидають гніздо і формують дочірні сім’ї. Вони буквально вириваються із гнізда, що дозволяє припустити величезну боротьбу за право на те, щоб стати маткою. Скільки їх при тому загризається за наказом старої цариці, невідомо.

Робоча каста часто ділиться на підкасти чи субкасти. Причому належність до тієї чи іншої касти не залежить від розумових здібностей, трудових навичок чи становища батьків, а виключно від фізичних розмірів. Робоча каста ділиться на дві або три субкасти: 1) дрібних, середніх чи крупних, або 2) дрібних і крупних комах. Дрібні робітники або виконують захисні функції (солдати), або виступають в ролі соціалізаторів. Крупні найачстіше займаються полюванням. Дрібні й середні робітники в більшості випадків виконують коло завдань, які міняються з віком. Спочатку вони працюють няньками, обслуговуючи приплід, потім стають будівничими, поширюючи й ремонтуючи гніздо, а найстаріші (й частіше за інших гинучі) виконують небезпечну функцію фуражирів, тобто збирають и приносять у мурашник їжу. Їх можуть по дорозі вбити чи роздавити.

Отже, в мурах немає пожиттєвої приреченості на одну якусь професію. Але є одна каста, приналежність до якої незмінна. В неї входять мурахи, які начебто все можуть робити, але працюють погано й тільки під наглядом інших. Їх умовно називають «підсобними робітниками», які мобілізуються на всілякі аврали. Але жодна особа не може ухилитися від накресленого природою заняття заради своєї забаганки чи волевиявлення все-одно. Вчені вирішили дослідити, наскільки швидко й успішно мурахи зможуть освоїти нову територію, якщо взяти їх групами з різних «областей». Для цього з одного мурашника виділили самку й надали їй з різних мурашників незнайомих одне з одним 10 солдат, 10 фуражирів і 10 будівників. Останню десятку й складали ті самі «різноробочі». Результат був таким. Мурахи вижили, зберегли свою самку й заснували нову колонію. Для цього їм прийшлося освоювати нові спеціальності. Вижили всі групи, крім однієї – тих самих, які завжди працювали погано. Отримана дивна аналогія з людським суспільством: професіонал всюди професіонал.

Мурахи не виносять самотності, швидко гинуть. Навіть удвох вони протримаються довше, але щоб жити по-справжньому потрібно не менше 10 товаришів. Мураха, що відчуває наближення смерті, не хоче травмувати своїх товаришів, які дуже емоційно переживають такі речі. Ввечорі тихенько він іде з гнізда, залізає на травинку й так, похитуючись на вітру, проводить останні день-два свого життя.

Щодо ж соціальної структури термітника слід сказати, що вона нагадує монархію, на чолі якої стоїть цариця-матка й цар. Наступну ступінь в ієрархії термітів займають воїни, ступінь нижче – робітники. Робітничий стан набагато численніший від воїнського. Під час походів воїни йдуть попереду робітників. Робітниці-самки зайняті вихованням підростаючого покоління, захищають його, привчають до промислу. Цариця й цар живуть у особливих покоях будівлі. Їжу їм приносять постійно, їх чистять, прибирають з покоїв те, що викинуте. Справа царя й цариці – приносити потомство. Схема структури така: