Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Господарське право.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
863.74 Кб
Скачать

Тема 2.

Відповідно до ст. 79 ГКУ господарським товариством визнається підприємство або інший суб’єкт господарювання, створений юридичними особами та (або) громадянами шляхом об ’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Отже, можна виокремити такі ознаки господарського товариства:

  • створення на добровільних засадах;

  • створення як юридичними, так і фізичними особами;

  • створення товариства поєднано із об’єднанням майна осіб, які його створюють;

  • господарське товариство створюється з метою отримання прибутку.

Господарські товариства можуть виступати в 2-х юридичних якостях:

підприємства (ст. 55 ГКУ) — це має місце в тих випадках, коли учасники господарського товариства своїми силами безпосередньо здійснюють виробничу, науково-дослідну, торгівельну та іншу діяльність у порядку, передбаченому діючим законодавством (ч. 1 ст. 62 ГКУ). В такій якості діють орендні підприємства, інші господарські товариства, які силами своїх учасників виконують господарську діяльність з метою отримання прибутку. В цьому разі господарське товариство діє не тільки на підставі Закону України “Про господарські товариства”, але й на підставі законодавства про підприємства в України (зокрема, ст. 62-72 ГКУ);

як власники майна тих підприємств і господарських організацій, які створені ними на базі власного майна (дочірні підприємства). Створивши їх, господарське товариство як власник майна здійснює функцію управління і виступає як орган господарського керівництва. В таких випадках господарське товариство безпосередньо не здійснює господарську діяльність, а лише управляє майном своїх дочірніх підприємств.

Такі господарські товариства підпадають під дію ст. 2 ГКУ, якою передбачені “… інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності”.

Господарське законодавство виділяє п’ять видів господарських товариств:

  • акціонерне товариство;

  • товариство з обмеженою відповідальністю;

  • товариство з додатковою відповідальністю;

  • повне товариство;

  • командитне товариство.

В доктрині господарського права господарські товариства поділяються на: персональні товариства, які передбачають обов’язкову особисту участь їх учасників та об ’єднання капіталів, для яких достатньо лише майнової участі.

Відповідно до ст. 80 ГКУ акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов ’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Отже, акціонерному товариству притаманні такі ознаки:

  • наявність   статутного   фонду,   поділеного   на   певну   кількість   акцій   рівної номінальної вартості;

  • відповідальність товариства за своїми зобов’язаннями тільки власним майном;

  • звільнення   акціонерів   товариства   від   відповідальності   за   зобов’язаннями товариства.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариство з обмеженою відповідальністю більшістю своїх рис подібне до акціонерного товариства. Відмінність виявляється лише у поділі статутного фонду ТОВ на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов ’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників. Товариство з додатковою відповідальністю є схожим із ТОВ з єдиною відмінністю — наявності у учасників товариства додаткової відповідальності   за зобов’язаннями товариства. Додаткова солідарна відповідальність означає, що кредитори на власний вибір можуть звернутися з вимогою покриття боргу товариства до будь-якого з учасників, який повинен задовольнити вимоги кредиторів, а згодом в порядку регресу вимагати від інших учасників сплати тієї частини боргу, що відповідає їх частці у статутному фонді товариства.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Повне товариство є класичним персональним товариством, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства, здійснюють управління його справами і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, яке належить їм на праві власності і на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Командитне товариство, на відміну від повного товариства, має у своєму складі дві категорії учасників з різним правовим статусом:

  • повні учасники, які від імені товариства здійснюють підприємницьку діяльність, управляють його справами і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном;

  • вкладники, участь яких у товаристві обмежується сплатою вкладу в грошовій та/або майновій формі без обов’язків персонального характеру та додаткової відповідальності; ризик збитків за результатами діяльності товариства для вкладника обмежується сплаченим вкладом.

Порядок створення господарського товариства залежить від його виду. Загальним є те, що у всіх випадках повинно бути рішення засновників про створення товариства, підписаний засновницький договір, в необхідних випадках розроблений і затверджений Статут.

Будь-яке господарське товариство має бути зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності в органах державної реєстрації. Державна реєстрація господарських товариств здійснюється в загальному порядку, передбаченому ст. 58 ГКУ та Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Спеціальний порядок державної реєстрації передбачений щодо господарських товариств, які здійснюють такі види діяльності: банківську, страхування, спільне інвестування та біржову діяльність на ринку цінних паперів, — і регулюється спеціальним законодавством.

Факт державної реєстрації господарського товариства в загальному або спеціальному порядку свідчить про набуття ним статусу юридичної особи з дня внесення визначених законом відомостей до відповідного державного реєстру.

Оскільки підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися у двох організаційних формах, то зацікавлені особи (засновники) можуть засновувати ці два види організаційних форм підприємництва. Заснування підприємницької діяльності як складний процес поділяється на кілька стадій. Залежно від виду організаційної форми підприємництва цих стадій може бути дві або три. Зокрема, заснування підприємництва в організаційній формі фізичної особи - підприємця передбачає дві стадії, а саме: стадію волевиявлення та стадію державної реєстрації. Заснування підприємництва в організаційній формі юридичної особи проходить ще одтгу стадію, яка передує державній реєстрації. Ця стадія називається стадією затвердження установчих документів та формування органів юридичної особи. Стадія волевиявлення. На цій стадії особи, які бажають розпочати підприємницьку діяльність (засновники), приймають рішення про заснування підприємництва. Якщо підприємницька діяльність засновується в організаційній формі фізичної особи -підприємця, то таке рішення приймається відповідною фізичною особою (громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства) усно і не оформляється у виді окремого документа. Це ж стосується випадків створення юридичної особи однією фізичною особою. Якщо підприємницька діяльність засновується в організаційній формі юридичної особи - суб'єкта підприємництва, то рішення про заснування1, як правило, приймається письмово, за винятком створення юридичної особи однією фізичною особою. У разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємництва іншою юридичною особою, рішенням про заснування буде вважатися рішення вищого органу управління юридичної особи2 - засновника, яке оформляється протоколом. У разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємництва територіальною громадою, рішенням про заснування виступатиме відповідне рішення компетентного органу місцевого самоврядування. У разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємництва Автономною Республікою Крим, рішенням про заснування буде вважатися відповідне рішення компетентного органу влади Автономної Республіки Крим. У разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємництва державою, рішення про заснування приймає компетентний орган державної влади. У разі створення юридичної особи - суб'єкта підприємництва двома або більше засновниками, рішенням про заснування є засновницький договір, який укладається між засновниками у письмовій формі. Відповідно до ч. З ст. 57 Господарського кодексу України у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання і визначають: 1) порядок спільної діяльності щодо його утворення; 2) умови передачі йому свого майна; 3) порядок розподілу прибутків і збитків: 4) управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників; 5) порядок його реорганізації та ліквідації; 6) інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом. Стадія затвердження установчих документів та формування органів юридичної особи. Ця стадія характерна лише для юридичних осіб - суб'єктів підприємництва, які створюються і діють на підставі установчих документів, склад та зміст яких залежить ' Для заснування цієї організаційної форми підприємницької діяльності вживається термін створення юридичної особи -суб'єкта підприємництва. :Як правило, таким вищим органом управління є загальні збори учасників (членів). від організаційно-правової форми юридичної особи. Відповідно до ст. 88 Цивільного кодексу1 та ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта підприємництва є:

  • статут суб'єкта підприємництва у випадках, передбачених законом;

  • засновницький договір;

  • інше рішення про утворення юридичної особи - суб'єкта підприємництва.

Для окремих організаційно-правових форм юридичних осіб -суб'єктів підприємництва законом можуть встановлюватися винятки із цього загального правила. Так, відповідно до ч.І ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом повного і командитного господарських товариств є лише засновницький договір. Наявності статуту для цих організаційно-правових форм не вимагається. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут. Засновницький договір не вважається їх установчим документом. Відповідно до ч.2 ст. 57 Господарського кодексу України в установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта підприємництва, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. Статут юридичної особи - суб'єкта підприємництва, зокрема, повинен містити відомості про наступне: 1) його найменування і місцезнаходження; 2) мету і предмет діяльності; 3) розмір і порядок утворення статутного та інших фондів; 4) порядок розподілу прибутків і збитків; 5) органи управління і контролю, їх компетенцію; 6) умови реорганізації та ліквідації суб'єкта підприємництва; 7) інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта підприємництва, передбачені законодавством; 8) статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. 1 Прийнятий 16 січня 2003 року. Набрав чинності 1 січня 2004 року. У випадках прямо передбачених законом для затвердження статуту юридичної особи - суб'єкта підприємництва повинен скликатися спеціально уповноважений орган засновників, який має назву „установчі збори". Так, відповідно до положень Господарського кодексу України (ст. 81 та 97) скликання установчих зборів вимагається при утворенні акціонерних товариств та виробничих кооперативів. При утворенні інших організаційно-правових форм суб'єктів підприємництва, установчі збори можуть скликатися, однак це не є обов'язковим. Порядок скликання установчих зборів, їх компетенція та порядок прийняття ними рішень встановлюються законом. На цій же стадії заснування юридичної особи - підприємця суб'єкти, які затверджують статут (установчий акт), як правило, утворюють органи майбутньої юридичної особи. Відповідно до ст. 92 та 97 Цивільного кодексу України під органом юридичної особи - суб'єкта підприємництва слід розуміти одну фізичну особу або колектив фізичних осіб, які здійснюють управління юридичною особою та через які юридична особа набуває і здійснює свої права та обов'язки.

Стадія державної реєстрації. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва здійснюється на підставі Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року. Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: 1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка виконує роль заяви; 2) копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; 3) два примірники установчих документів; 4) документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи (розмір реєстраційного збору за реєстрацію юридичних осіб становить 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: 1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; 2) копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи); 3) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи -підприємця (розмір реєстраційного збору за реєстрацію фізичних осіб становить два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян). Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати три робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи. Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця. За результатами проведеної державної реєстрації юридичній та фізичній особам - підприємцям видається Свідоцтво про державну реєстрацію з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи або ідентифікаційним номером фізичної особи.