Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 16.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
187.9 Кб
Скачать

Тактичні і оперативно-тактичні нормативи зс пкс

НАТО

НАСТУП

взвод

рота

бат-н

бригада

дивізія

АК

ПА

Гр.А

Ширина фронту наступу:

- на головному напрямку

0,5

1,5

2-5

10-15

20-30

50

100

250

- на іншому напрямку

15

зо

80

150

400

ширина ділянки прориву

2

5

10

20

30

глибина бойового шикування

0,2

0,8

3

8-Ю

50

80-120

150-200

200-300

віддалення від переднього краю:

- других ешелонів

0,3-0,4

1,5-2

5-6

10-15

40-60

60-80

120-230

- командних пунктів

1-1,5

1-6

8-12

20-30

70-90

200-300

- тилових частин

8-10

35-40

70-110

180

170-260

темп наступу (км/доб)

10-20

10-20

10-20

20-30

20-30

20-30

20-30

20-30

Льотн. рес. ав. рідтрим. (на добу)

20-30

100

130-210

200-300

300-400

Шир.фронту висадки мор. десанту

0,5

1,5

3-5

10-15

30-40

40-70

Глибина завдань

- найближчого

1,5-2

3-4

6-12

20-30

50-60

100-150

200-250

- кінцевого (подальшого)

3-4

6-8

6-25

40-60

100-150

до 250

400-550

Ведення наступу

Основними етапами наступу дивізії (корпусу):

1 .Підготовка наступу.

2.Безпосередній наступ на обороняючого чи відступаючого противника.

3.Розвиток успіху і переслідування військ противника.

Першочерговою задачею в ході наступу відповідно до концепції "повітряно-наземна операція" є глибока поразка противника. Вона поряд із глибокою вогневою поразкою, здійснюється силами тактичної авіації і польової артилерії, включає дії частин і підрозділів армійської авіації, повітряно-десантних, повітряно-штурмових і аеромобільних формувань. Взаємодія між силами і засобами спрямована на досягнення одночасної поразки найважливіших об'єктів противника на всю глибину оперативної побудови його військ, що забезпечує раптовість, зосередження сил і засобів на головних напрямках, стрімкість, рішучість і гнучкість дій.

Наступ дивізії й армійського корпуса може починатися безпосередньо з прориву оборони противника, або подолання його смуги оборони, найбільше складними умовами для наступу вважаються такі, коли попереду оборонних позицій противником підготовлена смуга забезпечення.

При наступі із ходу з району зосередження для висування військ призначається смуга висування, у якій вибирається необхідна кількість маршрутів (2-4 на дивізію) військ, що забезпечують висування, у батальйонних колонах. Батальйони першого ешелону висуваються з засобами посилення.

З початком висування головних сил війська прикриття (передові і бойові загони) переходять до подолання смуги забезпечення противника. її подолання починається з нанесення по виявлених об'єктах ядерних ударів, ударів РУК і авіації, вертольотів вогневої підтримки і вогню артилерії. Слідом за вогневими ударами переборювати смугу забезпечення починають передові, (бойові) загони, що не знижуючи темпів наступу, обходячи пункти опору, захоплюють важливі ділянки місцевості і не допускають відходу противника з однієї проміжної позиції на іншу.

Для придушення пунктів опору противника вводяться в бій авангарди, виділені від кожної бригади першого ешелону. У смугу забезпечення противника при необхідності висаджуються повітряні десанти в складі рота-батальйон.

Бойові дії військ, що переборюють смугу забезпечення, підтримуються вогнем артилерії, РУК, ударами авіації і; вертольотами вогневої підтримки. По досвіду навчань "Шарфе Клінге" при подоланні смуги забезпечення 4 мпд і 10 тд 2 АК ФРН у смузі забезпечення вели бойові дії три передових загони за підтримкою ланки вертольотів вогневої підтримки кожного і було висаджено чотири тактичні повітряних десанти до посиленої мотопіхотної роти кожний. Для безпосередньої авіаційної підтримки було зроблено 80 літако-вильотів тактичної авіації. Смуга забезпечення противника глибиною 20 км була переборена за 2,5 години.

Головні сили висуваються за передовими загонами й авангардами в передових порядках у готовності до введення частини сил і нарощування зусиль військ, що переборюють смугу забезпечення, то вводиться частина головних сил бригад, дивізій першого ешелону і нарощується вогнева поразка військ противника.

Висування і розгортання ударного угруповання забезпечується ударами авіації, РУК, ВОП і вогнем артилерії. З виводом передових частин ударного угруповання на рубіж, віддаленим на 8-12 км від переднього краю оборони противника, починається вогнева підготовка, що проводиться з найбільшою щільністю на ділянці прориву.

Вогнева підготовка може починатися нанесенням ядерних ударів (ядерною підготовкою) засобами дивізії, армійського корпуса і тактичної авіації. Ядерна підготовка проводиться з метою нанесення максимальних втрат противнику, що протистоїть, і створення сприятливих умов для переходу військ у наступ.

Ядерні удари наносяться по військах, засобам ядерного нападу і пунктам керування, розташованими на обраних напрямках ударів. У результаті ядерної підготовки пропонується придушити оборону противника на значну глибину і створити в ній широкі проломи, що повинні бути використані наступаючими військами для стрімкого проникнення в глибину оборони і завершення розгрому військ противника. По досвіду навчань на ядерну підготовку витрачалося 60-70% - ядерних боєприпасів від загальної кількості виділених дивізії й армійському корпусу.

Після закінчення ядерної підготовки починається артилерійська підготовка з широким застосуванням високоточної зброї. Тактична авіація наносить удари по більш глибоких об'єктах із метою ізоляції поля бою. У ході ізоляції поля бою ударами РУК уражаються другі ешелони (резерви), засоби ППО, об'єкти тилу, розташовані в зоні бойового впливу дивізії і корпуса на глибині до 150 км. Масування вогню і застосування високоточних боєприпасів на ділянках прориву повинно забезпечити нанесення збитку 70-80 %. Такий збиток дозволяє мотопіхоті діяти без спішування з бойових машин.

Головні сили продовжують висування до рубежу атаки послідовно розгортаючись на призначених рубежах розгортання. Тривалість вогневої підготовки може бути в межах 40-60 хвилин, однак шаблона в її побудові не повинно бути.

По закінченні вогневої підготовки частини і з'єднання першого ешелону негайно переходять в атаку. З виходом військ на рубіж переходу в атаку, артилерія переносить вогонь у глибину і переходить до підтримки наступу, що здійснюється методом послідовного зосередження вогню.

Наступ на підготовчу оборону противника починається з прориву. Танки і мотопіхота відкриває вогонь, йде вперед, знищуючи живу силу і вогневі засоби. Механізовані частини разом із. танками переборюють опір противника, що обороняється, виходять на їхні фланги і прагнуть розширити ділянки прориву. Спішування мотопіхоти допускається з метою знищення окремих пунктів опору.

З розгромом батальйонів першого ешелону, що обороняються, й оволодіння першої позиції починається розвиток успіху. Ділянка прориву розширюється, нарощуються зусилля, знищуються або захоплюються кінцеві об'єкти. Таким чином, ділянки прориву і розвитку успіху зливаються в одну безупинну операцію. У глибині оборони дії військ будуть розпадатися на ряд окремих боїв і носити високоманеврений характер.

Для підтримки високих темпів наступу, швидкого прориву тактичної зони оборони противника, заборони відводу або підходу військ противника рекомендується наносити удари РУК по виявлених засобах ядерного нападу, резервам, що висуваються, висаджувати на вертольотах повітряні десанти. По досвіду навчань "Вінтекс", "Вексель", "Шарле Клінге" висадка тактичних повітряних десантів силою до мотопіхотного батальйону здійснюється на глибину 20-30 км, силою до бригади - на глибину 40-60 км.

Досвід бойових дій МПС у зоні Перської затоки показує, що в смугах забезпечення армійських корпусів і дивізії широко використовувалися вертолітні рейдові загони, що представляють повітряно - наземні тактичні групи в зоні "рота-батальйон"'. Вони виконували задачі по сковуванню підрозділів, що висувалися, і частин із складу других ешелонів (резервів), нанесенню раптових ударів по танковим і механізованим колонам, блокуванню шляхів відходу іракських формувань, дезорганізації системи керування і діяльності тилу, відволіканню сил і засобів противника від рішення головних задач і наданню психологічного впливу на його особовий склад. У тилу іракських військ діяли підрозділи "Спецназ", що виводили з ладу важливі вузли комунікацій, пункти керування, ВЛС і здійснювали цілевказівки.

З метою сприяння головним силам ударних угруповань, що наступали з фронту, широко використовувалися тактичні повітряні аеромобільні і морські десанти. Найбільш великий повітряний десант у складі двох пдб 82 вдд був викинутий парашутним способом ранком 24.02.91 р. у південному пригороді Ель-Кувитта. Десант виконував задачу захоплення й утримання столичного аеропорту до підходу з південного напрямку передових частин 1 і 2 здмп експед-я див. морської піхоти. Одночасно на прибережні острови ФАІДАКА і БУБІЯН, а також на важливі в оперативному відношенні ділянки східного узбережжя КУВЕЙТУ була зроблена висадка морських десантів. Дії десантів підтримувалися ударами літаків авіаносної авіації і вогнем корабельної артилерії.

Для нарощування зусиль у ході наступу висилається оперативне рухливе угруповання корпуса рейдові загони зі складу дивізії першого ешелону.

У ході прориву тактичної зони оборони можливі контратаки противника. їх планується відбивати силами і засобами дивізії першого ешелону, ударами РУК, вогнем артилерії армійських корпусів і ударами підтримуючої авіації, а в умовах застосування ядерної зброї - нанесенням по військах ядерних ударів, що контратакують. Рекомендується нанесення удару у фланг і тил противника, що контратакує, і контрудари відбиваються вогнем із місця або ударом з ходу.

Після виконання бригадами першого ешелону найближчої задачі передбачається введення в бій других ешелонів і резервів дивізій із метою розвитку успіху і виконання кінцевої задачі у високих темпах. Для забезпечення введення в бій других ешелонів (резервів) дивізій здійснюється вогнева підтримка артилерією й авіацією з використанням високоточних боєприпасів, а в умовах застосування ядерної зброї наносяться ядерні удари.

Після виконання дивізіями першого ешелону найближчої задачі корпуса або після захоплення ними важливих об'єктів на глибині 40-70 км передбачається введення другого ешелону (резерву) армійського корпуса. При введенні в бій дивізії другого ешелону їй може виділятися до 20-25 ядерних боєприпасів і одна-дві бригади польової артилерії (4-8 дивізіонів). Після введення в бій другого ешелону дивізій і армійського корпуса бригади і дивізій першого ешелону продовжує наступ разом із бригадами і дивізією другого ешелону. Частини і з'єднання, що понесли великі втрати, можуть бути виведені в резерв.

Введення в бій другого ешелону (резерву) армійського корпуса робиться після нанесення поразки противнику ядерною зброєю, а в умовах, коли ядерної зброї не застосовувалося, забезпечується ударами авіації, РУК, ВОП і вогнем артилерії. На навчанні "Винтекс" для забезпечення введення в бій 1 бртд 7 АК США тактична авіація зробила 30 літако-вильотів, а ВОП до 80 вильотів. При цьому ядерні удари, удари авіації і вогонь артилерії в першу чергу наносяться по засобах ядерного нападу противника і по резервах, особливо в момент їх висування з районів зосередження для нанесення контрудару.

У ході ведення наступу виникає необхідності форсування водяних перепон, що знаходяться в смугах наступу. На погляд військових фахівців США і ФРН водяні перепони передбачається форсувати з ходу, а при неможливості - з попередньою підготовкою у короткі терміни і переважно вночі. Для захоплення мостів, переправ на водяних перепонах передбачається висадка повітряних десантів, а також висилка передових загонів із задачею швидкого виходу до водяної перепони, форсування її з ходу, у взаємодії з повітряними десантами захоплення плацдармів на протилежному березі і забезпечення форсування головними силами з ходу. Перед висадженням повітряних десантів можуть бути нанесені ядерні удари. Бойові дії передових загонів і повітряних десантів забезпечуються ударами авіації і вогнем артилерії, виділеної до складу передових загонів і особливо змішаними літако-вильотами групами і загонами, що наносять удари по противнику, використовуючи сховані ділянки місцевості.

У арміях НАТО при веденні наступу велика увага приділяється розвитку успіху. Він, як правило, починається в момент, коли противнику важко утримати займані позицій і опір його значно знизився. Ціль розвитку успіху полягає в позбавленні противника можливості відновлення організованої оборони або організованого виходу з бою.

Війська, які здійснюють розвиток успіху, швидко здійснюють рейди, удари й охвати по захопленню об'єктів, які приводять до вирішального успіху, при цьому широко використовуючи дії повітряних, аеромобільних і морських десантів.

Так в інтересах нарощування темпів наступу 7 АК США в зоні Перської затоки була висаджена з вертольотів бригадна тактична група з складу 101 вшд. Аеромобільному десанту була поставлена задача опанувати важливими в оперативному відношенні ділянками місцевості і не допустити відходу іракських частин у напрямку м. Басра. З метою створення загрози іракським фронтовим формуванням з тилу і сприяння наступившим МИС у районі м. Насирия був висаджений аеромобільний десант (до 2-х батальйонів) із складу 101 вид.

Головною ударною силою ^армійського корпуса при розвитку успіху є бронетанкова (танкова) дивізія, що не вв'язуючись у затяжні бої з противником, прагне обминути його опорні Пункти і вийти до кінцевого об'єкта. Там, де противник робить опір на шляху до кінцевого об'єкта, дивізії першого ешелону сковує його з фронту, а бронетанкова (танкова) дивізія слідом за нанесенням ядерних ударів атакує його у фланг і тил.

Розвиток успіху може перерости в переслідування супротивника , що відходить, що є завершальною фазою розвитку успіху. Переслідування починається тоді, коли супротивник втратив спроможність до опору і робить спроби вийти з бою. Воно проводиться з граничною напругою всіх сил і максимального використання озброєння і бойової техніки. Ціль переслідування - повний розгром військ противника. У ході переслідування по противнику, що відходить, наносяться безупинні удари тактичної авіації, РУК, ВОП. Дивізія й армійський корпус із виходом на рубіж кінцевої задачі, можуть зробити перегрупування військ і перейти до закріплення захопленого рубежу (об'єкта). У залежності від обстановки можуть бути виділені в резерв або одержати нову бойову задачу на продовження наступу.

Слід зазначити, що погляди військового командування НАТО на організацію і ведення наступального бою відповідають сучасним вимогам. Однак у теорії організації я ведення наступу є сильні і слабкі сторони.

До сильних сторін наступу варто віднести наступні:

виділення дивізії до армійського корпуса значної кількості ядерних і високоточних боєприпасів; наявність у корпусі НАТО РУК;

створення сильного першого ешелону для нанесення початкового удару з метою досягнення рішучого успіху на самому початку наступу; нанесення головного удару з великим масуванням ядерної зброї, авіації, ВОД і танків, а також широке застосування високоточної зброї по основному угрупованню противника; широке застосування повітряних, аеромобільних і морських десантів, і вертолітних рейдових загонів, змішаних літако-вильотів груп і загонів як в оперативній, так і в тактичній зоні оборони противника.

До слабких сторін варто віднести: більшість засобів доставки ядерних і високоточних боєприпасів дивізії й армійського корпуса розташовуються в 4-8 км від лінії зіткнення військ, що робить їх уразливими від вогню звичайної артилерії; прагнення командування корпуса одними і тими ж з'єднаннями розгромити перший ешелон противника, його найближчі резерву і розвити успіх на всю глибину поставленої задачі.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Розглянувши основні положення поглядів командування НАТО на підготовку і ведення наступального бою дивізії й армійського корпуса, можна зробити висновок про те, що існуючі погляди на характер ведення наступальних дій в основному відповідають передовій військовій думці.

Викладені в лекції положення не є постійними. Вони щорічно удосконалюються в процесі оперативної і тактичної підготовки. Військове керівництво США і НАТО, готуючись до ведення війн, постійно удосконалюють структуру військ, проводить щорічно тактичні навчання в ланці бригада, дивізія, корпус і один раз у два роки великі навчання військ НАТО типу "Зима". Досвід проведення навчань за останні роки, а також бойові дії МНС у зоні Перської Затоки, висловлювання військових фахівців НАТО говорять про те, що дивізія і армійський корпус уже зараз, у мирний час, здатні вирішувати бойові задачі в сучасному бою і операції.

Все, викладене вище, вимагає від нас творчого підходу до вивчення наступальних дій, з тим щоб шукати нові способи ведення бойових дій по розгрому наступаючих військ противника, організації ППО полку і дивізії, з метою прикривати і захищати бойові порядки від ударів засобів повітряного нападу противника.

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

- Нагадати тему, мету заняття

- Дати вказівки на самостійне вивчення даної теми.

- Дати літературу необхідну для підготовки до групової вправи.

Старший викладач кафедри тактики та оперативного мистецтва

підполковник

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]