І. Основи наступу дивізії і армійського корпусу нато

Наступ в арміях основних держав блоку НАТО розглядається як основний вид бойових дій і проводиться у високих темпах /до 50 км за добу/ з головною метою - забезпечити повний розгром угруповання військ противника, що протистоїть, і захоплення території (рубежів, об’єкту).

Допоміжні цілі:

• захоплення визначеної території або ключових об’єктів та важливих ділянок місцевості;

• сковування противника на займаємих рубежах або районах;

• позбавлення противника необхідних військових та економічних ресурсів;

- введення противника в оману відносно напрямку головного удару/

Відповідно до положень, прийнятих у збройних силах НАТО, основними принципами організації і ведення наступу є:

1.- зосередження і створення переваги в силах і засобах на обраних напрямках в інтересах досягнення успіху на ранній стадії операції /бою/, підтримування високих темпів наступу;

2. - раптовість, яка виключає шаблонні дії і передбачає нанесення стрімких ударів по противнику з непередбачених напрямків і в несподіваний для нього час;

3. - стрімкість, що сприяє досягненню раптовості, замішанню і сковуванню противника, зниженню ефективності його контрзаходів, підтримка високих темпів наступу і закріплення успіху;

4. - гнучкість, що полягає" в ретельному і перспективному плануванні і застосуванні різних способів дій у залежності від обстановки, що складалася;

5. - рішучість, що передбачає постійну боротьбу за захоплення й утримання ініціативи, ведення бойових дій на всю глибину оперативної побудови бойових порядків військ противника, зберігання мобільності і гнучкості у використанні вогню, і маневру, засобів РЕБ, максимальне застосування наявних бойових можливостей у чітко скоординованих загальновійськових діях.

Важливою умовою досягнення успіху в наступі вважається забезпечення переваги в силах і засобах на напрямку головного удару не менше 4,6:1 на користь наступаючого.

Однак досвід бойового застосування МНС США і їх союзників у зоні Перської затоки показує, що в сучасних умовах традиційне створення переваги в силах і засобах наступаючих може виключатися. Відсутність переваги в силах і засобах цілком можливо компенсувати ретельно скоординованими діями СВ, ВПС і ВМС у сполученні з високою мобільністю, вогневою міццю й іншими чинниками. Особлива увага при цьому приділяється використанню ВТО всіх родів військ.

Способи й умови переходу в наступ

Війська переходять у наступ в різних умовах обстановки. Наступ може організовуватися і вестися в початковий період війни або в ході її. Він може вестися з застосуванням ядерної зброї або в умовах застосування тільки звичайної зброї. Вважається, що на Європейському театрі війни найбільш типовими умовами такі, при яких війська почнуть наступ з застосуванням тільки звичайної зброї, а потім у ході бойових дій перейдуть до застосування ядерної зброї.

У залежності від обстановки, наступ може вестися на противника, що поспішно перейшов до оборони або який займається підготовкою оборони.

Перший випадок - найбільш характерний для умов застосування ядерної зброї. Наступ на підготовлену оборону противника частіш усього буде починатися в умовах безпосереднього зіткнення з ним. У залежності від умов обстановки і визначається спосіб переходу в наступ.

У арміях США і ФРН передбачається два способи переходу в наступ: із ходу і з положення безпосереднього зіткнення із противником.

Під переходом у наступ з ходу розуміється такий спосіб переходу в наступ, коли війська висуваються з глибини, розгортаються в бойовий /передбойовий/ порядок у ході висування і без зупинки переходять у наступ. У початковий період війни він організується і ведеться безпосередньо з пунктів постійної дислокації, районів оперативного призначення або районів зосередження, що знаходяться на видаленні 30-80 км і більш від державного кордону або переднього краю.

Він може являтися продовженням зустрічного бою або при успішному розвитку контрудара в обороні. Такий спосіб є найбільше складним, тому що всі заходи щодо організації наступу, а також уточнення рішення, віддача наказів, організація взаємодії і забезпечення здійснюється в процесі висування і розгортання військ. Вважається, що наступ з ходу має свої позитивні і негативні сторони.

До позитивних сторін відносяться: зменшення ступеня уразливості військ від ядерної і звичайної високоточної зброї, підвищення скритності підготовки наступу і збільшення можливості досягнення раптовості, а також створення трудностей противнику в проведенні контрпідготовки. Негативною стороною даного способу є складність в організації висування /особливо ракетних військ і артилерії/, у проведенні вогневої підготовки, а також трудностей у керуванні військами й організації взаємодії.

Перехід у наступ з безпосереднього зіткнення із противником /з попередньою підготовкою/ - такий спосіб переходу в наступ, коли позиції, які займаються військами, розташовані поблизу противника, являються вихідним рубежем /районом/ для наступу. Він може проводитися після ведення оборонних дій на добре підготовлену оборону, коли противник випередив у розгортанні, перевершує в силах і засобах, а також при несприятливих умовах місцевості.

Позитивною стороною цього способу є те, що частини і з'єднання заздалегідь повністю розгорнуті і готові в будь-який час або після невеликого перегрупування сил почати атаку. Негативною стороною цього способу наступу вважається постійна уразливість військ від засобів ядерного нападу і звичайної високоточної зброї противника, його РУК і РОК.

З перерахованих способів переходу в наступ перший спосіб знайде широке застосування на початку війни в умовах застосування ядерної зброї, другий - у ході війни, особливо тоді, коли ядерна зброя не застосовується. Однак не виключено, що обидва способи в тій або іншій мірі будуть застосовуватися як у початковий період, так і в ході війни в умовах застосування ядерної і звичайної зброї.

Посилення і бойові задачі дивізії й армійського корпуса

Задачі дивізії та корпусу залежать від мети та завдання, яке отримав командир та командувач АК.

Дивізія (корпус) можуть займати: І ешелоні; II ешелоні або загальновійськовім резерві; на окремому напрямку або ізольованому напрямку. Головна роль дивізії (корпусу) в першому ешелоні діяти на напрямку головного удару.

Для ведення бойових дій на початку війни склад з'єднань в основному визначений вже в мирний час. Однак цей склад не може бути незміненений. Він змінюється в міру удосконалення організації й озброєння військ, а також у міру розвитку поглядів на характер і способи ведення бойових дій із початком війни. У залежності від обстановки склад з'єднань може нарощуватися за рахунок схованого мобілізаційного розгортання до початку війни, а також за рахунок підсилення з початком військових дій.

Вважається, що дивізія й армійський корпус у змозі організувати і вести наступ своїми силами і засобами. Однак в умовах застосування тільки звичайної зброї дивізія США, що діє на головному напрямку, може одержати на підсилення бригаду польової артилерії, дивізіон ЗУР "У.Хок", розвідувальний батальйон бронекавалерійского полку, саперний батальйон і інші частини і підрозділи. На виконання бойової задачі їй може бути виділено 40-60 ядерних боєприпасів, до 100 літако-вильотів тактичної авіації в добу.

Армійський корпус може у своєму складі мати 2-4 дивізії, із них 1-3 танкових (бригад), до чотирьох бригад або 15-20 дивізіонів (полків) польової артилерії, у тому числі дві-три УР "Ланс" і два-чотири РСЗВ "МLRS", бригаду ППО (США) у складі дивізіонів "У.Хок" і "Патріот", бригаду армійської авіації (США), розвідувально-ударний комплекс "Джисак", інженерну бригаду, частини і підрозділи інших родів військ. На виконання бойової задачі йому виділяється до 150-200 ядерних боєприпасів і 30-40 ядерних фугасів. Для безпосередньої авіаційної підтримки корпусу може бути виділено до 300 і більш літако-вильотів тактичної авіації на добу.

По досвіду проведення навчань СКШУ типу "Зима" "Отем фордж", "Шарфе Клинге" авіація для забезпечення бойових дій сухопутних військ щодня робила в інтересах корпуса біля 300 літако-вильотів, із них біля 50 - вночі в інтересах дивізії -100-120 літако-вильотів. Повітряна розвідка велася в інтересах дивізії на глибину до 100 км, армійських корпусів до 200 км. Однак, розглянуті норми посилення дивізії й армійського корпуса можуть бути різними в залежності від умов обстановки, - розв'язуваних бойових задач і наявності резервів.

У статутах армій США і ФРН не даються конкретні нормативи бойових задач дивізії і армійського корпуса, що характеризуються шириною смуги наступу, глибиною і темпом наступу.

Дивізії і корпусу США і ФРН у наступі призначаються: смуга наступу, найближча задача (у ФРН - об'єкт), кінцева задача (у ФРН - наступна).

Ширина смуги наступу визначається масштабом застосування ядерної зброї, бойовим складом, характером бойової задачі, місцем у бойовому порядку (оперативній побудові) корпуса (групи армії), умовами місцевості і характером оборони противника. По досвіду навчань НАТО на Західному ТВД дивізіям і корпусам, що діють на напрямку головного удару, смуга наступу призначається шириною:

• дивізії армії США - 20-30 км

• корпусу армії США, що наступає на напрямку головного удару - 50-70 км,

• на іншому напрямку - до 90 км і більш.

Ширина смуг наступу американських корпусів (3 і 7 АК) у зоні Перської затоки досягала 70-150 км, а в дивізій - 20-30 км. Ширина ділянки прориву корпуса може досягати 8-12 км (до 20 км), у дивізії - 3-6 км (до 10 км).

Найближча задача дивізії - прорив головної смуги оборони противника, розгром його дивізій першого ешелону в смузі наступу й оволодіння об'єктом на глибині 20-30 км.

Кінцевою задачею може бути завершення розгрому дивізій першого "ешелону противника, захоплення другої смуги оборони, нанесення поразки найближчим резервам, оволодіння об'єктом на глибині 40-70 км і забезпечення введення в бій другого ешелону (резерву) корпуса.

Найближчою задачею корпуса може бути розгром у взаємодії з тактичною авіацією дивізій першого ешелону протистоячої загальновійськової (танкової) армії противника, дезорганізація і заборона маневру її другого ешелону (резерву) і оволодіння об'єктом на глибині - 40-70 км. Час виконання - 2 доби і більше.

Кінцева (наступна) задача корпуса - завершення розгрому другого ешелону (резерву) загальновійськової (танкової) армії противника, оволодіння об'єктом (рубежем) на глибині 120-150 км і більш і створення умов для розвитку операцій Гр (ПА). Час виконання біля 2-х діб. Загальна глибина бойової задачі корпуса може складати 150 км і більше.

У зоні Перської Затоки максимальна глибина бойових задач угруповань МНС досягала 250 км. Основу ударних угруповань складали 3 і 7 АК США, кожний у складі 3-4 дивізій. Тривалість операції армійського корпуса може досягати 4-5 доби.

Темпи наступу від 10-15 км до 20-30 км на добу при дії в тактичній зоні і до 50 км на добу при розвитку наступу в оперативній глибині. З вище викладеного можна зробити висновок, що дивізія й армійський корпус у змозі вирішувати поставлені їм бойові задачі у високому темпі і на велику глибину.

БОЙОВИЙ ПОРЯДОК ДИВІЗІЇ І АРМІЙСЬКОГО КОРПУСА

Бойовий порядок дивізії й оперативна побудова армійського корпуса в наступальній операції, як правило, будується в два ешелони з урахуванням можливості максимального використання результатів ударів із застосуванням звичайних і ядерних засобів, у .тому числі високоточної зброї, забезпечення широкого маневру і свободи дій в інтересах зосередження військ для прориву оборони супротивника і швидкого розосередження їх із метою захисту від ОМП.

Глибина бойового порядку може досягати: дивізії - до 50 км, корпуса - до 100 км.

Елементами бойового порядку дивізії і корпуса є: перший ешелон, другий ешелон (загальновійськовий резерв), угруповання: дивізіонної (корпусної) польової артилерії, засобів ППО, армійської авіації; повітряний (аеромобільний) десант, оперативне рухливе угруповання (рейдовий загін у дивізії), РУК, резерви (загальновійськовий, протитанковий, інженерний, хімічний).

Перший ешелон, призначений для розгрому основного угрупування противника, виконання найближчої задачі, а в шетуяті кінцевої задачі у взаємодії з другим ешелоном (резервом). Склад його може бути: у дивізії - дві посилені бригади, у корпусі - дві-три дивізії. У армійському корпусі допускається - використання в першому ешелоні бронетанкової (танкової) дивізії на напрямку головного удару, а на важкодоступній місцевості і легке піхотне з'єднання.

Другий ешелон призначений для розвитку успіху, завершення розгрому частин і підрозділів противника, заміни частин (з'єднань) першого ешелону, що понесли великі втрати, посилення військ першого ешелону, відбиття контрударів противника, захоплення кінцевого об'єкта наступу у взаємодії з військами першого ешелону. Він може так само залучатися для знищення противника на флангах і в тилу наступаючих військ. Склад його може бути: у дивізії - бригада, у корпусі - танкова дивізія в т.ч. бронетанкова (танкова), а в деяких випадках і окремий бронекавалерійський полк. Він розташовується в дивізії на видаленні 15-30 км, у корпусі - до 40 км від лінії зіткнення військ і в такому районі, звідки його зручніше вводити в бій.

Загальновійськовий резерв (при одноешелоній побудові бойового порядку) призначається для виконання бойових задач, покладених на другий ешелон. У його склад може виділятися: у дивізії: одна-дві батальйонні тактичні групи; у корпусі окрема бригада (бронекавалерійський полк) або дивізія.

Угруповання польової артилерії дивізії призначається для рішення вогневих задач в інтересах дивізії. Воно може включати штатну дивізіонну артилерію і додану бригаду польової артилерії.

Угруповання польової артилерії корпуса призначається для рішення наступних задач: здійснення одночасної вогневої (ядерної) поразки на всю глибину оперативної побудови противника, що протистоїть; загальної підтримки в посиленні дивізій, особливо на напрямку головного удару; знищення і придушення важливих об'єктів противника; нанесення ударів по його контратакуючому угрупованню. Можливий склад угруповання польової артилерії корпуса - 15-20 артилерійських дивізіонів, у тому числі два-три УР "Ланс".

Дивізіони УР "Ланс" розміщаються на видаленні 30-40 км, артилерійські дивізіони - у 4-8 км від лінії зіткнення військ.

Угруповання засобів ППО призначаються для прикриття військ і об'єктів від авіаційних ударів і включає три -п’ять зенітно-ракетних дивізіонів у корпусі. Видалення від лінії зіткнення сторін позицій: ЗРК "Патріот" - 25-35 км, ЗР "Уд.Хок"

- - 20-25 км.

Угруповання армійської авіації призначається для авіаційної підтримки військ, ведення повітряної розвідки і забезпечення бойових дій. Склад корпусного угруповання - до двох протитанкових вертолітних батальйонів загальної підтримки і батальйону транспортних вертольотів. Вертолітні батальйони розташовуються розосереджено поблизу командного пункту корпуса.

Протитанковий вертолітний резерв призначається для посилення протитанкових можливостей частин, з'єднань першого ешелону і відбиття контратак і контрударів противника в ході наступу. У його склад, як правило, включаються два і більш протитанкових батальйони в корпусі і до протитанкового вертолітного батальйону - у дивізії. Він розташовується на видаленні 10-60 км від лінії зіткнення військ на танконебезпечному напрямку.

Повітряний (азромобільний) десант призначається для захоплення в тилу противника важливих об'єктів, знищення яких буде сприяти підвищенню темпів

- наступу, відволіканню резервів і деморалізації його військ.

Склад десантів: у дивізії від роти до батальйону, у корпусі - від батальйону до бригади. Глибина висадки: у дивізії - до 20 км, в корпусі - 20-30 км.

Оперативне рухливе угруповання (у дивізії - рейдовий загін) призначене для сковування других ешелонів і резервів, дезорганізації системи ППО і керування, сприяння головним силам в оточенні противника і психологічного впливу на його війська. До складу угруповання можуть входити до механізованої (бронетанкової) бригади, протитанкові підрозділи і підрозділи армійської авіації. Вона може проводити рейд на глибину до 150 км самостійно протягом 2-х діб. Склад рейдового загону дивізії - посилений мотопіхотний (танковий) батальйон.

Розвідувально-ударний комплекс "Джисак" призначений для розвідки і ураження керованою зброєю танкових і механізованих військ противника. До складу комплексу входять: літаки розвідки і наведення (С-18, ТР-1А) з бортовою РЛС бокового огляду, керованою зброєю і засоби ураження (ракети з боковою частиною касетного типу, літаки ударної авіації, тактичні крилаті ракети ). Дальність ураження об'єктів - до 250 км.

При наявності в противника смуги забезпечення елементів оперативної побудови корпуса, дивізії також будуть передові (бойові) загони які призначаються для розгрому підрозділів, що обороняють її і створення вигідних умов головним силам для вступу в бій. У їхньому складі - бронекавалерійский полк і мотопіхотні (танкові) батальйони.

Передової командний пункт корпуса розгортається в 8-15, ОКП - у 20-30, ТПУ - у 60-80 км від лінії фронту. У дивізії - ПКП до 4-6 км, ОКП - 8-12 км і ТПУ -20-40 км. Переміщення пунктів керування корпуса і дивізії робиться поетапно один раз у добу.

Як висновок, можна відзначити, що сильною стороною побудови бойового порядку є виділення в перший ешелон значної кількості сил і засобів, що дозволяють нанести потужний удар. Слабкою стороною цих поглядів є те, що в ході війни призначаються широкі смуги наступу, у яких утворяться великі проміжки між окремими елементами бойового порядку як дивізії так і корпуса.