Тема 1.8. Міжнародні економічні організації в багатосторонньому економічному співробітництві й регулюванні мев План

1. Сутність, основні задачі, цілі та функції міжнародних економічних організацій.

2. Виникнення й етапи розвитку міжнародних організацій.

3. Класифікація міжнародних організацій.

4. Механізм регулювання МЕВ.

1. Сутність, основні задачі, цілі та функції міжнародних економічних організацій

Об’єктивна необхідність у міжнародно-правовому регулюванні світових зв’язків обумовлена:

• глобалізацією світової економіки;

• зростанням інвестиційних потоків і транснаціоналізацією виробничої діяльності;

• зростанням міжнародних потоків товарів і послуг;

• неузгодженістю національних законодавств різних країн;

• досягненням валютно-фінансової стабільності;

• правовою основою й методами вироблення та прийняття управлінських рішень;

• внутрішньодержавними методами втручання й регулювання, особливо у країнах, що розвиваються;

• розвитком міжгалузевого економічного співробітництва на багатобічній основі, що вимагає координації з боку спеціалізованих організацій;

• різницею в соціально-економічних умовах життя людей у різних країнах.

Основні задачі міжнародного регулювання

• Забезпечення стабільності розвитку світової економіки та фінансової сфери.

• Розвиток економічного співробітництва між країнами.

• Усунення дискримінації в торговельно-економічних відносинах між країнами й угрупованнями.

• Узгодження та координація макроекономічної політики держав.

У сучасному світі міжнародні організації є основним організатором спілкування держав. Стосовно сутності міжнародної організації серед спеціалістів існують два підходи: звужений і розшире­ний. Відповідно до першого трактування міжнародна організація – це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних від­носин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (дер­жавами) і має узгоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

Якщо виходити з самого визначення, а також із міжнародних юридичних норм, то належність до міжнародних організацій ви­значають наступні критерії:

• об'єднання різнонаціональних сторін (держав, юридичних і фізичних осіб);

• узгоджені, спільні, постійні цілі;

• наявність міжнародного установчого документа;

• постійні організаційні інституції;

• політико-організаційні норми;

• юридична рівність учасників;

• відповідність цілей створення та діяльності загальновизна­ним принципам і нормам міжнародного права.

При цьому всі міжнародні організації є різними, а елемента­ми, що відрізняють одну від іншої, є: сфера діяльності, цілі, ха­рактер компетенції, організаційна структура, членство, проце­дурні аспекти.

Представники другого підходу твердять, що міжнародна ор­галізація – це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльно­сті виходить за межі однієї країни й має постійну структуру орга­нів. Таке розширене тлумачення припускає віднесення до між­народних організацій транснаціональних корпорацій, так званих «революційних груп» і навіть кримінальних угруповань.