Тема 5 Форми та методи здійснення міжнародних комерційних операцій

5.1. Організаційні форми здійснення комерційних операцій на міжнародних ринках

Формою зв'язку між виробниками продукції різних країн є зовнішня торгівля, що обслуговує сферу товарного обігу (включаючи послуги) через міжнародні комерційні операції (або торгові угоди). Критерій віднесення угоди до категорії міжнародної: відносини набувають міжнародного характеру, коли вони пов'язані більш ніж з однією системою національ­ного права. Виходячи з цього положення, міжнародною угодою можна вважати договір про поставку товару або надання послуг між фірмами, компаніями та іншими формами підприємницької діяльності, що знаходиться в різних країнах. Експортні угоди регламентуються Конвенцією ООН 1980 р. "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів".

Зовнішня торгівля - це торгівля між країнами, що складається з вивезення (експорту) і ввезення (імпорту) продукції та послуг. Особли­вість міжнародних комерційних операцій полягає в тому, що вони здійснюються не тільки згідно з нормами національного права, але також регулюються міжнародними нормативними актами.

Міжнародною (або зовнішньоторговою) визнається така угода, яка укладається між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, або, іншими словами, в юридичній адресі яких вказані різні держави. Специфіка міжнародних комерційних операцій пояснюється тим, що кожна країна встановлює певні обмеження на своїх кордонах для потоків товарів, послуг та виробничих факторів, які відрізняються від аналогічних обмежень усередині країни. До того ж, перешкодою для зовнішньої торгівлі та руху робочої сили, капі­талів та технологій є відмінності мов та законів різних країн.

Об'єктом міжнародних комерційних операцій є матеріальна продук­ція та послуги, включаючи результати виробничого та науково-технічного співробітництва, які отримують у процесі обміну на світовому ринку вар­тість, тобто перетворюються у товар. Особливості багатьох комерційних операцій визначаються специфічними об'єктами бізнесу, що становлять різні види активів: інтелектуальні, матеріальні, валютні, фондові. На до­говірних умовах здійснюються: толлінг, франчайзинг, біржові угоди, бан­кинг, дилинг, лізинг, факторинг та інші. Окрім того, до комерційних опера­цій належать операції неторгового характеру: послуги (в тому числі транспор­тні та посередницькі), туризм, страхування, банківські операції, фінансо­во-розрахункові операції, які здійснюються на рівні міжнародної торгівлі.

Суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють зовнішньоторго­вельні операції можна поділити на експортерів та імпортерів, а також спеціалізованих посередників. Розрізняють такі типи посередників: бро­кери або прості посередники, комісіонери, консигнатори, повірені посе­редники, торговельні агенти, дилери.

Проблема у сфері управління міжнародними комерційними опера­ціями полягає в тому, що в умовах глобалізації та гострої конкуренції ме­неджери мають вирішувати на високому професійному рівні такі завдан­ням) обґрунтований вибір міжнародних комерційних операцій на основі прогнозу та специфіки сегментів цільових зарубіжних ринків; 2) визна­чення ефективних способів здійснення цих операцій; 3) результативне стратегічне та оперативне управління комерційною діяльністю, що за­безпечує зростання економічного потенціалу підприємства. Терміном "комерційна діяльність" визначають процес купівлі-продажу, тобто про­цес здійснення торгових операцій закупівлі сировини, матеріалів, напів­фабрикатів та продажу товарів власного виробництва і надання послуг.

Керівники та спеціалісти підприємства, що виходить на зовнішні ринки, мають знати особливості сучасної системи міжнародної торгівлі. До найбільш важливих з них відносять такі особливості: інтернаціоналізація світового господарства та нові пріоритети міжнародного маркетингу у зв'язку зі швидким зростанням торгівлі; становлення міжнародної фінан­сової системи, що забезпечує вільну конвертованість валют; відкриття нових великих ринків; зростання кількості торгових бар'єрів для захисту внутрішніх ринків від іноземної конкуренції. У теперішній час товарна структура міжнародної торгівлі демонструє явну перевагу наукоємких, технологічно насичених промислових виробів, що складають все більшу частку вимито товарообміну. Провідною тенденцією стало зростання обміну послугами, насамперед фінансовими та інформаційними, а також такими послугами як туризм, транспорт, інжиніринг. Слід відзначити, що у сучас­них умовах переважна частина міжнародного обміну припадає на промислово розвинені країни зі схожими факторними характеристиками. Зростає роль набутих переваг, пов'язаних з випереджаючою розробкою та впровадження нових технологій. Згідно з теорією "подібності країн" розвинута країна в цій ситуації має більшу можливість пристосувати свої товари до ринків схожих країн. У теперішній час спостерігається суттєве підвищення ролі міжнародного обміну всередині багатонаціональних фірм. Міжнародні комерційні операції поділяються на основні та допоміжні.

Основними видами міжнародних комерційних операцій є експортно-імпортні операції. Різновидом експортно-імпортних операцій є реекспорт, який передбачає зворотний вивіз із-за кордону раніше ввезеного товару без будь-якої переробки, і реімпорт - ввезення раніш вивезеного товару, що також не підлягав переробці. Розрізняють прямий та непрямий експорт. Прямий експорт - це реалізація фірмою-виробником своїх експортних товарів та послуг самостійно. Непрямий експорт має місце тоді, коли товари реалізуються за допомогою посередників. Прямий експорт розши­рює ринок підприємства, але при цьому дуже ускладнюється здійснення усіх функцій маркетингу та менеджменту міжнародної фірми. Тому при певних умовах є доцільним використовувати непрямий експорт та форму експортної кооперації.

До основних комерційних операцій належать такі: обмін продукцією в матеріально-речовій формі, обмін науково-технічними знаннями (пате­нт ліцензії, ноу-хау), обмін технічними послугами (консультативна та будівельна інженерія, оренда, міжнародний туризм та інше). До операцій, що забезпечують міжнародний товарообіг (допоміжних операцій), вклю­чити, операції з міжнародних розрахунків, операції з міжнародних перевезень вантажів, транспортно-експедиторські операції, операції зі страхування вантажів, операції із зберігання вантажів.

Необхідність забезпечення безперервності процесу виробництва та розподілу товарів вимагає встановлення надійних і стабільних господарсь­ких зв'язків з постачальниками матеріальних ресурсів, з одного боку, та споживачами продукції - з іншого. У виконанні цього завдання беруть участь посередники. Торговельне посередництво - досить широке по­няття і містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки і укладання угод. У міжнародній торгівлі велике число угод укладається за допомогою посередників.