Тема 11 Особливості міжнародного фінансового менеджменту

11.1. Основні завдання та функції міжнародного фінансового Менеджменту

В даному розділі конспекту лекцій обґрунтовується необхідність глибокого вивчення керівниками вітчизняних підприємств прогресивного цій піду управління фінансами міжнародних фірм, розглядаються питан­ий на які має обґрунтовано відповідати та вирішувати міжнародний фі­нансовий менеджер: "Де знайти джерела фінансування розвитку міжна­родної фірми?", "Як оцінити необхідність та вартість запозичення коштів і мовних джерел?", "Які можливості має фірма для інвестування тимчасово вільних грошей?", "Як оцінити вигідність вкладання коштів в різні види інвестиційних проектів?", "Як визначити та знизити ризики, з якими стикається фірма при здійсненні операцій на міжнародних ринках?". В результаті вивчення даної теми має бути сформовано загальне уявлен­ий про особливості середовища систем міжнародного фінансового мене­джменту, отримано знання та навички для вирішення проблеми розвитку адаптивних здатностей цих систем.

Фінанси є неминучим атрибутом міжнародної підприємницької діяльності. За допомогою фінансів можна стимулювати розвиток цієї діяль­ності, але може бути і зворотний результат - стримуючий ефект у сфері бізнесу. Представники західної економічної думки підкреслюють, що кваліфіковане, професійне управління фінансами фірми є життєвою необ­хідністю для благополуччя не тільки окремої фірми, але й нації та світу. Усі рішення, що приймаються менеджерами на рівні загального управління міжнародним бізнесом фірми та на рівні управління її підрозділами, мають бути обґрунтованими з фінансових позицій. Така риса "глобалізованого" міжнародного бізнесу та відповідного йому менеджменту отримала назву - фінансиаризація міжнародного бізнесу У процесі розвитку економічної глобалізації все більшого значення набу­вають міжнародні фінанси. Вирішення завдань підвищення конкурен­тоспроможності суб'єктів господарювання та держави в значній мірі залежить від якості міжнародного фінансового менеджменту

(МФМ) - системи управління фінансами в умовах інтернаціоналі­зації господарської діяльності підприємства.

Основні завдання системи МФМ: 1) аналіз валютно-фінансового се­редовища підприємства; 2) розробка та реалізація планів пошуку на між­народному валютному ринку джерел фінансування розвитку фірми; 3) органі­зація раціонального використання коштів для підвищення прибутковості міжнародних комерційних операцій; 4) мотивація колективу підприємства до підвищення результатів його фінансової діяльності та контроль за ефективним використанням валютних коштів; 5) розробка заходів щодо зниження валютно-фінансового ризику. Нижче за текстом надано основ­ну характеристику валютного середовища, завдань та функцій системи міжнародного фінансового менеджменту (МФМ).

На відміну від фінансового менеджера, який діє тільки на внутріш­ньому ринку своєї країни, міжнародний фінансовий менеджер має добре орієнтуватися в особливостях міжнародного валютно - фінансового сере­довища та вміти якісно проводити його аналіз. Такими особливостями є: велике різноманіття валют, зростання валютного ризику, великий полі­тичний ризик, різноманіття економічних та юридичних систем, швидкий розвиток євроринку, особливості ролей урядів різних країн у сфері між­народного бізнесу. Існування валютного ризику вносить додатковий еле­мент невизначеності в процес управління господарською організацією, яка здійснює міжнародні комерційні операції.

У своїй роботі міжнародний фінансовий менеджер мусить спирати­ся на теорії, які дозволяють йому прогнозувати сценарії розвитку подій на міжнародному валютному ринку. До них належать теорії, що описують основні умови паритетів фінансового ринку: 1) теорія паритету ку­півельної спроможності валюти (РРР - Purchasing Power Parity); 2) теорія паритету процентних ставок (IRP - Interest Rate Parity); 3) "ефект Фішера" (Fisher Effekt); 4) "міжнародний ефект Фішера" (International Fisher Ef­fekt); 5) теорія незміщеного форвардного курсу (Unbiased forward rate). Всі теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, за яким ціни (до­ходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, з урахуванням операційних витрат вирівнюються на всіх світових ринках. Механізмом вирівнювання цін на світових ринках є між­народний арбітраж - операції, що пов'язані з купівлею активу на деше­вому ринку та продажем його на більш дорогому. Такі теорії допомага­ють міжнародному менеджеру визначити з першим наближенням, тобто орієнтовно, величину спот-курсу та проаналізувати, чому склався такий його рівень в тій чи іншій країні. Для отримання більш точних результатів використовуються різні методи прогнозування динаміки валютного курсу: фундаментальний аналіз, технічний аналіз, метод інтуїтивних оцінок та інші. Теорії та методи, що наведено вище, рекомендується використову­вати в сукупності.

Фінансовий менеджер, який отримав результати аналізу та прогно­зу ситуацій у міжнародному валютно-фінансовому середовищі, може приступити до вирішення питань формування фондів фінансових ресур­сів та визначення джерел фінансування господарської діяльності підпри­ємства, перейти до оцінювання можливостей фірми використовувати ті чи інші джерела фінансування для поповнення власних обігових коштів, реалізації інвестиційних проектів, розширення міжнародного бізнесу та інших цілей.

середньострокове, довгострокове фінансування. Метою ко­роткострокового фінансування фірми є поповнення оборотного капіталу, виконання поточних зобов'язань. Завданнями менеджера у сфері корот­кострокового капіталу є управління готівкою, управління матеріально-технічними запасами та інше. Метою середньо- та довгострокового фінансування фірми є отримання грошових коштів для фінансування ін­вестиційних і інших проектів фірми, формування прибуткового довго­строкового портфеля цінних паперів, що призведе до підвищення ринко­вої вартості компанії в майбутньому та зростанню акціонерного капіталу. Джерела фінансування фірми поділяються на дві основні групи: внутрі­шні та зовнішні.

Різновидами внутрішнього фінансування є самофінансування і вну­трішні фірмові кредити Джерелами ресурсів при самофінансуванні фір­ми є нерозподілений прибуток, амортизація, резервні фонди. Внутрішнє фірмове фінансування може здійснюватися шляхом взаємного надання позик різними підрозділами компанії, а також надання інвалютних креди­тів батьківською фірмою своїм дочірнім компаніям і навпаки. Такі позики надаються у вигляді прямого міжнародного фірмового кредиту; компен­саційного внутрішнього фірмового кредиту; паралельного внутрішнього фірмового кредиту.

Зовнішні джерела мобілізуються, як правило, на фінансових (фон­дових) ринках. Зовнішніми джерелами фінансування фірми або її підроз­ділу може бути банківське фінансування та одержання коштів за допомо­гою ринку цінних паперів. Банківське фінансування може здійснюватися у таких видах: кредитна лінія, револьверний кредит, строкова позика, овердрафт. При здійсненні фірмою міжнародних комерційних операцій ви­користовуються також спонтанні джерела фінансування (торговий кре­дит). Одним із джерел фінансування може бути урядове фінансування, коли фірма бере участь в реалізації певних державних програм. У цьому випадку ресурси надаються фірмі під процент істотно нижчий за серед­ній ринковий. Джерела ресурсів, що наведено вище за текстом, засто­совуються, як правило при короткостроковому фінансуванні, але в де­яких випадках можуть застосовуватися і при середньостроковому або довгостроковому фінансуванні. Основними видами довгострокового фі­нансування міжнародної фірми є інвестування та довгострокове креди­тування.