Ііі. Державне управління охороною праці

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про охорону праці” державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

1. Кабінет Міністрів України;

2. Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

3. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

4. Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

5. Асоціації, концерни, корпорації та інші об’єднання підприємств.

3.1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

У Законі України “Про охорону праці” (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- обов’язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;

- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- здійснення навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

- співробітництво між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;

• міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду.

Для реалізації цих принципів було створено:

1. 1. Національну раду з питань безпеки життєдіяльності при КМУ .

2. 2. Держнаглядохоронпраці.

3. Національний науково-дослідний інститут охорони праці.

3. 4. Навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці.

5. Служби охорони праці в обласних, районних, місцевих органах виконавчої влади.

3.2. Державні нормативні акти про охорону праці.

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових до виконання

ГОСТ – державний (визнаний Україною);

ОСТ – галузевий;

СТП – стандарт підприємства.

Всі норми, які стосуються охорони праці умовно поділяються на 4 групи. (самостійно)

І. Перша група спрямована на створення безпечних умов праці ще на стадії виробничих об’єктів.

ІІ. Друга група норм має гарантувати безпеку в період самого процесу виробництва.

ІІІ. Третя група норм регламентує порядок видачі і використання засобів індивідуального захисту й лікувально-профілактичного харчування.

ІV. Четверта група норм визначає загальний і спеціальний нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю, а також відповідальність за його порушення.

3.3. Державний нагляд і громадський контролі за охороною праці

3.3.1. Державний нагляд Відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст. 4) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці);

- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

- Управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

- Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я України, та їх органи та заклади;

- Органи державної автомобільної інспекції;

- Органи державної газової технічної інспекції.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами, які слідкують за дотриманням трудового законодавства, проводять слідство у всіх випадках групового травматизму та травматизму з летальним кінцем.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань місцевих і державних адміністрацій, Рад народних депутатів та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства;

- одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

- надсилати керівникам всіх рівнів обов’язкові для виконані розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків;

- зупиняти експлуатацію підприємств і окремих виробництв до усунення порушень;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства з охорони праці;

- надсилати власникам, подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді;

• передавати матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Державні представники несуть відповідальність за виконання покладених на них обов’язків згідно законодавством.

Власник підприємства повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників органів державного нагляду за охороною праці.

Органи санітарно-епідеміологічної служби:

• проводять заходи по попередженню та ліквідації засмічення водоймищ, ґрунту, атмосферного повітря відходами виробництва та побуту;

• контролюють дотримання санітарно-гігієнічних норм на виробництві та виконання заходів по оздоровленню умов праці;

• контролюють дотримання санітарно-протиепідеміологічних заходів з метою попередження та ліквідації професійних та інфекційних захворювань.

Державна автомобільна інспекція (ДАЇ) виконує нагляд за:

• технічним станом та експлуатацією автомобілів;

• підготовкою водії;

• дотриманням правил дорожнього руху водіями всіх видів транспорту та пішоходами.

Державні газові технічні інспекції слідкують за:

- безпечною експлуатацією газопроводів та газових установок.

Органи державного пожежного нагляду слідкують за дотриманням протипожежного режиму, а саме:

- перевіряють:

наявність та справність засобів гасіння пожежі;

своєчасність проведення протипожежних заходів;

- організовує пояснювальну роботу по попередженню пожеж).