За змістом

Систематизовані та узагальнені знання про закономірності й особливості розвитку явищ предметної області, яка розглядається

За сутністю

Метод (чи певна сукупність методів) пояснення і передбачення явищ в пердметній області, яка розглядається

Включає методи

• збирання фактів ( спостереження і реєстрації з підрахунками і вимірами, які вимагаються ), що мають відношення до обєктів теорії; опису фактів змістовного формалізованого і формального;

• аналізу ( оцінки, співставлення, порівняння, класифікації, упорядкування, систематизації) фактів, властивостей, факторів і явищ за певними показниками і критеріями;

• побудови (синтезу) і доказів наукових висновків, а також оцінки їх достовірності;

• побудови (синтезу), оцінки і оптимізації наукових рекомендацій;

• інтерпритації та експеремеентальної перевірки висновків і рекомендацій;

• соціально-економічної оцінки рекомендацій.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI – XVII ст. Саме тоді відбулося формування економічних систем, наукових шкіл.

Економіка дійсно по-праву посідає одне з лідуючих місць у сфері наших інтересів. Це наше життя, ми повинні їсти, пити, вдягатися тощо. Отже, ми змушені задовольняти наші потреби в цьому, а далі – у політиці, культурі, спорті, туризмі тощо.

Необхідність задовольняти всі ці потреби спонукає нас до трудової діяльності, трудитися і давати користь іншим – це не лише шляхетно, але і вигідно. Якщо ми шахраюємо, ухиляємося від роботи, то й економіка буде шахрайською, рабською. Саме тому зараз багато уваги приділяється якостям людини: почуттю власної гідності, твердим знанням певної справи, твердості характеру, спроможності оперативно приймати науково-обгрунтовані рішення.

На етапі розв’язання проблем властивим моментом є збір необхідної інформації про ситуацію, у якій вона виникла. Головна мета цього етапу – пошук раціональних варіантів рішення проблеми, ліквідація або усунення причини (джерел) їх виникнення, а також визначення напрямів їх подолання.

Всі ці дії залежать від творчих можливостей, здібностей керівника дослідження.

Поняття „творчий” притаманне людям, від природи обдарованим розумовими здібностями: поетам, науковцям, художникам. Але треба пам'ятати, що творчість притаманна людській діяльності в бухгалтерській справі, нормуванні, конструкторській справі, в живопису, музиці, в розробці організаційних рішень тощо. Дослідник Уеббер (R.A. Webber) вважає, що розглядаючи творчість як генератора ідей, ми знаємо про нього і багато, і мало водночас. Про творчість написано багато, але поки що немає єдиної інтегральної теорії. Це можна пояснити тим, що творчий процес – це прихована, неясна неможливість для спостереження, яка не підглядає словесному опису навіть дуже творчої особистості. І тут же автор доповнює „...творчість рідко проявляється як поодинокий промінь інтуїції. Це - цілий процес, який потребує обширного аналізу множини спостережень, щоб відокремити важливі справи від дрібниць”.

Дослідник Ф. Гоубл (F. Goble) надав статистичні дані досліджень американських психологів. Спеціалісти дійшли висновків: тільки 2 % осіб віком 43-45 років вирізняються творчим виблиском. Стосовно семирічної групи цей показник складає 10%, а у п'ятирічній групі – сягає 90%. Такі факти дозволяють вважати, що „... всі люди народжуються з творчими здібностями, котрі дивовижно зникають в процесі їхнього підростання під впливом різних обмежень і бар’єрів”. [62]. Тобто, дорослі освічені люди, котрі в дитинстві мали можливість розвивати свої здібності, під натиском умовностей (у вигляді прийнятих у суспільстві домовленостей) суттєво втрачають свої здібності. А творчі процеси потребують дослідницької роботи, зміни способу поведінки, відмови від шаблонів, виходу за формалізований стан справ. Творча людина завжди прагне до практичної і економічної поведінки.

Множина творчих відкриттів є результатом нелегкої праці. Практика управлінської поведінки є основою щодо поєднання творчих здібностей з масивом зібраних факторів, тобто з фактографією.

Всі люди діють заради очікуваної чистої вигоди (не треба боятися такого виразу). Саме вивченням їхньої діяльності і займається економіка.. це наука про людську діяльність, про шляхи підвищення її ефективності, вигідності.

Але доцільно пригадати про „правила гри”. Незалежно від того, що є „грою” – шахи, дорожній рух, хокей, військова служба, навчання, бізнес, сім’я, уряд – у неї не можна „грати” без знання і чіткого дотримання правил гравцями. Більшість взаємодій як у суспільстві, так і у міжнародній діяльності спрямовується і координується певними правилами – нормами, нормативами, Законами, Постановами, Положеннями.

Історії економічної політичної думки, як і історії економічної думки будь-якої країни, притаманна певна автономність, що пояснювалась особливостями суспільно-економічного, національного і, в цілому, цивілізаційного розвитку країни. Не можна не погодитися з редактором „Отечественных записок” Г. З. Єлісєєвим, який писав у своїй статті «Плутократія і її основи»: „ Вивчаючи різні політико-економічні вчення, взагалі не слід забувати, що людині важко відрішитися від тої форми суспільства, в якій вона живе, в якій народилася і виховалася: як би не намагалася вона зробитися космополітом, ті суспільні відносини, які склалися на її батьківщині, основа суспільного світогляду, дух, яким просягнутий суспільний лад, завжди лишаться для неї більш або менш рідними. Француз буде розглядати суспільні відносини під своїм кутом зору, німець – під своїм, так само англієць і т. ін. Саме тому на всіх теоріях політико-економічних і взагалі соціальних лежить завжди національний відбиток.” [48].

Вивчаючи історію економічної думки слід аналізувати вплив на її формування західних економічних шкіл та вагомий внесок українських мислителів. В тісному зв’язку з економічною теорією і під її вирішальним впливом розвивається економічна історія.

Економічна історія – наука відносно молода. Вона зародилась в XVI ст. і лише в XIX ст. ця наука сформувалась у самостійну галузь економічного знання. Предметом науки вчені другої половини XIX ст. вважали еволюцію системи господарювання від первісної епохи до сучасності. „Сферою вивчення є економічні моделі, в яких протікає діяльність людей, діють механізми функціонування, відбувається взаємодія та взаємовпливи економічних систем” [29]. Таким чином, економічна теорія повною мірою виконує функцію прогнозування. Адже досліджуючи економічні явища необхідно передбачати їхній майбутній розвиток. „Економіка – це процес, теперішність – це лише мить у ньому. Будь-яке економічне явище має історичне коріння; і це необхідно обов’язково враховувати, особливо в умовах створення нового економічного ладу” [30].