6.2. Наукова організація вибіркового спостереження
Науковим обґрунтуванням можливості застосування вибіркового спостереження є діалектична єдність одиничного, особливого і загального, згідно з якою в кожному одиничному є риси особливого і загального, а загальне має риси одиничного і особливого. Це дає можливість за одиничним і особливим робити висновки про загальне, за частиною – про ціле, якщо правильно знайдено зв’язок між ними.
На відміну від інших несуцільних спостережень, в вибірковому відбір одиниць у вибіркову сукупність забезпечує рівну можливість для кожної одиниці. Гарантією того, що вибірка репрезентує всю сукупність, є дотримання наукових принципів організації та проведення спостереження, і насамперед неупередженого, об’єктивного підходу до вибору одиниць обстеження.
При вибірковому спостереженні співвідносять дві сукупності: генеральну, з якої проводять відбір одиниць для спостереження, і вибіркову, одиниці якої безпосередньо обстежують.
Якщо генеральна сукупність містить N елементів, а для обстеження потрібно вибрати з них n, то число можливих вибірок:
Всі вони мають однакову ймовірність бути обстеженими, але кожна з них несе в собі певну похибку, що відбиває факт випадковості вибору.
Розбіжності між показниками генеральної і вибіркової сукупностей, як середніми, так і відносними, які виникають тому, що вибіркова сукупність неточно відтворює склад генеральної сукупності, називаються помилками репрезентативності.
За причинами виникнення помилки репрезентативності поділяються на випадкові – це наслідок випадковості відбору елементів дослідження і пов’язаних з цим розбіжностей між структурами вибіркової та генеральної сукупностей щодо ознак, які вивчаються, та тенденційні – це наслідок порушення правила випадковості відбору.
При організації вибіркового спостереження важливо уникнути тенденційних помилок. Випадкових помилок не можна уникнути, вони властиві вибірковому спостереженню, проте теорія методу дає математичну основу для обчислення таких похибок та регулювання їх величини.
Масові явища, які вивчає статистика, перебувають під впливом багатьох випадкових чинників. Тому, використовуємо основний висновок граничних терем теорії ймовірності про те, що сукупна дія багатьох випадкових факторів приводить за деяких умов до результату, майже незалежного від випадку. Оскільки вибіркове спостереження пов’язане з випадковими відхиленнями характеристик вибіркової і генеральної сукупностей, то основне положення граничних теорем дає змогу стверджувати, що результати вибіркового спостереження достовірні у випадку достатньо великої кількості відібраних одиниць. За цих умов вибіркові характеристики надійно відтворюють генеральні.
Розподіл емпіричних частот більшості явищ підпорядковується закону нормального розподілу. За будь-якого розподілу частот в генеральній сукупності їх вибіркові середні мають розподіл близький до нормального. Більшість значень вибіркових середніх зосереджується навколо генеральної середньої, а, отже найбільшу ймовірність мають відхилення, близькі до нуля. Чим більше відхилення, тим менша його ймовірність. Для будь-якої імовірності існує межа відхилень вибіркової середньої від генеральної. Використовуючи властивості нормального розподілу, для однієї конкретної вибірки можна визначити:
похибки репрезентативності – середню та граничну;
ймовірність того, що похибка вибірки не перевищить допустимого рівня;
обсяг вибірки, який забезпечить потрібну точність результатів для заданої ймовірності.