2. Теорії міжнародних інвестицій (мі).
Класична теорія міжнародних інвестицій.
Суть: виробничі ресурси мають схильність тяжіти до того місярозміщення, де може бути досягнута найбільша віддача.
Теорія стверджує: чим більше розмір накопичення капіталу в даній країні, тим більше імовірність, що вона вивозитиме капітал за кордон.
В країні, де спостерігається тенденція до зростання безробіття і зменшення ЗП, велика імовірність міграції трудових ресурсів в країни з відносно більш високим рівнем зайнятості і ЗП.
Козак, 108 - 109
Класична теорія розкриває основу інвестиційних рішень, однак представляє її надто узагальнено, не показуючи складного механізму реалізації спонукального мотиву інвестування капіталу.
Для того, щоб зрозуміти, чому у окремої фірми можуть з’явитись можливості отримання прибутку від інвестування капіталу за кордоном, вимагається більш всебічно і детально проаналізувати ці причини: Козак, 109 - 113
можливість зменшення ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;
можливість використання недосконалості ринку;
можливість збільшення ефективності виробничої та збутової діяльності.
До прямих закордонних інвестицій (ПЗІ) належать як початкове придбання інвестором власності за кордоном, так і усі наступні операції між інвестором і підприємством, у яке вкладено капітал.
Прямі інвестиції поділяють на (поділ, прийнятий МВФ, ОЕСР та в системі національних рахунків ООН):
вкладення компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);
реінвестування прибутку;
внутрішньо корпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик прямим інвесторам та дочірніми, асоційованими компаніями та філіями.
Ознакою ПЗІ є встановлення тривалих ділових стосунків між підприємствами та інвесторами, за яких інвестор має значний вплив на рішення, яке приймає підприємство, а також переважання рівня продажів продукції, виробленої за кордоном за допомогою ПЗІ, над продажами вітчизняної продукції у вигляді товарного експорту.
ПЗІ – це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва. Вони, як правило, забезпечують контроль над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій.
ПЗІ охоплюють всі види інвестування, чи то придбання нових акцій, чи просте кредитування, аби тільки інвестуючи фірма мала понад 10 (25)% акцій зарубіжної фірми.
Частка участі в акціонерному капіталі може біти отримана і в обмін на технологію, кваліфіковані кадри, ринки тощо.
Чинники, які, починаючи з 80-х рр.. ХХ ст.. впливають на зростання ПЗІ і зумовлюють випереджаючі темпи росту ПЗІ у порівнянні з темпами росту світової торгівлі, є:
інтеграція виробництва, його еволюція в бік міжнародної продукції;
зростання ролі ТНК;
економічна політика промислово розвинутих країн, спрямована на підтримку темпів економічного зростання і зайнятості;
прагнення країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою здолати кризовий стан економіки та соціальної сфери;
екологічні чинники. Козак, 142 – 146
При участі у ПЗІ уряду додатковим мотивом може бути досягнення політичних цілей: забезпечення стратегічними ресурсами, розширення сфери свого впливу з боку уряду.
ПЗІ становлять основу панування ТНК на світовому ринку. Вони дозволяють ТНК використовувати підприємства в зарубіжних країнах для виробництва і збуту продукції і широко розповсюджувати нові товари і технології в міжнародному масштабі і тим самим, збільшувати свою конкурентоспроможність. Для них ПЗІ мотивовані в кінцевому підсумку прибутком.
Чинники, які спонукають до ПЗІ: Козак, 144 - 146