Інтерпре-тація людини в трансакцій-ному аналізі

Слідом за З. Фрейдом, психоаналітичну традицію у субстанційному підході до людини продовжив Е. Берн, який, розглядаючи людину як біопсихосоціальну істоту, віддав належне соціально-виховним чинникам її формування. Основні ідеї трансакційного аналізу сформульовано Е. Берном у 40-х роках ХХ ст., а потім розвинуто К. Стейнером.

На думку Е. Берна, істотні риси людини як її поведінкові схеми формуються шляхом соціалізації у віці від одного до семи років. Соціалізація – це освоєння життєвого сценарію⁷, який конструюється у формі взятих від батьків стандартів, ідеалів, норм, звичаїв, традицій, перейнятого від дідуся та бабусі ставлення до життя, репертуарів поведінки персонажів казок, міфів, близького оточення. У такий спосіб людина творить свій власний сценарій життя, що вдосконалюється упродовж подальшого життя. Е. Берн виокремлює три основних етапи видозмін життєвого сценарію.

Перший етап завершується у віці шести років. У цей період життєдіяльність дитини здійснюється під контролем батьків і їх приписів (заборон). Зазвичай сценарії базуються на дитячих ілюзіях, які іноді зберігаються протягом усього життя.

Другий етап включає підлітковий та юнацький вік. Тут сформовані в дитинстві сценарії адаптуються до нової ситуації. У юності більшість молодих людей кидаються від сценарію до антисценарію, і – навпаки. У такий спосіб формується реалістичний сценарій життя.

Третій етап Е. Берн назвав зрілістю. Тут людина приводить сценарій у відповідність життєвим обставинам та наскільки він реалістичний щодо поставленої життєвої мети. У результаті чого часто-густо сценарій обертається драмою життя.

Наявність сценарію  своєрідна перепустка в соціальне життя, саме він допомагає адаптуватися до його обставин, упорядковувати свою діяльність, формувати певні способи поведінки, спілкування та адекватні емоційні реакції, що й дозволяє людині здебільшого уникати помилок.

Сценарій, за Е. Берном, – це три стійкі комплекси оцінок, цінностей, норм, життєвих реакцій, схем поведінки тощо. Формуючись у процесі соціалізації, вони, засвоюючись, стають набутком сфери несвідомого. Їх Е. Берн умовно позначає “Дитина”, “Батьки”, “Дорослий”. Кожен з цих структурних елементів особи надзвичайно важливий для людини впродовж усього її життя.

“Дитина” є постійним джерелом творчості та інтуїції, виражає несхематизований, нестандартизований погляд на речі. Недаремно стверджують, що великі поети, художники зберегли дитячий погляд на світ. “Дитина” своєю природністю, невимушеністю, спонтанністю дозволяє радіти життю, це гра творчих сил і задоволення від неї.

“Батьки” як структурний елемент є вмістищем моральних максим, ідеалів, норм, що особливо необхідні людині при формуванні власної родини та виховання дітей. Він виявляється безпосередньо, коли людина наслідує одного з батьків, або опосередковано, коли пристосовується до їх вимог. Тут особливо важливо підкреслити, що людина, яка виховувалася без батьків або в неповній сім’ї, не має засвоєного сценарію ведення сім’ї, родинних взаємин та виховання дітей.

“Дорослий” як елемент структури особи – це цінності, оцінки, ставлення до світу, що базується на незалежному погляді на речі. На його основі здійснюється об’єктивна переробка інформації та формуються способи ефективної взаємодії з оточуючим світом.

Саме ці елементи структури особи роблять життя людини плідним та повноцінним. Усі вони є способом пристосування до вимог реальності. Причому адаптивну функцію вони виконують не одночасно, а в певній черговості, залежно від зміни життєвих ситуацій. Наприклад, елемент “Батьки” є ідеальним, коли потрібний контроль за новими ситуаціями, небажаною поведінкою, переборення страхів. “Дорослий” необхідний для прогнозування, планування. ”Дитина” є незамінним елементом особи при розробці нових ідей, реалізації нестандартних дій.

Вироблений сценарій є для людини її життєвою долею. Він передовсім містить ставлення до світу, до життя. У найзагальнішому плані це виглядає так: світ поганий, усе у світі зле і недобре, а отже, там немає місця для добра і гуманних вчинків, або ж  світ прекрасний, добрий, тоді його можна зробити ще кращим, а людей ще добрішими. Це означає, що кожен сценарій у згорнутому вигляді містить смисли життя конкретної людини, її призначення у світі.