18. Характеристики руку. Середня та миттгаа швидкість. Нормальне та тангенціальне прискорення. Одиниці виміру швидкості та прискорення.

Рух (філософія) спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності й неперервності простору і часу.

Середня швидкість довільного руху за інтервал часу А? — це векторна величина^[1][2]

де - переміщення тіла за час

Після застосування граничного переходу вводиться означення миттєвої швидкості.

Миттєва швидкість нерівномірного руху — це вектор в точці, який є границею середніх швидкостей, коли інтервал часу прямує до нуля. Розкриваючи означення, швидкість — це відношення переміщення матеріальної точки за інтервал часу, коли цей інтервал прямує до нуля, тобто похідна:

Вектор швидкості спрямований по дотичній до траєкторії руху.

В свою чергу, похідна від швидкості дає миттєве прискорення тіла у момент часу t

а=

Тангенціальне і нормальне прискорення

Прискорення векторна величина. Його напрямок не завжди збігається із напрямком швидкості. У випадку обертання вектор прискорення перпендикулярний до вектора швидкості. В загальному випадку вектор прискорення можна розкласти на дві складові. Складова вектора прискорення, яка направлена паралельно до вектора швидкості, а, отже, вздовж дотичної до траєкторії називається тангенціальним прискоренням. Складова вектора прискорення, що направлена перпендикулярно до вектора швидкості, а, отже, вздовж нормалі до траєкторії, називається нормальним прискоренням.

а=

Перший член у цій формулі задає тангенціальне прискорення, другий - нормальне, або доцентрове. Зміна напрямку одиничного вектора завжди перпендикулярна до цього вектоа, тому другий член в цій формулі нормальний до першого.

У системі СІ швидкість (точніше її абсолютна величина) вимірюється в метрах за секунду — м/с. В системі СТС одиницею вимірювання швидкості є сантиметр за секунду — см/с. В повсякденному житті найпрактичнішою одиницею вимірювання швидкості є кілометр за годину — - км/год. В певних областях людської діяльності використовуються специфічні одиниці швидкості, як, наприклад,вузол. У системі СГС одиниця вимірювання прискорення сантиметр за секунду в квадраті (см/с²).

19. Iнерціaльні системи. Перший закон Ньютона.

Інерціальна система відліку — система відліку, в якій тіло, на яке не діють жодні сили, рухається рівномірно й прямолінійно. Або це система відліку в якій прискорення тіла зумовлене тільки дією на нього сил.

Перший закон Ньютона (закон інерції)

Існують такі системи відліку, в яких центр мас будь-якого тіла, на яке не діють ніякі сили або рівнодійна діючт на нього син дорівнює нулю, зберігає стан спокою аборівномірного прямолінійного руху, допоки цей стан не змінять сили, застосовані до нього

20.Сила. одиниці виміру сили. Прояви дії сили. Другий закон Ньютона.

Сила – фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл. При дії незрівноваженої сили на фізичне тіло його рух змінюється, тобто тіло набуває прискорення.

Поняття сили тісно пов'язане з такими філософськими категоріями, як причина і наслідок. При взаємодії двох тіл можна виділити, тіло, яке діє на інше, і тіло, яке зазнає дії з боку іншого. Наслідком взаємодії є зміна руху тіл. Кількісний ОПИС взаємодії вимагає кількісної характеристики обох тіл і наслідку. Побудована Ісааком Ньоютоном механіка вводить такі кількісні характеристики: для руху — прискорення, для тіла, яке зазнає дії — маса, для самої дії з боку іншого тіла — сила. Визначивши кількісні характеристики взаємодії, Ньютон зміг сформулювати фізичні закони, закони Ньютона, за допомогою яких можна описати взаємодію тіл.

Другий закон Ньютона: базовий закон динаміки

Формулювання:

Прискорення матеріальної точки прямо пропорційне силі, яка на неї діє, та направлене в сторону дії цієї сили

Математично це формулювання може бути записано так:

F= (mv) ,

або F= =ma , якщо т — константа.

• Р — сила, яка діє на тіло

• т — маса тіла

• а — прискорення

• v — швидкість

• тv — імпульс, який також позначається як P

21. Центр інерції механічної системи. Особливості руху центра інерції замкненої механічної системи.

Центр інерції або центр мас системи матеріальних точок масою от/ із радіус-векторами ^г"г визначається як

У випадку суцільного тіла із густиною

81 Густина струму. Закон Ома у локальній формі

Густина струму визначається як величина заряду, яка протікає через одиничну площу за одиницю часу. Густина струму-векторна величина, її напрямок визначається напрямком потоку заряду. Вона позначається латин. Літерею –j.

Питомий опір провідників зростає зі збільшенням температури. Це явище зумовлене посиленням хаотичного руху атомів, а отже збільшенням частоти розсіяння носіїв заряду. Для напівпровідників питомий опір здебільшого зменшується при підвищенні температури, з-за росту концентрації носіїв заряду.

83. Електроопір лінійних провідників. Закон ома для ділянки кола. Сила струму на ділянці кола прямо пропорційна прикладеній напрузі і обернено пропорційна опорові цієї

ділянки: *' . Вперше цю залежність сили струму від напруги й опору встановив у 1827 р. німецький вчений Георг Ом. На його честь вона називається законом Ома для ділянки кола. На малюнку 2 показано графіки залежності сили струму відлапруги для трьох різних металевих провідників. Звичайно такі графіки називають вольт амперними характеристиками провідника.

Іноді формулу закону Ома записують так:

добуток ІК називають спадом напруги на даній ділянці кола. Якщо вона не містить джерела струмку, то поняття напруги і спаду напруги співпадають.

Електрична енергія від джерела струму передається по проводах споживачам: електродвигунам, лампам, нагрівальним приладам, телевізорам, радіоприймачам тощо. За допомогою з'єднувальних провідників і вимикачів в електричне коло