- •2.Підрозділи фізики та предмети їх дослідження.
- •Джерело гравітаційної взаємодії. Напруженість та потенціал поля точкової маси.
- •Теорією гравітації.
- •6 Гравітаційна взаємодія поблизу поверхні Землі.
- •Силу, з якою тіло притягується до Землі під дією поля тяжіння Землі, називають силою тяжіння.
- •7. Електрична взаємодія. Закон Кулона. Електрика — розділ фізики, що вивчає електричні явища: взаємодію між зарядженими тілами, явища поляризації та проходження електричного струму.
- •8. Джерело електричної взаємодії.. Потенціал і напруженість поля точкового заряду.
- •11. Маса. Зв'язок маси тіла з його Вагою, одиниці виміру Маси та Вага.
- •12. Терези. Типи терезів та вимірювання ваги.
- •13. Маса, як мірило інертності тіла, другий закон Ньютона.
- •Формулювання:
- •14. Густина,, як фізична характеристика речовини Методи визначення густини,
- •Формула ваги витісненої рідини
- •16 . Головна задача механіки. Система відліку. Система координат.
- •17. Матеріальна точка (мт). Визначення положення мт у просторі, радіус-вектор.
- •18. Характеристики руку. Середня та миттгаа швидкість. Нормальне та тангенціальне прискорення. Одиниці виміру швидкості та прискорення.
Формула ваги витісненої рідини
Р = g V,
де g - прискорення вільного падіння, - густина рідини, V - витіснений об'єм.
16 . Головна задача механіки. Система відліку. Система координат.
Механіка - наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Відноситься механіка до природничих наук.
Система відліку — сукупність нерухомих одне відносно іншого тіл, відносно яких розглядається рух, і годинників, що відраховують час.
Координати на площині і в просторі можна вводити нескінченним числом різних способів. Вирішуючи ту або іншу математичну або фізичну задачу методом координат, можна використовувати різні координатні системи вибираючи ту з них, в якій завдання вирішується простіше або зручніше в даному конкретному випадку. Декартові координати на площині.
Системи координат в елементарній геометрії — величини, що визначають положення точки на площині і в просторі. На площині положення точки найчастіше визначається відстанями від двох прямих (координатних осей), що перетинаються в одній точці (початку координат) під прямим кутом; одна з координат називається ординатою, а інша — абсцисою. У просторі за системою Декарта положення точки визначається відстанями від трьох площин координат, що перетинаються в одній точці під прямими кутами одна до одної, або сферичними координатами, де початок координат знаходиться в центрі сфери.
Система координат — комплекс визначень, реалізующий метод координат, тобто способ визначати положеня точки або тіла за допомогою чисел або інших символів, Сокупність чисел, визначаючих розміщення певної точки, називається координатами цієї точки.
17. Матеріальна точка (мт). Визначення положення мт у просторі, радіус-вектор.
Матеріальна точка — в фізиці, зокрема в механіці, тіло, розмірами якого можна знехтувати в умовах даної задачі. Наприклад, Земля — велике небесне тіло, але у вивченні механічної взаємодії із Сонцем, вона може бути прийнятою за матеріальну точку, адже її радіус ~ 6400 км, а відстань до Сонця ~ 150 мільйонів км, що набагато перевищує радіус Землі. Переміщенням матеріальної точки на даній ділянці траєкторії називається напрямлений відрізок, який сполучає початкову і кінцеву точки траєкторії.
Деякі фізичні величини характеризуються лише числовими значеннями і називаються скалярними величинами, або скалярами (шлях, час). Інші величини, що характеризуються ще й напрямком у просторі (швидкість, сила, переміщення), називаються векторними величинами, або векторами, і позначаються стрілкою над буквеними символами цих величин ( , . Числові значення таких величин називаються модулями векторів і позначаються або квадратними дужками: , або буквеним символом без стрілки: (v, F).
Таким чином, шлях S— скаляр, переміщення S— вектор. У випадку прямолінійного руху =g, а у випадку криволінійного .
Радіус-вектор (зазвичай позначається г) — вектор, проведений з початку координат до даної точки.
Радіус-вектор повністю визначає положення точки в системі координат, а компоненти радіус-вектора відповідно дорівнюють координатам точки. Наприклад, в просторовій декартовій системі координат, компоненти радіус-вектора дорівнюють декартовим координатам х, у, z точки.