15. Соціально-політичні погляди Арістотеля.

Політичне вчення Арістотеля відображене в трактаті "Політика". Філософ чітко визначає, що „держава є формою співжиття вільних і рівних громадян, особливого роду спілка, що організована для певного добра". Арістотель намагається довести, що в самій природі людини є внутрішня потреба, схильність до особливого суспільного об’єднання, яким і є держава. Так вперше в античній філософії Арістотель визначив людину як "політичну істоту", спосіб буття якої, її сутність окреслені суспільними факторами, політичною діяльністю, і, найголовніше – життям у державі. Стосовно походження держави, то історично розвиток суспільства йде від сім'ї до общини (поселення) а від нього до держави (міста, полісу) Сім'я розглядається як перша форма співжиття людей. Вже на рівні сім'ї Арістотель віднаходить низку специфічних взаємовідносин, що складаються і існують між господарем і рабом, між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми. Всі вони репрезентують відповідні форми влади: панування, шлюбну і домашнього господаря. Перша поширюється на рабів, друга на подружжя, і третя – на дітей. Владу домашнього господаря порівнює з монархічною формою влади у державі, стосунки між дітьми – демократичною, а взаємини між подружжям – аристократичною. Отже, влада у державі – це продовження влади глави сім'ї, тому монархія – найдосконаліша форма правління.

Заслуговують на увагу важливі думки Арістотеля у сфері економічної науки. Серед них варто назвати спробу Арістотеля проаналізувати такі явища суспільного життя, як поділ праці, товарне господарство, обмін і функція грошей. Окремо і детально зупиняється він на аналізі двох протилежних типів господарювання, що існували в античному світі: "економіці" і "хремастиці". Перший вид господарювання – економіку, він називає правильним типом господарювання, і пов'язує його з розумним і поміркованим задоволенням господарських потреб на рівні сім'ї. До негативного типу господарювання відносить Арістотель "хремастику", мета якої – прагнення до наживи, нагромадження багатств, тобто до всього того, що суперечить природі людини. Аналізуючи суть економічних відносин, Арістотель бачить в них виключно соціальні форми спілкування, серед яких називає три типи: 1.cпілкування в межах окремої сім'ї чи дому; 2.спілкування щодо спільних господарських справ; 3. cпілкування з метою обміну господарськими благами. У всіх економічних відносинах проглядається, на його думку, одна мета – вигода.

16. Логіка Арістотеля

Логіка Арістотеля розглядає в однаковій мірі як зміст мислення, так і його форми. У зв'язку з цим її предметом є основні закони мислення, яких філософ виділяє чотири: 1. Закон виключення суперечностей (два протилежні судження про одне і те ж не можуть бути водночас істинними, і тим самим одне з них обов'язково має бути хибним); 2. Закон виключного третього (наявність у мові або стверджувального або заперечного судження, і між ними не може бути чогось проміжного чи альтернативного); 3. Закон тотожності (одне і те ж саме судження не може позначати одночасно двох предметів); 4. Закон достатньої підстави (при визначенні предмету необхідна повнота причин. Наприклад. стосовно скульптури: а) матеріальна причина, тобто матеріал – "з чого це?"; б) формальна, тобто форма, –"що це?"; в) цільова – "для чого це?"; г) дієва – "хто це зробив?").