- •Світогляд як духовно-практичний феномен. Структура та види світогляду
- •Історичні типи світогляду: міфологія і релігія
- •Філософія як теоретичний світогляд. Відмінні риси міфології та філософії
- •Предмет та особливості філософії. Функції філософії
- •Філософія і наука
- •Основні розділи філософії
- •Поняття „античної філософії”. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •Зародження філософії в Стародавній Греції. Філософські ідеї мілетської школи
- •Філософія елейської та піфагорійської шкіл
- •Філософія софістів
- •Етичний раціоналізм Сократа
- •Філософія Платона. Проблема пізнання та вчення про ідеї
- •Вчення Платона про державу.
- •Філософське вчення Арістотеля. Вчення про матерію та форму
- •Соціально-політичні погляди Арістотеля.
- •Логіка Арістотеля
- •Особливості середньовічної філософії. Апологетика
- •Патристика. Філософська теологія Августина.
- •Схоластика. Філософія Томи Аквінського.
- •Європейський гуманізм Відродження
- •Натурфілософія Ренесансу та її головні риси. Філософія Дж. Бруно
- •22. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
- •Три можливі шляхи пізнання у філософії ф. Бекона.
- •Вчення про метод та „примари” людського розуму у філософії ф.Бекона
- •Раціоналістичний метод у філософії р.Декарта.
- •Особливості сучасної філософії Заходу 19-20 ст.
- •Ірраціоналізм філософських поглядів ф.Ніцше
- •Психоаналіз з.Фройда
- •Філософія прагматизму
- •Українська філософська думка: передумови виникнення, основні етапи та загальні особливості
- •Філософське мислення доби Київської Русі
- •Філософія г.Сковороди
- •Філософія в Києво-Могилянській академії
- •Філософські погляди і.Франка. “Що таке поступ?”
- •Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •Філософський зміст проблеми буття: особливості розуміння поняття “світ”
- •Уявлення про буття в історії філософії.
- •Основні форми буття
- •Субстанція і матерія як філософські категорії.
- •Види і структурні рівні матерії. Форми руху матерії
- •Простір і час як форми існування матерії
- •Загальні уявлення про теорію пізнання, її предмет і метод
- •Проблема пізнання в історико-філософському контексті
- •Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •Інтуїція: особливості та умови формування
- •Істина та її критерії. Види істин
- •Структура та основні форми наукового пізнання
- •Поняття „суспільство”. Основні сфери суспільного життя
- •Соціальні інститути у структурі суспільства
- •50. Рушійні сили розвитку суспільства
- •Основні етапи взаємодії людини і природи
- •Коеволюція в контексті взаємодії суспільства і природи
- •Філософський зміст екологічної проблеми
- •Людина як предмет філософського осмислення. Проблема людини в історії філософської думки
- •Проблема походження людини
- •Суттєві характеристики людини
- •Єдність природного та соціального в людині
- •Індивід, індивідуальність, особа, особистість
- •Типи особи
22. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
XVII ст. дало початок новому періоду в розвитку історії філософії, який називають філософією Нового часу. У соціально-політичному відношенні він пов’язаний з ранніми революціями у країнах Північної Європи. В результаті першої з них Голландія здобула національну незалежність від іспанської корони. Проте не менш важливий наслідок цієї революції – звільнення промислового виробництва і торгівлі з кайданів старого феодального ладу, тому не дивно, що та ж Голландія, а також Англія на тривалий час стали одними з найрозвиненіших країн Європи. Саме в цих країнах поступово розвивається мануфактурне виробництво, торгівля, високого рівня сягнула наука. Як зазначає англійський філософ і математик ХХ ст. Б.Рассел, „ будь-який італієць доби Ренесансу був би зрозумілий і Платону і Арістотелю, Тома Аквінський жахнувся б Лютера, але зрозумів би його добре, а в XVII ст.. і Платон, і Аристотель, і Тома нічого не второпали б у Ньютона”. Тому найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу є принципова орієнтація на науку, знання. При цьому перевага віддається фактичному, позитивному знанню явищ дійсності, що базуються на досліді та експерименті. Типовим для Нового часу є прагматично-діловий підхід до світу, що виробляється на основі впровадження науки у виробництво. Якщо у середні віки філософія виступала в союзі з богослов’ям, в епоху Відродження – з мистецтвом та гуманітарним знанням, то у цей період посилюється орієнтація на дійсне пізнання світу, зокрема природи, (Ф.Бекон: „Природознавство – велика мати всіх наук”) орієнтація на пізнання, яке спиралося б на практичний досвід. Такий підхід зумовив цілий ряд наукових відкриттів: визначення широти і довготи, винайдення годинника і млина, вчення про передачу механічного руху, що органічно поєднувалося з промисловістю мануфактурного періоду, визначено швидкість світла, було доведено наявність атмосферного тиску (Паскаль) і сконструйовано прилад для його вимірювання – ртутний барометр, сформульовано закон всесвітнього тяжіння (Ньютон) було досліджено наявність мікроорганізмів, що дало змогу досліджувати збудників хвороб, у ботаніці англійський фізик Гук за допомогою мікроскопа наштовхнувся на клітинну будову рослин. Із розвитком науки і техніки доба Нового часу одночасно започатковує і такі негативні елементи цивілізації, як технократизм, інструменталізм (лат. instumentum – знаряддя) у стосунках з людьми, поступовий занепад творчого підходу до життя, утилітарно-розсудкове, ставлення до природи (лат. utilititas – користь, вигода): екологічні проблеми, тиск науково-технічних технологій виробництва на природу.
Риси нового світогляду:
світ розглядається, як об’єкт, на який спрямовується людська активність.
світ постає у якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.
завдання людини – пізнати цей механізм та опанувати його за допомогою розуму. (гасло Ф.Бекона „Знання – це сила”(“Knowledge is power”) стає показовим у цьому плані)
жива і нежива природа стає лише основою для росту людської могутності.
за допомогою розуму людина повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його оптимальним для себе.
Зміни у розвитку філософії:
філософія починає розвиватися у діалозі з іншими науками.
виникають національні філософії (англійська, голландська, французька), формуються нові філософські дисципліни, такі як гносеологія, антропологія, історія філософії.
першочергове завдання нової філософії – пізнання сутності людини і природи, обґрунтування наукових засад пізнання і способів його отримання.
головний об’єкт філософії – пізнання природи, людини і суспільного життя.
функції філософії відтепер полягають у прагненні методологічно обґрунтувати наукове знання: філософське осмислення його способів, методів, шляхів зводиться до раціоналізму та емпіризму.