3. Філософія як теоретичний світогляд. Відмінні риси міфології та філософії

Філософія як теоретичний світогляд поряд з наукою, мораллю, мистецтвом, правом – одне з найвидатніших надбань людської цивілізації. Саме філософія була колискою, з якої виросли і наука і мистецтво і мораль і право. Термін „філософія” має давньогрецьке походження, оскільки саме Стародавня Греція є батьківщиною філософії, і означає „філео” – любити, і „софія” – мудрість. Цей термін ввів у VI ст. до. н.е. Піфагор. У IV ст. до н.е. Платон зазначив, що „філософія – це теорія взагалі, або наука”. Арістотель підкреслив, що „філософія – це метафізика” („те, що після фізики”, тобто фізика вивчає і описує закони природи на її поверхні, а філософія вивчає приховані поза природними законами явища, основи дійсності). Ціцерон: „Філософія – це мистецтво життя”. І.Кант: „філософія – це розумове пізнання за допомогою понять”; Г.Гегель: „філософія – це епоха, осягнена розумом”.

Філософія, на відміну від міфології та релігії, спирається на знання. Їй притаманні доведення, спростування, аналіз, порівняння, дедукція, індукція, висновки, тощо. Якщо порівнювати філософію і міфологію, то можна виділити такі відмінності між цими типами світогляду: 1. міфологія формується і виникає стихійно (філософія постає усвідомленою інтелектуальною діяльністю); 2. У міфології відсутні автори, її творцем є народ (філософія є авторською формою мислення); 3. У міфології простежується нерозривна єдність людини і природи (у філософії людина виділяється з природи); 4. міф розповідає про явища навколишнього світу (філософія пояснює свої твердження). Отже, філософія є якісно новим, специфічним духовним утворенням, опорою якого виступає знання і раціональна діяльність людського мислення. Саме це відрізняє філософію і від релігії, і від міфології.

4. Предмет та особливості філософії. Функції філософії

Розуміння предмету філософії історично змінювалося у спільному зв’язку з розвитком суспільства та всіх його проявів. Зокрема, на ранньому етапі розвитку філософії, мислителі розуміли предметом реальний світ, який розумівся як єдність різноманіття речей, явищ, подій. Тому філософи ранньої античності прагнули відкрити єдине джерело різноманітних явищ: Фалес вважав матеріальною причиною існування воду, Анаксімен – повітря, Геракліт – вогонь. Згодом почався процес розгляду буття людини, що найбільше відображено у філософії Сократа („Пізнай самого себе”) та суспільства (Платон, який висунув проект ідеального устрою держави та Арістотель, який вперше окреслив людину, як „політичну, суспільну істоту”, тобто спосіб життя якої окреслені суспільними факторами, політичною діяльністю, а також виділив основні форми влади у державі).

З метою усвідомлення предмету та особливостей філософії важливо також з’ясувати, яку роль відіграє філософія у суспільстві., тобто виділити її основні функції:

• світоглядна (філософія систематизує, розширює знання людей про природу, суспільство, людину, допомагає зрозуміти світ, як єдине ціле і визначити у цьому світі місце людини)

• методологічна (дозволяє визначити напрями, шляхи наукових досліджень, орієнтуватися у різноманітності процесів і явищ)

• пізнавальна (виявляється у розробці і виборі засобів пізнавальної діяльності, критеріїв істинності знань, умов достовірного знання, передумов пізнавальної діяльності)

• інтегративна (полягає у об’єднанні практичного, пізнавального і ціннісно-орієнтованого досвіду життя людей. Це фактично важлива умова цілісного, збалансованого розвитку суспільного життя)

• ціннісна (виявляється у допомозі людини визначити цінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали)

• критична (виявляється у критичному осмисленні явищ навколишнього світу, власної життєдіяльності, у підданні сумніву всього того, що викликає найменшу підозру у недостовірності).