- •Світогляд як духовно-практичний феномен. Структура та види світогляду
- •Історичні типи світогляду: міфологія і релігія
- •Філософія як теоретичний світогляд. Відмінні риси міфології та філософії
- •Предмет та особливості філософії. Функції філософії
- •Філософія і наука
- •Основні розділи філософії
- •Поняття „античної філософії”. Етапи її розвитку та загальні особливості
- •Зародження філософії в Стародавній Греції. Філософські ідеї мілетської школи
- •Філософія елейської та піфагорійської шкіл
- •Філософія софістів
- •Етичний раціоналізм Сократа
- •Філософія Платона. Проблема пізнання та вчення про ідеї
- •Вчення Платона про державу.
- •Філософське вчення Арістотеля. Вчення про матерію та форму
- •Соціально-політичні погляди Арістотеля.
- •Логіка Арістотеля
- •Особливості середньовічної філософії. Апологетика
- •Патристика. Філософська теологія Августина.
- •Схоластика. Філософія Томи Аквінського.
- •Європейський гуманізм Відродження
- •Натурфілософія Ренесансу та її головні риси. Філософія Дж. Бруно
- •22. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст.
- •Три можливі шляхи пізнання у філософії ф. Бекона.
- •Вчення про метод та „примари” людського розуму у філософії ф.Бекона
- •Раціоналістичний метод у філософії р.Декарта.
- •Особливості сучасної філософії Заходу 19-20 ст.
- •Ірраціоналізм філософських поглядів ф.Ніцше
- •Психоаналіз з.Фройда
- •Філософія прагматизму
- •Українська філософська думка: передумови виникнення, основні етапи та загальні особливості
- •Філософське мислення доби Київської Русі
- •Філософія г.Сковороди
- •Філософія в Києво-Могилянській академії
- •Філософські погляди і.Франка. “Що таке поступ?”
- •Вчення про ноосферу в.Вернадського
- •Філософський зміст проблеми буття: особливості розуміння поняття “світ”
- •Уявлення про буття в історії філософії.
- •Основні форми буття
- •Субстанція і матерія як філософські категорії.
- •Види і структурні рівні матерії. Форми руху матерії
- •Простір і час як форми існування матерії
- •Загальні уявлення про теорію пізнання, її предмет і метод
- •Проблема пізнання в історико-філософському контексті
- •Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •Інтуїція: особливості та умови формування
- •Істина та її критерії. Види істин
- •Структура та основні форми наукового пізнання
- •Поняття „суспільство”. Основні сфери суспільного життя
- •Соціальні інститути у структурі суспільства
- •50. Рушійні сили розвитку суспільства
- •Основні етапи взаємодії людини і природи
- •Коеволюція в контексті взаємодії суспільства і природи
- •Філософський зміст екологічної проблеми
- •Людина як предмет філософського осмислення. Проблема людини в історії філософської думки
- •Проблема походження людини
- •Суттєві характеристики людини
- •Єдність природного та соціального в людині
- •Індивід, індивідуальність, особа, особистість
- •Типи особи
Філософія г.Сковороди
Григорій Сковорода (1722-1794) Народився на Полтавщині, вступив до К-М академії, в якій навчався з трьома перервами. З 1769 р. розпочинає мандрівне життя. Помер і похований в селі Пан-Іванівці (зараз – Сковородинівка Харківської обл.). На його могилі викарбуваний напис згідно його заповіту : „Світ ловив мене, та не впіймав”. Основна ідея філософії Сковороди – самопізнання людини, тому його порівнюють з давньогрецьким філософом Сократом. Філософії Сковороди притаманні пошук істини, зневага до слави і багатства, обстоювання духовної свободи та морального самовдосконалення, прагнення безпосередньо втілити своє вчення у життя. Як і грецькі філософи, він вказує, що поведінка більшості людей не відповідає їх прагненню до щастя, тому він намагається виробити принципи, які допомогли б уникнути згубного шляху і відкрили б істинний шлях до щастя.
Першим основоположним принципом філософії Сковороди є вчення про дві натури: зовнішню (видиму) і внутрішню (невидиму). Видима натура – речовинна, матеріальна – несправжнє буття, а невидима – внутрішня, світла – справжнє буття. Видимий світ – це тінь невидимого світу, бо є мінливим як тінь: то виникає, то зникає. Ці два світи існують нерозривно, як яблуня і її тінь. Так само і людина складається з двох натур – видимої (тіло) і невидимої (дух). Становлення справжньої людини відбувається не в її тілесному народженні, а тоді, коли вона осягає, пізнає свою суть, свій невидимий світ. Тому лише через самопізнання людина пізнає свою суть, свій невидимий світ, а також Бога. Процес самопізнання йде не від розуму, а від серця – духовної субстанції людини.
Другим основоположним принципом філософії Сковороди є ідея трьох світів. Спираючись на античну традицію, він поділив світ на макрокосм (великий світ), мікрокосм (людина) та світ символів (Біблія), призначений для пізнання невидимої натури (Бога). Бога він порівнює з компасом на кораблі, що визначає його правильний шлях. Сковорода зазначає, що мудреці, які писали Біблію, передавали свої думки не буквально, а символічно (сонце - істина, якір - утвердження, лелека - шанування Бога, зерно, насіння – думка, тощо). Буквальне розуміння Біблії він називає нісенітницею, оскільки, книжники, які без кінця читають її, часто вбачають у ній лише зовнішню сторону, яка не дає побачити невидимий світ.
Третім основоположним принципом філософії Сковороди є етичний ідеал „нерівної рівності” та концепція „спорідненої праці”. Сенс першої полягає в тому, що всі люди, як „тіні” дійсної Людини (Бога) є рівні перед Ним, але разом з тим усі вони різні. (образ фонтану, який заповнює водою різний за об’ємом посуд, розставлений навколо нього: об’єм води різний, але їх однаковість у тому, що усі вони заповнені водою). Сенс другої полягає у тому, що у кожної людини, каже, Сковорода, – своя природа, яку не можна змінити, а можливо, лише пізнавши її, обрати собі заняття і життєвий шлях, споріднені з цією невидимою природою. Споріднена праця приносить людині насолоду не наслідками, чи славою, а самим своїм процесом. Саме в спорідненій праці Сковорода вбачає джерело щастя людини.
Як відрізнити споріднені нахили людини від неспоріднених? Поняття „потрібне” співвідноситься з поняттям „легке”, а „непотрібне” з „важкодоступним”, тобто справді природна потреба легко досяжна, тоді як труднодоступні задоволення – це фальшиві блага.